Віто Надашкевич: До Миколаєва ти ще розумієш, де знаходишся. Після того, як виїжджаєш на трасу Миколаїв — Херсон, побачене навіть не асоціюється з війною, ти ніби потрапляєш у якусь фантастичну зону відчуження. Це як якась екранізація Стівена Кінга. Усе зруйноване, знищене. Ніби світ після апокаліпсису. Люди, які лишилися у своїх домівках на Херсонщині, живуть в нелюдських умовах: у них нема світла, зв’язку, води, газу.
- Інфраструктура зруйнована. Окупанти украли усе, що могли, коли відступали: від дорогого обладнання у лікарнях до речей з помешкань людей. Ми привезли людям подушки, ковдри, бо часто крали навіть такі речі.
- Вони потребуватимуть допомоги: треба подбати про дрова для пічки, помпи для колодязів та багато іншого.
«Найбільшим ризиком залишаються міни»
Віто Надашкевич: Відбудова таких регіонів триватиме роками. Ту ж Хорватію розміновували понад 10 років. Досі залишається великий ризик артобстрілів. Тоді, коли ми були у Херсоні, був 51 приліт по місту. Було влучання у міську лікарню, помешкання людей. Мені хотілося десь заховатися. Місцеві на обстріли не зважають. Це жахливо, але вони не мають вибору.Найбільшим ризиком на Херсонщині нині залишаються міни. Ледь не кожного дня на них підриваються люди. На жаль, це буде робота для саперів на довгі роки.
hromadske.radio