Під час російської окупації працівники херсонської лікарні Тропіних хитрощами намагалися протидіяти ворогові, вигадуючи історії про спалах COVID-19 та вдаючи співпрацю з військовими РФ.Про це повідомляє The Wall Street Journal.
Коли росіяни вперше прийшли до закладу, вони наказали головному лікарю Леоніду Ремизі зняти синьо-жовтий прапор, який висів над головним входом, однак він відмовився: “Ви можете застрелити мене, якщо хочете, — згадував 68-річний чоловік, — але я не збираюся цього робити”.
Тоді вони затримали двох лікарів, заборонили українську символіку та поставили керувати медичним закладом “своїх” людей. Для того, аби перешкодити їм, співробітники імітували спалах COVID-19, ховали обладнання та шпигували на користь українських військових.
Доктор Ремига, який обіймав посаду головного лікаря з 1995 року, був відданий лікарні та Україні. Колишній депутат міської ради та член політичної партії “Європейська солідарність” України вірив, що майбутнє країни — із Заходом, не відчуваючи ностальгії за радянськими часами. Як пише WSJ, коли почалося вторгнення, доктор Ремига почав розробляти план, як уберегти лікарню від росіян.
Через кілька днів після того, як лікар відмовився зняти прапор, на бронетранспортері прибули ще солдати, які мали намір перетворити заклад на військовий госпіталь.
Там Ремига зустрів їх у повному захисному спорядженні, зокрема в комбінезоні та бахілах, і сказав росіянам, що вони не можуть увійти через спалах COVID-19.
Персонал обліпив стіни попередженнями про розгул інфекцій. Як результат, хитрість спрацювала, і солдати пішли.
Протягом наступних тижнів медики надавали допомогу деяким пораненим російським військовим і мирним жителям із прифронтових сіл. Близько 200 місцевих сховалися в підвалі лікарні під час обстрілу міста.
У квітні дружина, син та онуки доктора Реміги виїхали на підконтрольну Україні територію. Він вирішив залишитися: “Наша лікарня не могла стати російською лікарнею. Усі співробітники відчували це. Я не міг їх залишити”, — сказав доктор Реміга.
За даними WSJ, росіяни неоднаразово намагалися схилити доктора Ремигу на свій бік.
7 червня лікаря викликали на засідання. Навпроти нього сиділи двоє місцевих та один росіянин. За ними стояло кілька озброєних російських солдатів. Один із місцевих мешканців Вадим Ільмієв представився міністром охорони здоров’я області, а згодом почав кричати на доктора Ремігу, мовляв, той поширює антиросійські настрої в лікарні, і його потрібно позбутися.
Доктор Ремига підвівся і сказав, що вони в його кабінеті після чого солдат вдарив його прикладом пістолета по спині.
Тоді росіяни викликали головну медсестру лікарні Ларису Малету та кількох інших працівників. Ільмієв заявили, що доктора Ремігу звільнили та призначив медсестру головною лікаркою.
Жінка протестувала проти цього, однак Ільмієв наполягав, що ця робота належить їй. “Їм було байдуже. Вони просто хотіли почати контролювати лікарню”, — сказала вона.
Окупанти повідомили Ремизі, що він прямує до в’язниці. Йому стало погано, а коли вони вийшли з будівлі, він зрозумів, що не може говорити. У нього був інсульт.
Наступного дня Малета пішла поговорити з Ремигою, який потроху одужував. Жінка сказала йому, що збирається звільнятися, адже не хотіла працювати на росіян: “Ні, ти повинна залишитися. Краще ти, ніж хтось із їхніх людей”, — сказав він їй. У такий спосіб, вони уклали угоду: Малета не піде, а Ремига допоможе їй керувати лікарнею зі свого ліжка.
Тієї ночі, за словами Малети, вона також зателефонувала українським службам безпеки, щоби повідомити, що трапилося, і дати зрозуміти, що вона не переходить на бік ворога.
Одним із перших її вчинків було зняття з лікарні українського прапора. Малета сказала, що вона погодилася лише для того, аби це не зробили росіяни.
Вона та доктор Ремига сказали, що їхня стратегія полягала в тому, щоб виглядати так, нібито вони “підкоряються вимогам окупантів”.
Попри тривалу окупацію південного українського міста Херсон, російські загарбники не могли почувати себе там у безпеці. Результатом діяльності українського руху спротиву стала ліквідація не лише численних російських військових, але й політичних ставлеників Москви.
bykvu.com
