Зі слів дружити вбитого:«Боляче згадувати той період часу, ми всі були наляканими, орки взяли під окупацію наш населений пункт близько місяця тому, як зараз пам'ятаю, вони їздили по вулицям, заходили в хати, відбирали теплі речі, телефони, цигарки... Більшість їх проганяла, але знайшовся зрадник українського народу - Руслан Михайлюк, який їм допомагав, показував польові дороги для проходження їхніх колон, та де можна поживитися й заночувати. Коли ці нелюди прийшли до нас, мій покійний чоловік їх прогнав, сказав щоб ті забиралися геть зі своїм «руським міром». 11 березня коли ми почули постріли в селі ми побігли до підвалу. Я, мій син, сусідка та її донька забігли до підвалу, мій чоловік забігав до нього, йому не вистачило декількох хвилин щоб врятуватися. Все відбувалося дуже швидко, спочатку постріли, потім крики, сухий хрип чоловіка і настала тиша. Ми всі затамували подих і прикинулися мертвими, коли до підвалу спустився орк, то доповів по рації «Всё чисто...» і побіг до своїх. Після цього пролунав гучний вибух (це була граната кинута орком), але і тут нас Боженька врятував, граната вибухнула на сходах. Ці виродки не дозволяли мені його поховати, лише 14 квітня завдяки благанням моїм та односельчан, нам дозволили поховати тіло».
Наразі населений пункт перебуває під цілковитим захистом Збройних Сил України, військовослужбовці намагаються надати допомогу кожного хто її потребує.
Мост