Останнім часом ситуацію у медичній сфері дуже ускладнила ще одна реформа, яка, так саме, як і медична, стосується кожного українця – адміністративно-територіальна або, простіше кажучи, децентралізація. Про цю непросту ситуацію йшлося на круглому столі "Медична реформа на рівні територіальних громад в умовах нового етапу децентралізації, адміністративних змін та епідемії COVID-19: досягнення, проблеми та виклики", який відбувся в Херсоні.
Учасники заходу, умовно кажучи, розділилися на два "табори": представники влади намагалися більше говорити про хороше, про успіхи реформи, а лікарі та представники неурядових організацій говорили про проблеми. І найбільша з цих проблем: поки що не вдається настільки системно реформувати медичну галузь, щоб якісне лікування стало доступним для усіх без винятку мешканців Херсонщини.
На три лікарі – 59 "нахлібників"
Щодо успіхів реформи, то, як зазначив директор Херсонської обласної клінічної лікарні та голова постійної депутатської комісії облради з питань охорони здоров’я Віктор Короленко, медична реформа спонукала істотно скоротити немедичну складову в діяльності лікарень. На самому початку реформи, у 2017 році, й тодішня в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, й чимало експертів казали про надмірну немедичну складову в роботі лікарень як про лихо української медицини.
Як про приклад такого лиха в Херсонській області на круглому столі йшлося про Чаплинський центр первинної медико-санітарної допомоги. Цю установу ліквідували на початку року й створили нову. "В центрі працювали 62 людини, з яких медиків було лише 12, а сімейних лікарів, з якими укладалися декларації, завдяки чому центр отримував більшу частину грошей від Національної служби здоров’я – троє. Тобто, треба було скорочувати "роздутий" штат. "У підсумку утворилася нова установа, де працюють переважно медики", – розповів Короленко.
Що змінилося на краще
Також за словами голови медичної депутатської комісії облради, в процесі медичної реформи визначений національний перелік ліків, які надаються в стаціонарах безкоштовно для всього населення. Працюють локальні протоколи лікування. "Створені нові округи для роботи швидкої медичної допомоги, і це близько 20 пунктів по всій Херсонській області, де максимальний час доїзду до місця виклику становить 60 хвилин для сільської місцевості та 15 хвилин для міст", – каже Короленко.
Він також повідомив, що на 2022 рік в рамках програми "Велике будівництво" планується розпочати реконструкцію й переобладнання Херсонської обласної клінічної лікарні, на що з держбюджету буде виділено 750 млн грн, і Херсонської обласної дитячої лікарні, яка отримує з держбюджету на оновлення 720 млн грн.
За словами Короленка, для забезпечення максимальної доступності медичної допомоги обласна рада затвердила Програму підтримки закладів охорони здоров’я у сільській місцевості, згідно з якою лікарі на селі отримують доплати у 3-5 тис. грн щомісяця для розв'язання соціально-побутових проблем. "Прийняті програми розвитку кардіології, боротьби з COVID-19, з онкологічними захворюваннями. В кожному опорному медичному закладі збудовані нові приймальні відділення, й усі вони мають свій комп’ютерний томограф. Надалі будемо розвивати хоспісну допомогу, покращувати логістику в сільських громадах", – каже Короленко.
І він, й директорка Департаменту здоров'я Херсонської ОДА Тетяна Карчевич, говорячи про успіхи медреформи, зазначали переважно про покращення матеріально-технічної бази медзакладів. Стосовно такої важливої складової як реформування системи охорони здоров’я, активніше висловлювалися лікарі й представники неурядових організацій. Й вони змальовували, м’яко кажучи, не дуже втішну картину.
Реформовані й неприкаяні
Сархан Алізаде, директор розташованого у Бериславському районі Качкарівського Центру первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), сказав, що система фінансування від Національної служби здоров’я (НСЗУ) основного для центрів первинної медико-санітарної допомоги пакету послуг – декларацій з сімейними лікарями – не враховує особливості сільської місцевості.
За словами Алізаде, є гірський коефіцієнт (доплата у 25%), але немає корегуючого коефіцієнта для сільських громад, де робота сімейного лікаря – дуже специфічна. "На відміну від лікаря в місті, у якого є регламентований робочий час, сільський лікар працює сім днів на тиждень і майже цілодобово. Усі мешканці знають, де живе лікар, і у разі потреби приходять будь-коли".
Крім того, як зазначив Сархан Алізаде, центри ПСМД, що розташовані у місцевостях з великою відстанню між населеними пунктами, мають у своєму складі фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи) і амбулаторії. В складі Качкарівського ЦПСМД – два ФАПи й одна амбулаторія, які утримуються переважно за кошти, які надходять від НСЗУ за декларації, укладені з трьома сімейними лікарями, які працюють в центрі. Тому, враховуючи чимале фінансове навантаження на установу, корегуючий коефіцієнт на кшталт гірського (наприклад, "степовий коефіцієнт") дуже не завадив би.
Виконавчий директор Херсонського регіонального відділення Асоціації міст України (АМУ) Лариса Оленковська розповіла про ще одну проблему, яка виникла внаслідок того, що можновладці не врахували, як вплине на стан медицини адміністративно-територіальна реформа.
У 2020 році в Херсонській області замість 18 районів утворили п’ять. За словами Оленковської, лікарні, які раніше мали статус районних і фінансування з районних бюджетів, лишилися "між небом те землею". В особливо важкій ситуації опинилися лікарні, які втратили статус районних. "Наприклад, Бериславський район у нових межах – це чотири колишніх райони, і є Бериславсьська районна лікарня, а ще – три лікарні в громадах з незрозумілими джерелами фінансування. Але й ці лікарні мають лікувати людей, як і раніше", – каже Оленковська.
За словами виконавчого директора Херсонського регіонального відділення АМУ, утворилася парадоксальна ситуація: "Лікарня, розташована у громаді, де був колишній райцентр, надає допомогу мешканцям інших громад, але ці громади здебільшого не допомагають лікарні фінансово, бо немає норми, яка примушує це робити. Громада, якщо захоче її керівництво, може укласти договір з лікарнею, розташованій у сусідній громаді, й оплачувати певні послуги. Дехто так і робить, але керівники багатьох громад вважають, що у них є важливіші проблеми".
Оленковська зазначає, що така ситуація може призвести до істотного погіршення якості медичної допомоги на периферії: "Зараз керівники громад, які отримали у спадок лікарні, ходять "з простягнутою рукою" у сусідні громади, просять укладати договори з лікарнею. Одна громада на відміну від району не в змозі утримувати лікарню".
Лариса Оленковська виразила побоювання, що лікарні, які опинилися в умовах фінансової скрути, можуть відмовитися від надання деяких видів медичної допомоги, дуже потрібних людям, але дуже витратних. Зокрема, у небезпеці – педіатрія і надання спеціалізованої медичної допомоги дітям.
На думку учасників круглого столу розв'язати системні проблеми у медицині можна лише шляхом змін у нормативно-правовій базі. Зокрема, треба запровадити механізм спільного фінансування громадами лікарень, які втратили статус районних, але потрібні на територіях. Також мало не "паличкою-виручалочкою" вважається перехід до страхової медицини. За словами Віктора Короленка, розробляються обласні програми, які передбачають страхування громадами представників вразливих верств населення, страхування колективів підприємств та організацій.
Можливо, 2022 рік й стане для медичної сфери Херсонщини роком деяких покращень. Але наявні проблеми настільки серйозні, що навряд чи можна говорити про те, що вже наступного року Херсонська область матиме на всіх рівнях загальнодоступну медицину вищої якості.
В'ячеслав Гусаков, Depo.Херсон