Чи був це грім серед ясного неба? Як сказати. Але сталося те, що могло і не статися. Одначе курс, взятий владою на викорінення найбільшого внутрішнього ворога України — хабарництва, дає результати. І дає там, де, здавалося б, ніякого криміналу.Принаймні, так воно і було, коли господарством керував, зробивши з заштатного радгоспу потужну агрофірму, Герой України, на жаль, покійний Віктор Петрович Сілецький.
«Хай чабан…»
Чоловік від мудрий, але з непростим характером, Сілецький свою Золоту Зірку заробив законно. При його директоруванні (більше трьох десятиліть!) вдалося вберегти від вирубування «під антиалкогольну кремлівську дудку» виноградники. При ньому ж у радгоспі з’явилися сади, не гірші, ніж у Польщі чи Франції. У агрофірмі «Радгосп «Білозерський» — один із кращих в країні переробних комплексів. Заводи шампанських вин (тієї ж Білорусі, де й досі діють суворі радянські стандарти) охоче купували сировину саме у «Білозерському».
Зразкова агрофірма стала, як раніше казали, школою передового досвіду — на її базі проводилися міжнародні й всеукраїнські семінари. Обласне начальство привозило сюди урядовців. Вітчизняні виноградарі старалися брати посадковий матеріал саме «у Сілецького»…
Одні обдаровували Віктора Петровича компліментами, а інші бачили себе у директорському кріслі престижної агрофірми. Прикро, що це були люди, яких Віктор Петрович виводив «із грязі в князі». Він вистояв і продовжував уперто, як це вмів, гнути свою лінію, не гнучи при цьому шию. Правда, довелося за все це розплачуватися найдорожчим — здоров’ям. А коли прихопило по-серйозному, то навіть столичні лікарі не змогли нічим зарадити. Довелося Віктору Петровичу пересісти в інвалідний візок.
Навіть у такому непростому стані продовжував Герой України вести своє непросте господарство. Агрофірма своїх позицій не здавала, бо не здавав їх директор, хоча відчував, що його збираються з посади змістити і посадити в крісло «свою людину».
У Дніпровському поповзли поголоси, що начебто до кадрової перестановки підключився і на той час помічник народного депутата України Андрія Путілова Андрій Гордєєв.
Так чи не так, але в Дніпровському відчувалася гроза. І вона таки грянула!
В центрі селища зібралися сотні розбурханих людей. Цю картину описав у відомому вірші Павло Тичина:
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули, —
за отамана буде.
Оскільки у свій час один чабан у Дніпровському «пролетів», то цього разу лідерство над майданом взяв Віталій Шишенко. З виразу обличчя було видно, що найбільший ворог у нього в цей момент — чинний директор агрофірми «Радгосп «Білозерський» Віктор Сілецький.
Віктор Петрович мовчки сидів у інвалідному візку і спостерігав за масовим дійством, яким диригував його вчорашній «бойовий помічник» (начальник цеху переробки). Скільки брехні тоді вилили на Сілецького, від якої потім на судах відхрестились, вже ніхто й не пригадає…
Героя України Сілецького «герої майдану» таки у той прохолодний вечір з’їли, а Шишенко з покровителями святкували перемогу.
Новий директор не приховував свого неприязного ставлення до колишнього директора, котрий, примусово залишивши «Білозерський», очолив СТОВ «Енограй» у сусідньому селі Софіївці.
Через пень-колоду
Між землями, на яких господарюють агрофірма «Радгосп «Білозерський» і СТОВ «Енограй», знаходяться гідротехнічні споруди: водонакопичувач, камера забору води, штучно побудований вал і колодязь водовипуску. У другій половині 1970-х років їх побудувало власним коштом колишнє КСП «Комунар». Гроші вкладені чималі, але як без зрошення у цій благодатній, але посушливій зоні?..
Невдовзі «Комунар» «благополучно» розпався, замість нього «забило» недовговічне «Джерело», але й те кануло в Лету. А як же гідротехнічні споруди? Їх взяла на свій баланс Широкобалківська сільрада. Взяти то взяла, але чи то за браком коштів, чи через звичайне головотяпство переданий «подарунок» не оформила.
Пізніше, у 2003 році, агрофірма «Радгосп «Білозерський» одержує рішення райдержадміністрації про передачу їй земельної ділянки, що знаходиться під водоймою. Але під рішення слід було підкласти ще один документ — договір оренди. Та до договору знову руки не дійшли, бо агрофірма побудувала нову водойму ближче до своїх виноградників. І коли у 2004 році з’явилося СТОВ «Енограй» (не без пайової участі начальника цеху «Білозерського» Шишенка), попереднє рішення райдержадміністрації було скасоване і з’явилося нове: передати земельну ділянку під ставком-накопичувачем… «Енограю». І знову та ж сама історія: ніхто нічого не оформляє, сади і виноградники висаджуються та поливаються агрофірмою «Радгосп «Білозерський» зі свого ставка, СТОВ «Енограй» зі свого, сторони задоволені…
Так тривало до 2015 року, поки нинішній директор «Білозерського» Віталій Шишенко на підставі «акту прийому в експлуатацію», підписаного хто зна ким, оформляє колишню водойму КСП «Комунар» на агрофірму.
І знову все — через пень-колоду!
Скажімо, для того, аби зареєструвати нерухомість (у даному разі — гідротехнічні споруди), потрібно було спочатку оформити акт на землю під цією спорудою. Такий акт «підшитий», але, як виявилося, дата у ньому підроблена.
Відчувалося, що державний реєстратор з якихось причин не надто вникав у «тонкощі» ситуації і спочатку зареєстрував нерухомість (гідроспоруду), а вже потім зареєстрували землю. З цього приводу навіть карна справа порушена.
Керівництво СТОВ «Енограй», виявивши ошуканство, звернулося з позовною заявою у місцевий адміністративний суд зі скаргою на дії реєстратора. Не допомогло. Дійшло до Вищого адміністративного суду України. Високий суд своїм рішенням скасував реєстрацію, вчинену з грубими порушеннями. Але Шишенку так кортіло насолити Сілецькому та відібрати можливість поливати сади у СТОВ «Енограй», що він подає другу апеляцію на непідсудність справи адміністративному суду… І все почалося спочатку, але у Господарському суді.
У ситуацію втрутилася Бериславська місцева прокуратура, ставши на захист інтересів держави в особі Станіславської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області за клопотанням «Енограю» була призначена судова будівельно-технічна експертиза, яка лише засвідчила, що керівництво агрофірми «Радгосп «Білозерський» має на гідроспоруди колишнього КСП «Комунар» такі ж матеріальні права, як на місячну поверхню.
Іменем України Господарський суд Херсонської області під головуванням судді В. Литвинової у Справі № 923/321/18 від 22 березня 2019 р. ухвалив: у повному обсязі відмовити в задоволенні позову «Агрофірма «Радгосп «Білозерський» до Станіславської сільської ради про визнання права власності на водонакопичувач та інші гідроспоруди, позов «Енограю» до агрофірми задовольнити повністю, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно…
«Компроміс» на півмільйона
Здавалося б, ця справедлива судова ухвала мала б охолодити гарячі голови керівництва агрофірми «Радгосп «Білозерський». Аж ні! Знаючи, що Бериславська місцева прокуратура не дасть обдерти державу, що «Енограй», який за результатами конкурсу орендує у Станіславської сільради гідроспоруди і договір на оренду не розірве, Віталій Шишенко, напевно, сподіваючись «підзаробити» бодай щось з цієї справи, запропонував керівництву СТОВ «Енограй» «компроміс».
Чим цей «компроміс» закінчився — відомо з повідомлення прес-центру СБУ. Співробітники Служби безпеки України спільно з Центральним апаратом Державного бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України у межах протидії корупції викрили на хабарі директора комунального підприємства «Агрофірма «Радгосп «Білозерський». За 500 тисяч гривень зловмисники обіцяли не створювати місцевому аграрному бізнесмену штучних перешкод в ході здійснення його господарської діяльності та в подальшому не діяти всупереч інтересам комунальної установи у судових спорах».
Замість епілогу
На початку лютого ц. р. у Херсоні на площі Свободи проходив мітинг на підтримку тодішнього голови ОДА Андрія Гордєєва.
Ось що писав з цього приводу сайт «Міст», заснований покійною Катериною Гандзюк ще у 2012 році (цитуємо мовою оригіналу): «…массовку добирали из сел Белозерского района. Большую часть составили сотрудники агрофирмы «Белозерский» из села Днепровское. Людей отправил на площадь директор фирмы Виталий Шишенко. В свое время Гордеев помогал этому человеку не очень законно сместить уже покойного директора Силецкого, и теперь пришлось отдавать долги. Крепостными. Людям, кстати, не платили, а пообещали за участие в митинге дополнительный выходной».
От і вся мораль попередньої влади. До речі, це вже не перший «чесний» ставленик Гордєєва, який дуже піклувався про власні кишені…
Сподіваємося, що нині своє слово скаже Закон.
Микола СКРИПНИК,
Володимир ПОКЛАДОК.
P. S. Як стало відомо з достовірних джерел, Віталія Шишенка де-юре відсторонено від виконання обов’язків директора комунальної агрофірми «Радгосп «Білозерський». Обов’язки директора покладено на вчорашнього керівника холодильника господарства, заповзятого виконавця доручень Шишенка на всіляких сходках, мітингах тощо Романа Рудого. Але де-факто господарством продовжує керувати, вирішувати, кому з працівників «Білозерського» давати премію чи ні, кому видавати зерно, а кому ні… радник директора Віталій Шишенко. Питається, хто у Дніпровській сільській раді приймав рішення про таке? Чому відсторонений директор продовжує використовувати службовий транспорт і сидіти у кабінеті директора?
Новий день