Ідеальний макіяж, на руках – красиві каблучки і модний манікюр. Пасажири тролейбусу №1 у Херсоні вже звикли – водій Ольга Бойчук працює тільки так, при повному параді, щоб і собі, і людям було приємно. За роботою цього незвичайного водія МКП «Херсонелектротранс» спостерігаю давно, тому з пошуком героїні для матеріалу до Міжнародного жіночого дня якось і питань не виникло. Дуже вже екстравагантно виглядає – тендітна жінка за кермом махіни. Щоправда, сама Ольга свою професію недамською не вважає, а запитання на кшталт, як же їй вдається так вправно повернути на місце тролейбусні штанги, що злетіли з контактної мережі, відбиває лаконічним: «Ой, та це тільки з боку здається, що важко, насправді ж – натяжка штанги всього 13 кг. Хіба ж це важко? Якщо жінка тут працює, значить це допустимо, — говорить Ольга.
Тролейбус вона підкорила ще 20-річним дівчам. Кравчинею з пошиття верхнього одягу бути не захотіла – не лежала душа. Пішла на курси при депо, а вже через півроку перемогла на конкурсі водійської майстерності у Сімферополі, автоматом отримавши другу категорію водія тролейбуса. Через два роки категорія була вже перша. Парадокс, але дівчина-шофер стала справжнім асом. Так би й далі колесила накатаним маршрутом, але життя бере своє – заміжжя, декретна відпустка. А потім – розвал союзу, безробіття і безгрошів’я. Повертатися до рідного депо сенсу не було, там просто не давали зарплату і працівники цього підприємства, як і багатьох інших, систематично виходили на страйки. Колишній водій тролейбуса зайнялася торгівлею і з часом перетворилася на успішну бізнес-вумен. Але доля склалася так, що підприємницька справа себе віджила і городянку, за плечима якої тепер був життєвий досвід, знову покликало кермо тролейбуса. За ним Ольга останні п’ять років. До роботи заступила так, наче й не було велетенської перерви.
-Кермо – моє покликання, за ним почуваюся як риба у воді. Свою автівку 30 років вожу. Люблю рух, а от просто сидіти не можу, — розповідає Ольга, вправно керуючи «Богданом».
Наше спілкування час від часу переривається обов’язковим «Шановні пасажири, передаємо за проїзд, вартість квитка – 2 гривні 50 копійок». Ольга Бойчук – і водій, і кондуктор в одній особі. Не приховує – суміщати два фахи нелегко, разом з тим, давно вже звикла працювати сама. Звісно, не всім до душі, що тролейбус без звичного кондуктора, але «зайців» у Бойчук нема.
-Я ж не просто їду. Пасажирів, як на долоні бачу, у дзеркалі, і всі про це знають. Можу зупинити тролейбус і перевірити квитки, тому й хитрувати ризикують хіба-що одиниці. Якщо чесно, не розумію, навіщо ганьбитися за 2,50, коли у маршрутці проїзд 6 гривень?, — дивується водій.
На зарплату Ольга не скаржиться. Отримує достойно, бо дуже багато працює. На ногах вже о 3.30, а о 5-й – на роботі. За день – 9-10 ходок від «Фабрики» до залізничного вокзалу. І це в умовах нашої, самі знаєте якої, водійської культури на дорозі.
-І перелаштовуються те, що зветься, перед самим носом, і гальмують, коли ти зовсім не очікуєш на це. На іномарках люблять ганяти. Словом, на дорозі повний хаос. Можливо, комусь і недопустимо сідати за кермо, але ж сідають, — зітхає водій тролейбуса.
І все ж позитиву в роботі завжди більше. Недавно одному з кращих водіїв «Херсонелектротрансу» довірили новенький тролейбус. Якщо побачите жовтий «рогатий» з номером 500, знайте – за кермом вона, пані Бойчук.
Техніку вже оцінив 3-річний онук господині кабіни, сказав, що цей тролейбус точно кращий за попередній, бо в ньому тепло і красиво. Та вона й сама у захваті від нової машини. Тепер тролейбус не боїться різких перепадів у напрузі і навіть зникнення струму в контактній мережі, бо кілометрів з п’ять здатен проїхати геть без електроенергії. Ольга з посмішкою пригадує обкатку «Богдана», коли люди на зупинках ніяк не могли збагнути, як це – штанги відчеплені, а тролейбус їде?…
Про що ж у свято, і не тільки, мріється королеві херсонських електромереж? Все просто: мріється про нові тролейбуси, які обіцяють місту, мріється про чемних, задоволених життям пасажирів і квітучий Херсон. Ольга каже, що в своїх побажаннях не оригінальна, але ж як чітко визначила пріоритети – від підприємства до міста.
Марина САВЧЕНКО, Новий день
