З моменту деокупації Херсона минуло понад три роки. За цей час українські суди винесли сотні вироків тим, хто під час окупації обрав інший бік. Хтось отримав 10 років. Хтось — довічне. Хтось досі переховується в Росії і чекає на заочний вирок.
Але за кожним вироком — питання, яке не дає спокою: чому? Чому люди, які жили поряд, ходили в ті самі магазини, знали одне одного в обличчя — раптом пішли служити окупантам?
Цифри: масштаб явища
На Херсонщині за злочини проти основ національної безпеки винесено 86 вироків — і це лише ті, що пройшли повний судовий розгляд. Загальна кількість кримінальних проваджень у справах про державну зраду та колаборацію по всій Україні перевищує 10 тисяч. Більша частина — заочні: підозрювані переховуються на окупованих територіях або в Росії.
Херсонський апеляційний суд оприлюднив аналіз судової практики: 38% вироків — 10 років позбавлення волі. По 12% — 6 і 15 років. У 91% випадків апеляція залишає вирок без змін. Суди йдуть на суворі санкції — і майже не відступають.
Лише за 23-24 травня 2026 року — за два дні — суди винесли вироки шістьом колаборантам Херсонщини одразу: 10 років — Захаровій (очільниця окупаційного виборчкому), 12 років — Іваннікова (Пенсійний фонд), 13 років — Кравець (колонія №90), 15 років — бухгалтерка колонії, 10 років — Бархатнова (псевдоміністерка праці). І окремо — кандидатка наук яка очолила кафедру в окупаційному виші — справа передана до суду.
Чому зраджують: три типи колаборантів
Дослідження більш ніж 100 справ колаборантів з різних окупованих територій дозволяє виділити три основні групи — і Херсонщина тут не виняток.
Тип перший: ідеологічні. Це найменша група — але найбільш помітна. Люди, які роками жили з проросійськими поглядами, ненавидили «бандерівців», вірили в «русскій мір». Для них окупація стала не катастрофою, а можливістю. Редакторка херсонського видання «Кавун. Сіті» Євгенія Вірлич описує їх точно: «Ми розуміли, що це люди, які протягом багатьох років просували російські або радянські наративи, активно протистояли українським наративам».
До цього типу належать найвідоміші колаборанти Херсонщини — Володимир Сальдо і Кирило Стремоусов. Сальдо — колишній мер Херсона, член Партії регіонів, прийняв російське громадянство і став «губернатором» окупованої Херсонщини. Стремоусов — його заступник, загинув в автокатастрофі в листопаді 2022 року. Обидва брали участь у першому проросійському мітингу в окупованому Херсоні вже 13 березня 2022 року — через 17 днів після вторгнення.
Тип другий: кар’єристи і мародери. Люди без сильних ідеологічних переконань, але з сильним бажанням скористатись ситуацією. Окупація принесла вакансії: потрібні були чиновники, поліцейські, керівники установ — і знаходились ті, хто погоджувався. Олексій Ковальов — нардеп від «Слуги народу» — зайняв посаду заступника голови окупаційної адміністрації Херсонської області. Пізніше його ліквідували — обставини загибелі досі офіційно не підтверджені. Галина Данильченко стала псевдомером Херсона і нині переховується від вироку.
Тип третій: залякані. Найчисленніша і найтрагічніша група. Люди, яких окупанти змусили співпрацювати під погрозою — розстрілу, катування, арешту родичів. Охоронець окупаційної в’язниці, бухгалтер який підписував документи, вчитель який «мав» проводити уроки за російськими стандартами. Українські суди намагаються розрізняти примусову і добровільну співпрацю — але межа часто розмита.
Найгучніші імена — і що з ними сталось
Володимир Сальдо — вирок: 15 років за державну зраду (заочно). Додатково 12 років за організацію «Пошти Херсона». Перебуває в Росії. Майно в Україні конфісковано.
Галина Данильченко — псевдомер Херсона. Вирок заочний, переховується на окупованих територіях. Стала символом колаборації — саме вона підписувала «рішення» про передачу міського майна окупантам.
Олексій Ковальов — нардеп «Слуги народу», заступник голови окупаційної адміністрації. Загинув за нез’ясованих обставин восени 2022 року. За різними версіями — ліквідований українською розвідкою або загинув внаслідок внутрішніх конфліктів серед окупантів.
Нінель Бєляєва — окупаційна директорка філії «Облводоканалу», привласнює будинки українців на Херсонщині — оформляє на родичів. Справа розслідується.
Кандидатка технічних наук — 62-річна науковець добровільно очолила кафедру в окупаційному виші і впроваджувала освітні стандарти РФ. Справа передана до суду у травні 2026.
Що робить держава: від реєстру до вироку
Механізм притягнення до відповідальності працює — але повільно. Більшість колаборантів перебувають на окупованих територіях або в Росії, тому вироки заочні. Реальне покарання чекатиме на звільнення цих територій — або на тих, хто повернувся і був затриманий.
Держава використовує кілька інструментів:
- «Реєстр зрадників» — публічна база даних де кожен може перевірити підозрюваних у колаборації
- Заочні вироки — суд виносить рішення без присутності обвинуваченого. Вирок набуває чинності і чекає виконання
- Конфіскація майна — в Україні вилучається все що можна знайти і довести
- Санкції РНБО — заморожування активів, заборона виїзду для тих хто в Україні
- Міжнародні ордери — частина справ передається до міжнародних інстанцій
Херсонський апеляційний суд підтверджує: у 91% випадків вироки першої інстанції залишаються без змін. Система не пом’якшує — вона посилює.
Питання без простої відповіді
Колаборація — не нове явище. В кожній окупації в кожній країні знаходились ті, хто обирав інший бік. Франція, Норвегія, Польща часів Другої світової — скрізь були свої колаборанти і свій суд над ними після визволення.
Херсонський досвід додає свій вимір: місто де всі знали одне одного. Журналістка Оксана Наумова описує це точно: «Херсон — маленьке місто, а під час окупації цей світ ще дужче звузився, все було на видноті. Ми знали, хто співпрацює з окупантами, бо це просто відбувалося на наших очах».
Суди розбираються з кожною справою окремо. Але суспільству доведеться відповісти на ширше питання: як жити далі поруч з тими, хто зрадив — якщо вони повернуться після звільнення окупованих територій? Це питання не має простої відповіді. І Херсон буде першим містом, якому доведеться з ним впоратись.
Коментарів ще немає