Ця, літня, зустріч стартуватиме 24 червня. І на ній буде ой як спекотно.
Одна з найзапекліших тем - ймовірне поновлення у правах російської делегації, офіційно - резолюція "про зміну правил організації щодо запровадження санкцій стосовно делегацій". Скоріш за все, вона буде прийнята. Це розуміємо і ми, зважаючи на серйозне лоббі, яке все ж спромоглося реалізувати цей проект, і на непевні коментарі європейських лідерів, як от Макрона:
"...щодо членства Росії у ПАРЄ, то це не повинно розглядатися в межах санкцій."
Для нас така європейська позиція - це серйозний удар. Аджеп ричина виключення Росії з ПАРЄ - пряме порушення українських інтересів, анексія Криму та невиконання вимог відповідних резолюцій асамблеї. Ці вимоги і досі не виконані.
Повернення Росії в ПАРЄ означатиме демонстрацію слабкості Ради Європи, її деградацію як міжнародної правової інституції, яка піддалася на шантажування з боку РФ. Існує багато офіційних поступок, що виглядають як діалог між асамблеєю та Росією та водночас є приводами для спекуляцій різноманітних політичних кіл. Останнє - візит комісара Ради Європи з прав людини до Криму: Росія каже, що візит погоджений, Україна - що ні, а сама Дуня Міятович - ще дипломатично не визначилася:
"У зв'язку з деякими заявами, які поширюються в засобах масової інформації та в Інтернеті щодо мого візиту до Криму, я хотіла б підкреслити, що я дійсно планую поїхати в Крим, але поки це ще слід підтвердити."
Очевидно, що фактичної проблеми організувати такий візит немає ані для України, ані для Росії, ані для Ради Європи. Є лише політична: з якого боку перетне кордон півострова комісар з прав людини. Тому що порушення прав людини в Криму чи їхній захист - це геть не вирішальний фактор у цьому питанні.
Так само й задекларована причина повернення Росії в ПАРЄ - європейське занепокоєння долею росіян, які через ймовірний вихід Росії з членства у Раді Європи не зможуть звертатися по захист своїх прав до ЄСПЛ, - не є вирішальною у прагненні Європи повернути Росію в асамблею.
Через відсутність російських внесків, починаючи з липня 2017 року ПАРЄ скоротила штат, відмовилася від реалізації низки програм, зменшила фінансування, заморозила заробітні плати і тим не менш поринула у глибоку фінансову кризу. Згідно офіційних документів на сайті Ради Європи, бюджет на 2018-2019 роки запланований з урахуванням внесків РФ, які щорічно мають складати майже 60 мільйонів євро.
Проте цих внесків немає. Немає і 22 мільйонів, які Росія залишилась винна за 2017 рік. 2019 рік спливає і бюджет потрібно закривати, проте закрити очі на відсутність 120 млн євро із запланованих на два роки 886 млн не можливо. На цей рік бюджет вже був скорочений від прийнятого Комітетом Міністрів РЄ на 22 млн євро, проте це не може покрити різницю між витратами та надходженнями.
Росія є однією з п'яти країн (Великобританія, Німеччина, Італія, Франція ), внески яких скаладають 57% від загального бюджету організації. Тому якщо РФ не платить, то покривати цю бюджетну дірку мають інші основні платники. Проте європейці вміють рахувати гроші і у цьому питанні, як ми вже неодноразово запевнилися, принципово меркантильні. От основна причина форсування рішення про повернення повноважень РФ у Раді Європи. Аби вона встигла сплатити свої 120 млн.
Чи зможе наша делегація переконати ПАРЄ проголосувати проти резолюції про росіський камбек? Перш за все делегатам слід дійти згоди між собою. Адже Ляшко пропонує гримнути дверима і вийти з РЄ, Геращенко намагається втримати вислизаючі залишки влади, голова делегації Ар'єв передчуває "хімічну самокастрацію" ПАРЄ, а президент - просто "зберігає спокій" на зустрічах із світовими лідерами.
Чи є у когось сумніви, що цей раунд ми програли? Але те, що ми можемо - це не засліпитися гнівом від вже очевидно невдалих для нас результатів літньої сесії ПАРЄ і гідно представити обличчя української демократії.