Як рішення Вселенського патріархату рушить на очах російську церковну підміну понять
«-Але! Редакция? У нас ЧП! ЧП! Что будем делать?» – це так російські журналісти обривали телефони після виголошення митрополитом Гальським Еммануїлом тексту рішення священного синоду. Поки 12 архієреїв Константинопольського патріархату три дні розглядали українське питання про надання УПЦ автокефалії – російські телеканали (а їх було немало) – тільки і шукали в своїх провокативних питаннях то «обострения», то «недоумения».
Зранку останнього робочого дня синоду – до патріаршого храму приходить група з 9-ти прочан. Вони прийшли своїми ногами з самих Карпат до Стамбула. З прапором і молитвами, щоб Україна повернула собі помісну церкву. Всі українські журналісти обступили цих віруючих і просто наввипередки сипали питаннями про маршрут, кількість кілометрів, де зупинялись і скільки днів йшли. Після нас підходять російські і питають: А кто вас привез? – Ми прийшли пішки! – Да ладно, где ваш автобус? В какую церковь ходите? – і вони були просто не в собі, коли ті відповіли, що всі з різних церков і міст, що вони об’єднались у похід і мріють про єдину помісну церкву. Звісно почуте – в своїх пропагандистках матеріалах росіяни не показали. Але в той день – вони, як і ми – стали свідками того, як валиться їхня фейкова церковна історія. Яку століттями переписували у Росії.
Всі три дні, мій маршрут з готелю на Фанар (це район, де розташовані будівлі і резиденції константинопольського патріархату) – проходив через Айя-Софію. До того, як Османи взяли Константинополь і впала Візантійська імперія (1453) – це був головний храм всього православного світу. І я щоразу згадувала, як ще в школі нам розповідали про те, як тут Княгиня Ольга хрестилась у 957 році. І як тодішній імператор Візантійський Багрянородний спершу хотів на ній одружитись, але так наполягав на хрещенні язичниці, що сам став її хрещеним батьком. Я люблю історію за дві речі – дати і факти. І коли Росія зараз активно переписує власну історію і привласнює українську – як ніколи потрібно повернутись і до дат, і до фактів.
Отже, Княгиня Ольга налагоджує дипломатичні відносини і родичається з Константинополем ще за 41 рік до того, як її внук Володимир Великий на схилах Дніпра Хрестив всю Київську Русь. Росії і Москви – ще близько не було. І після цього хрещення в 10 столітті і утворилась київська митрополія. А московська – з’являється на світовій арені аж 450 років потому (1448). І ніякої згоди ні Київської митрополії, ні Константинополя на це ніколи не було. Бо на той час Візантійська імперія впала. В один момент архієреї з Київської митрополії, які перебігли у Москву – скористались моментом і самопроголосились. І так утворилась Російська православна церква (і хто тут «розкольники»). Вона не визнавалась ще 141 рік після цього.
Скрєпи валяться на очах
Вся ця історія з томосом для України – заставила і істориків, і вселенських церковників – ще раз подивитись на факти, на які раніше ніхто не звертав уваги. В одному з 5-ти пунктів свіжого рішення священного синоду йдеться «про скасування синодального листа, який видав 1686-го року тодішній константинопольський патріарх Діонісій IV московському патріархату». Мало хто тоді в поділеній на Правобережну і Лівобережну Україну вдавався в деталі цього рішення. Але саме це і стало формальним приводом для Росії тоді анексувати Київську митрополію. Крім того, в офіційних архівах детально прописані умови цієї оборудки. Діонісій отримав взятку від російських послів і регентші Софії – 200 карбованців і 120 соболів, з яких вийшла б непогана шуба і шапка. Про те, що це було незаконно свідчить той факт, що вище духовенство одразу відсторонило Діонісія IV з очільника Константинопольського патріархату і відправило у монастир. Але рішення про об`єднання митрополій – не було скасовано. Аж до позавчора. Уявіть, після 332-х років - історична справедливість відновилась на наших очах. Бо ніякого томоса російська церква ніколи не мала, так само як і не мала права привласнювати Київську митрополію собі. І нарешті, про це сказали на увесь світ.
«Так что будем писать?» – це ще одне питання російських журналістів на проводі з Москвою, коли стало відомо про таке рішення синоду. Скрєпи валяться на очах. Як же тепер втюхати світу своє бачення історії – і про Володимира Великого, пам`ятник якому встановили перед самим Кремлем, і про Королеву Анну, дочку Ярослава Мудрого? І про «Руську» церкву, спадкоємицею якої є не Київ, а Москва? Залишається одне – лякати українськими оскаженілими радикалами-націоналістами, які побіжать з факелами виганяти попів московського патріархату з Лаври. Розуміючи всі агентурні небезпеки Москви, священний синод на чолі з Варфоломієм йдуть на випередження. І прописують останнім пунктом свого рішення, що створення помісної церкви має пройти мирно «із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа». Це в той же вечір повторює з екранів і президент Порошенко.
Тому, щоб закріпити #перемогу і отримати томос вже як офіційний документ – українським церковникам потрібно ще добре попрацювати. Спершу об’єднатися, зібрати Собор і обрати нового предстоятеля. А українському народу – залишатись мудрим і вміти почекати. Бо після 332 років полоскання мізків махом чарівної палички помісної церкви не відновити.
Тетяна Висоцька
Ведуча інформаційно-аналітичної програми "Вікна-новини" на СТБ