КАТАСТРОФА, ЯКА ВСЕ ЗМІНИЛА
6 червня 2023 року російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС. Це стало найбільшою екологічною та гуманітарною катастрофою в Європі з часів Другої світової війни. Після вибуху було затоплено 600 км2 території, Україна втратила 14 кубокілометрів води, а без водопостачання залишилися понад півтора мільйона людей у 164 населених пунктах Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей. Проблеми водопостачання та життєдіяльності жителів цих територій досі не подолані до кінця, відмітив у коментарі Укрінформу Координатор системи ООН в Україні та гуманітарний координатор Матіас Шмале.
«Руйнування Каховської ГЕС призвело до неконтрольованого скидання величезного об’єму води, внаслідок чого втрачено понад 14 куб. км водних ресурсів. Це потреби у воді України на 1,5 року та майже половина усіх запасів водних ресурсів деяких країн Азії та Африки. За перші чотири доби після катастрофи у Дніпровсько-Бузькому лимані були майже повністю знищені потоками води прибережні та донні екосистеми», – нагадують у Міндовкіллі.
У Чорне море та дельту Дніпра два роки тому потрапило 15 млрд м³ прісної води. Це призвело до розпріснення та порушення екосистем. До того ж, море було забруднене й нафтопродуктами, допустима концентрація яких була перевищена втричі, а на окремих станціях – у десятки та навіть сотні разів щодо таких елементів, як мідь, цинк і кобальт. Варто згадати і про міни, які викинуло на берег моря, зокрема на піщані ділянки національного природничого парку «Тузлівські лимани».
Крім того, Каховський гідровузол був другим за значенням регулятором стоку в каскаді дніпровських водосховищ після Кременчуцького. В окремі роки величина забору з нього становила 40% від загального в межах України. За даними, які Укрінформу надало Міністерство аграрної політики та продовольства, після підриву зупинилася робота 94% зрошувальних систем у Херсонській області, 74% – у Запорізькій та 30% – у Дніпропетровській.
«Наразі не можуть використовуватися за функціональним призначенням понад 350 державних зрошувальних насосних станцій та близько 1,1 тис. км державних меліоративних каналів. Зруйнована критична інфраструктура централізованого водопостачання та водовідведення населених пунктів з масштабними негативними наслідками для населення», – пояснили у Мінагрополітики.
У міністерстві підтвердили, що внаслідок теракту дворічної давності було повністю осушене Каховське водосховище, де раніше середній промисловий вилов риби складав близько 3 тис. тонн. Через знищення середовища існування ці водні біоресурси фактично зникли. Збитки рибному господарству, включно з втратою можливості відтворення потомства загиблих особин, оцінили у близько 10 мільярдів гривень.
Підрив також затопив території двох головних рибовідтворювальних комплексів України, які забезпечували масове розведення і вселення цінних та рідкісних видів риб у цьому регіоні – Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка С.Т.Артющика та Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб.
ДВА РОКИ ПОТОМУ: МІЖ НОВОЮ ФЛОРОЮ ТА СТАРИМИ НАСЛІДКАМИ
Очевидно, що підрив Каховської ГЕС мав катастрофічні наслідки для довкілля, економіки, тваринного світу й людей. Та водночас цей злочин відкрив унікальну спадщину – з дна колишнього водосховища знову піднявся Великий Луг. Колись ця прадавня територія була серцем запорозького козацтва, й вона була затоплена під час будівництва ГЕС: зникли села, церкви, цвинтарі, а також родючі землі. Тепер ця територія знову відкрита й живе своїм життям.
«Після підриву ГЕС були негативні сценарії розвитку подій. Прогнозували, що коли водосховище висохне, розпочнуться пилові бурі. Враховуючи величезні промислові скиди підприємств Кривого Рогу, очікували, що в повітрі будуть важкі метали. Інший прогноз стосувався засолення ґрунтів. Третій – про масове поширення інвазійних видів рослин», – розповідав рік тому Укрінформу член правління Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко.
Однак ці прогнози не збулись, адже трагедія сталась у той час, коли на деревах верби, яка вузькою канвою оперізує практично все водосховище, вже дозріло насіння. Вона ж і стала засівати водосховище.
На місці колишніх річок і заток утворилися болота, де з’явилися характерні для таких умов рослини: очерет, рогіз, бульбокомиш. За словами науковця, болотні угруповання формувалися переважно місцевими видами, хоча інвазійні – зокрема амброзія – також були присутні. Проте, як свідчить другий рік спостережень, вони не становлять домінуючої загрози й трапляються переважно на більш сухих ділянках.
«На сьогодні спостерігається позитивна динаміка поширення рослинності. Рослини адаптуються до змінених умов і поступово формують нові стабільні екосистеми у зоні колишніх заток водосховища. Експерти прогнозують, що на цій території протягом 5 років може відновитися до 80% біорізноманіття. Зараз Каховське водосховище – це 150 тис. га молодих зелених насаджень. Це територія як два Києва», – прокоментували Укрінформу в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів.
Натомість, у Мінагрополітики сьогодні застерігають, що ситуація довкола колишнього Каховського водосховища водночас несе низку загроз. В умовах відсутності додаткових джерел води в пониззі Дніпра зростають ризики замору риби через нестачу кисню, збільшення солоності та забруднення. Крім того, висока ймовірність перетворення всього степового регіону України в територію з кліматичними характеристиками, які є близькими до напівпустель, що зумовлює втрату значного обсягу сільськогосподарської продукції.
Яцюк також наголосив на техногенних ризиках, які постали внаслідок підриву гідроелектростанції: «Руйнація росіянами Каховської ГЕС показала масштабні наслідки: атомна електростанція залишилась без джерела води, охолодження і ресурсу, що створює великі ризики і техногенні загрози, які можуть стати катастрофою не лише для України на національному рівні, а й, як мінімум, для Європи».
КАХОВСЬКА ДИЛЕМА: ЗАЛИШИТИ ЧИ ВІДНОВИТИ
Питання майбутнього Каховської ГЕС та водосховища породжує численні дискусії як серед експертів, так і в суспільстві. Усі сходяться на думці, що будь-яке рішення має ґрунтуватися на глибокому науковому аналізі. Водночас погляди на доцільність відновлення об’єктів значно різняться.
Іван Мойсієнко, наприклад, вважає, що повертати ГЕС і водосховище до попереднього вигляду не варто. Натомість він закликає до нових підходів, з урахуванням екологічних чинників.
Михайло Яцюк також погоджується з необхідністю відновлення, але виключно в модернізованому форматі. Він навів приклад Криму, де деградація екосистем після припинення доступу до дніпровської води призвела до опустелення та зникнення озер. У коментарі для Укрінформу він зазначив: «Ми ж розуміємо, що зміни клімату і в цілому ситуації на півдні, коли температура щороку зростає, невідворотні.
Мовляв, волога на каховській землі буде випаровуватись. І з часом новоутворений ліс зникне, а замість нього настануть процеси опустелювання й деградації, які матимуть негативні наслідки не лише в регіональному, а й у глобальному масштабі всього Чорноморського басейну. Це вже було в 2014 році, на жаль, коли окупаційна влада Криму, вилучаючи всі водні ресурси, спровокувала такими діями деградацію всіх кримських річкових екосистем та зникнення тих сотень водойм, які там були». Подібний сценарій, на його думку, може повторитись і з Каховкою.
Представники науково-технічної ради при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів, як і два роки тому, переконані, що водосховище й ГЕС, яка його утримує, потрібно згодом відновлювати. Нагадаємо, що у березні 2023 року уряд погодив реалізацію експериментального проєкту будівництва Каховського гідровузла, відбудови після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови.
Паралельно Українська водна асоціація працює зі стратегією розвитку водних ресурсів і шляхів подолання вододефіцитності внаслідок руйнування Каховської ГЕС. Як пояснили Укрінформу в асоціації, цей документ містить аналіз поточного водного стану в розрізі річкових басейнів, міст та регіонів України, й ним пропонуються альтернативні інструменти подолання водного дефіциту, зокрема, можливо й за рахунок дунайських ресурсів.
Часу, аби сценарій із кримським опустеленням не повторився, на думку експертів, залишилось небагато. За розрахунками, якби вже зараз Україна мала повний доступ до територій колишнього водосховища, то мінімально його можливо було б відновити за півроку. «Чим довше в нас не буде цього доступу, тим більшими будуть збитки, адже природа не чекає й запускаються незворотні процеси», – констатує Михайло Яцюк.
«Дунай – річка транскордонна, і такі проєкти треба погоджувати з багатьма країнами Європейського Союзу. І не завжди потік води в Дунаї достатній, щоб покрити всі потреби півдня України. Тому розвиток аграрного сектору та відновлення зрошення на Півдні України без відновлення Каховського водосховища, як джерела зрошення, неможливі», – запевняють у міністерстві.
Однак Яцюк вважає, що Дунайський напрямок не варто відкидати. За його словами, в Одеській області вже функціонує система шлюзів, яка дозволяє використовувати високі рівні води для наповнення Придунайських озер, що виконують роль природних водосховищ.
«Безпечно стік Дунаю загалом можна використовувати в межах 10-30%. Ми ж пропонуємо відбирати для України усього 10-15 кубокілометрів дунайської води. І, на мій погляд, це не зашкодить екосистемі гирла Дунаю. Це безпечні обсяги води, які можуть використовуватися», – пояснив Яцюк.
Тож він не бачить конфліктних кутів в обговоренні можливого використання Україною водних ресурсів Дунаю з країнами дунайського басейну. Але визнає певні політичні труднощі. В будь-якому випадку, Україні доведеться говорити про це зі своїми дунайськими сусідами, вирішуючи питання своєї національної безпеки.
Галина Тибінь, Укрінформ
Перше фото: facebook.com/Ukrhydroenergo