Їхнє дитинство проходить під звуки сирен і вибухів. Повномасштабне вторгнення російської армії повністю змінило життя дітей Херсона. Окупація, викрадення у РФ і постійні обстріли.
Педіатр Станіслав Бумбу показує знімальній групі лікарню, в якій лікують маленьких херсонців. Знайомство він починає з шафи, де зібрані уламки від російської зброї. Тут є уламки, які були знайдені на території лікарні й були витягнуті з тіл дітей.
“Це не повна колекція. Деякі діти забирають із собою на пам’ять”, — каже лікар.
Щодня медики рятують життя дітей, які дістали поранення внаслідок російських обстрілів. Від початку повномасштабного вторгнення армії РФ таких пацієнтів було понад 250.
“Тільки за останній тиждень у нас четверо пацієнтів. Двоє дорослих хлопців 11 і 16 років із пораненнями від FPV-дрона, а також п’ятирічна дитина, яка постраждала від удару артилерії в будинок. У неї закрита черепно-мозкова травма. Зараз стан дітей стабільний, їм нічого не загрожує”, — розповідає Станіслав Бумбу.
В одному з коридорів лікарні висять стенди з історіями постраждалих дітей Херсона, яких врятували місцеві лікарі.
“Це ми називаємо алеєю маленьких героїв”, — пояснює педіатр.
На кожному стенді — поранена дитина. Поранення, опіки, ампутації. Усі вони втратили свій дім. Хтось із них залишився сиротою, хтось адаптується до життя з протезами.
Станіслав Бумбу показує наймолодшу пацієнтку. Тримісячну дівчинку привезли восени 2023 року.
“Дівчинка їхала з дідусем і мамою в машині в Зеленівку (селище в Херсонській області, — ред). Дідусь згорів у машині, маму з дитиною викинуло через скло, і це врятувало їм життя“, — говорить дитячий лікар.
Тут же на стендах є фотографії роботи медиків у перші дні після деокупації Херсона. На кожній із них також історія конкретної дитини. Станіслав показує знімальній групі одну з багатьох фото.
“Дитина втратила ліву руку: довелося ампутувати. Працювали без світла і води, оскільки росіяни, виходячи, забрали з собою джерела електрики й воду. Світили ліхтарями, апарат штучної вентиляції легенів не запускався, тому качали грушу руками”, — згадує педіатр.
За останні три роки ця лікарня адаптувалася до реалій повномасштабної війни. Деякі відділення працюють під землею. В укритті обладнано палати для новонароджених, кімнати матері та дитини, ігрову, спортзал для реабілітації. І все це — повністю автономно.
“У нас є відокремлений операційний блок. Якщо потрібно, ми зашторюємо стерильною поверхнею й оперуємо. Двічі вже було таке. Тут же є набори медикаментів і стерильних інструментів. Води, харчування вистачить на два тижні автономного життя. Ми можемо два тижні автономно тут перебувати, не піднімаючись. В укриття дітей спускаємо, коли повітряна тривога або починається артобстріл. Коли чуємо, або нас попереджають про велику активність дронів у нашому секторі, спускаємо всіх в укриття. Якщо на постійній основі, такі дні бувають, що починають із самого ранку стріляти, то весь час перебуваємо тут. Діти ночують тільки в укритті весь час”, — показує підземні приміщення лікарні Станіслав Бумбу.
На сьогодні в Херсоні залишаються близько п’яти тисяч дітей. Більшу частину часу вони проводять під землею через постійні російські обстріли. Херсонський п’ятикласник Артур каже, що вже не боїться.
“Уже не страшно. Спочатку звикаєш. А потім уже все одно”, — розповідає хлопчик.
Як вчитися в класі за партою, Артур уже практично не пам’ятає. Усі школи та садочки в Херсоні працюють онлайн. У безпечнішому районі волонтери облаштували центр дитячого розвитку.
“Просто хотілося зробити дітей трохи щасливішими. Вони відвикли від спілкування. Ковід, потім війна. Дітки заходили та плакали, не хотіли. Наразі, коли приходять за ними батьки, вони кажуть “ну чому так рано”. Вони не хочуть йти, вони знайшли друзів”, — ділиться волонтер Ігор Чорний.
Центр створено спільними зусиллями: завдяки міжнародним донорам і взаємодопомозі з іншими волонтерами. З дітьми тут працює психолог і дефектолог. Тут їх вчать шити та малювати, розвивають творчість.
“Діти розуміють, коли чують вибухи. Вони знають як згрупуватися, що не потрібно панікувати. Вони знають правила безпеки. Їхня поведінка вже пристосована. Це вплинуло на стан. Деякі діти більш перелякані. Ми намагаємося їх трохи адаптувати. Соціалізація — пріоритет у нашій роботі. Те, що вони знаходять спільну мову з однолітками, це вже сегмент, що розвиває”, — пояснює керівниця творчих гуртків Юлія Гриценко.
У центрі-укритті, окрім освітніх програм, є і спортивні секції: гімнастика та дзюдо. Працює масажист-реабілітолог. Обладнано тренажерний зал. Сюди можуть приходити й батьки.
“Хочеться, щоб у дітей був вибір. Щоб вони не вимушено приходили, а займалися тим, що їм подобається. Щоб у них було безпечне місце, куди можна прийти й відволіктися від усього, що відбувається”, — каже волонтер Ігор.
Ольга, мама одного з маленьких відвідувачів зазначає, що в дітей у центрі підвищується настрій.
“Тут діти можуть знову побути дітьми нарешті. Хочеться гратися, хочеться спілкуватися з однолітками. Їм мало цього, не вистачає”, — ділиться мешканка Херсона.
Волонтери планують розширити програму і відкрити нові курси: інформатики, англійської мови, робототехніки. За допомогою міжнародних благодійних фондів цього літа буде організовано поїздки для дітей на відпочинок.
Волонтер Ігор Чорний підкреслює, що в них тільки одна мета — зберегти дітей.
“Діти наше майбутнє. Хочеться, щоб вони були в безпеці та різнобічно розвивалися”.
