Мешканка Херсону Тетяна Висоцька розповіла про свого сина-військового, який нещодавно повернувся з полону РФ та чоловіка-цивільного, якого протягом трьох років росіяни відмовляються обмінювати.Історією жінка поділилася зі своєю тезкою, українською ведучою Тетяною Висоцькою.
За словами ведучої, мама та дружина написала у приватні повідомлення, проте жінка просила надати розголосу її розповіді, тому Висоцька опублікувала історію мешканки Херсону.
Син Тетяни Павло обороняв Маріуполь, звідки і потрапив у російський полон 12 квітня 2022 року. Тоді захиснику було всього 20 років.«Тривалий час про нього не було жодної інформації. Потім біда в Оленівці (шукали в списках загиблих…). Довгі три роки абсолютної невідомості, молитов і сліз», — розповіла мама військового.
Пізніше, 28 червня 2022 року, росіяни прийшли до домівки родини Висоцьких, де жінка мешкала з чоловіком та молодшим сином.
«Усіх поставили до стіни обличчями… під боком у молодшого сина було дуло автомата… Дімі було тоді 16… Боковим зором бачила, як били чоловіка… Коли впав і втратив свідомість, били ногами по голові… Ледь живого військові рф вивезли у невідомому напрямку», — написала Тетяна.
Її чоловік Віктор воював в АТО, проте демобілізувався за станом здоров’я ще у 2020 році. Про те, що коханий перебуває у полоні, Тетяна дізналася тільки у листопаді 2022 року. До того часу жодної інформації про те, що сталося з Віктором, жінка не мала.
«Потім син і чоловік тривалий час перебували разом в одній із колоній „Днр“. Їх розділяли кілька камер. Коли спільні побратими сказали Павлу, що його батько поруч, він не повірив, адже вони не єдині полонені Висоцькі. Коли Паша нарешті побачив батька, не повірив своїм очам. Перед ним стояв худий, старий, згорблений дід… Від атлетичної, підтягнутої статури і свіжого обличчя не лишилося і сліду…», — поділилася Тетяна.За словами жінки, Віктор при можливості спілкувався з сином та розповідав, що аби відволіктися від сумних думок, він думав, як перебудує помешкання родини, коли в Херсоні настане мир.
«Розрахував абсолютно все: ремонтні роботи всередині дому, альтанку і гойдалку в дворі, якими квітами засадить квітник перед хатою, які дерева оновить в садочку. Чоловік дуже любить троянди. Доглядати за ними нікому не довіряє. Планує урізноманітнити асортимент в квітнику», — поділилася дружина полоненого.
За словами Тетяни, наприкінці 2024 року Павла та Віктора мали обміняти, проте в останній момент автобуси розвернулися та поїхали назад в колонію.
«І от уже в квітні 2025 року знов затвердили на обмін двох, але останньої миті чоловіка відмінили, а син поїхав додому! 19 квітня 2025 року під час 63 обміну полоненими, мій син, матрос Висоцький Павло Вікторович повернувся в Україну Зараз син проходить реабілітацію на Київщині», — розповіла Тетяна.
Проте Віктор досі перебуває у полоні. За словами дружини, чоловік має суттєвє погіршення стану здоров’я, зокрема він сильно схуд, має постійні головні болі через побиття, страждає на екзему, яка постійно кровоточить, а також погіршення пам’яті.«Мала сподівання на обмін 1000 на 1000, міняли аж 120 цивільних, адже мій чоловік має статус цивільного полоненого, але… З Координаційний штабом листуюсь систематично. Беру участь в онлайн конференціях.
Тож ускладнює ситуацію те, що чоловік цивільний полонений, а їх міняти дуже важко. Навіть не зважають, що він три роки в полоні і здоров’я погіршилося…
Всю інформацію дізнавалася від звільнених хлопців. А про чоловіка — від сина зокрема. На мої численні письмові звернення маю однотипні відповіді «Російська сторона відмовляється у видачі Вашого рідного». Та й таке", — ділиться Тетяна.
Також жінка розповіла про життя родини до повномасштабного вторгнення. Тетяна та Віктор одружилися у 2001 році. У них народилося два сина. Чоловік працював газозварювальником на Херсонобленерго, а з 2016 року Віктор захищав Україну в АТО. Жінка працювала в місцевому Онкоцентрі, який у грудні 2024 року сильно пошкодило внаслідок атаки КАБами.
Окрім цього зруйновано оселю родини Висоцьких. Тетяна разом з мамою та молодшим сином були вимушені виїхати з рідного Херсона до Рівного. Там жінка влаштувалася на роботу в протипухлинний центр, а молодший син вступив в університет, де вчиться на перекладача. Тетяна зазначає, що родина дуже сумує за Херсоном та має надію повернутися туди та відбудувати будинок, проте зараз головне для жінки — повернути живого чоловіка.
«Мовчати не можна, тоді вони [полонені - ред.] стануть тінню. А це живі люди, понівечені, закатовані, ледь животіють, але люди, які хочуть додому… Я хочу повернути чоловіка додому живого, а не його понівечене тіло», — додала Тетяна.
NV
