«Наша родина — корінні мешканці селища Кіндійка», — розповідає пані Тетяна. Син Павло Висоцький став до лав ЗСУ ще у 2021 році. Повномасштабне вторгнення зустрів, коли вже був на позиціях: у складі Першого Окремого батальйону Морської піхоти брав участь в обороні Маріуполя.
«Двічі поранений. Мало не втратив око. Пережив голод, нестачу води і ліків, загибель побратимів», — розповідає пані Тетяна. А 12 квітня 2022 року потрапив до російського полону.
«Його возили по багатьох колоніях, — каже мама. — І на кожній — звіряча «прийомка: електрошокер, побиття до втрати свідомості, знущання. Називали Бандерою і нацистом. Питали, що робив на Майдані. Синова відповідь, що він 2002 року народження і під час подій Майдану ходив у 7-й клас, їх не задовільняла».
Павло з дружиною Світланою та сином до російського полонуФото: Фото надала Тетяна ВисоцькаЧоловіка Тетяни — Віктора Висоцького — росіяни жорстоко побили під час окупації Херсона в присутності родини. А 28 червня 2022 року — викрали: «Він — ветеран АТО. Списаний зі служби ще у 2020 році за станом здоров'я. Коли Херсон був окупований, то одного дня за ним прийшли...».
Батько із сином зрештою зустрілись у полоні — після численних змін колоній. Чоловік знав, що син в полоні, а син про батькове поневолення нічого не знав, каже Тетяна: «Ще більшого шоку синові додало те, як батько виглядає: старий, худий і згорблений».
Під час перебування в полоні у Віктора Висоцького дуже погіршився стан здоров'я: постійні головні болі через побиття, провали в пам'яті (не пам'ятає елементарні речі), значна втрата ваги, екзема на тілі, яка постійно кровоточить: «Про це я постійно наголошую нашим державним службам, які займаються обмінами полонених. Чоловіка треба якнайшвидше повернути додому, доки він ще живий».
Віктор, чоловік ТетяниФото: Фото надала Тетяна Висоцька
Першого грудня 2022 року родину спіткала нова біда — через російські обстріли загинув дядько Тетяни. Будинок зруйнований. Загалом Кіндійка — це саме те селище, яке в межах Херсонської територіальної громади входить до Антонівського старостату і постійно перебуває під обстрілами росіян. Саме там росіяни вже понад два роки розкидають міни-«пелюстки», там немає світла і централізованого водо-, газо- та теплопостачання. Там росіяни часто скидають керовані авіабомби. До окупації це було мальовниче селище, зокрема із будинками заможних херсонців. Сьогодні селище більше нагадує локацію із фільму жахів, хоча люди продовжують там жити.
Тетяна з родиною — молодший син, мама, невістка та маленький онук Денис — переїхала до Рівного. За три роки полону від сина не було жодної звістки: ані дзвінка, ані листів. Мінімальна інформація, каже Тетяна — від звільнених з полону хлопців.
До звільнення сина Павла Тетяна Висоцька вже бачила рідне прізвище: «Пару разів у спісках обмінених бачила прізвище «Висоцький». Підскакувала радісно, думаю, ну нарешті! Дочекалася! Потім, коли дочитувала (ослаблий зір внаслідок постійного стресу), розуміла, що обмінений Висоцький — не мій... Потім так гірко плакала...».
Цього разу пані Тетяні списки перевіряти допомагала невістка Світлана: «Коли 19 квітня 2025 року у списках обмінених військових побачила прізвище, ім'я, по-батькові і дату народження свого Павлуся — має все зійтися! — довго не могла повірити! Просила Світлану — це Павлова дружина — уважно передивитися! Усвідомлення того, що син нарешті в Україні, прийшло, коли він нарешті подзвонив по відеозв'язку! Моя виплакана і вимолена дитина!»
Павло під час обміну разом із побратимомФото: Фото надала Тетяна Висоцька
Наразі Павло проходить реабілітацію. Тривалий полон, численні і систематичні побої, голод далися в знаки і відобразились на функціонуванні внутрішніх органів, каже Тетяна. Павло має поганий сон і пам'ять. Разом із ним відновлюються після полону і побратими, яких вважали безвісти зниклими, розповідає Тетяна: «Несподіваною радістю для сина було зустріти у автобусі побратима, херсонця теж. Вони один про одного думали, що загинули на позиціях ще в Маріуполі! А тут — живі, ще й обмінені!».
Павло та СвітланаФото: Фото надала Тетяна ВисоцькаТетяна каже, що після обміну родина приймала дуже багато вітань: від родичів, друзів по життю і в соцмережах просто від небайдужих, незнайомих людей! Але дуже прикро, каже жінка, що ця радісна подія пройшла повз уваги очільників Антонівської ОТГ і школи №18, випускником якої є Павло: «Загиблих Героїв хоч якось шанують, а живих — ніяк. Сумно, що героїчні вчинки молодих захисників, які нехтуючи своїм життям, боронили кожен клаптик рідної землі, просто підуть у небуття...».
12 травня Тетяна відзначає день народження і не приховує, що нині їй — 44. А ще у неї — професійне свято: міжнародний день медичної сестри:
На фото зверху: Павло з дружиною Світланою. Фото надала Тетяна Висоцька
