Мікрорайони Янтарний та Східний, селища Антонівка та Кіндійка, які належать до Херсонської міської територіальної громади, перебувають під постійними обстрілами російських військових. Волонтерка Ганна Коршун-Самчук розповіла Суспільному про особливості та ризики життя у прибережних районах міста.
Ганна проживає з родиною у Херсоні, у мікрорайоні Янтарний. Працює координатором у Центрі життєстійкості. Це простір, куди може звернутися кожен житель громади й отримати підтримку психолога, або проконсультуватися з фахівцем соціальної роботи. Також жінка продовжує займатися волонтерством."Волонтерська діяльність нікуди не дівається з мого життя. Янтарний — це небезпечна зона, але люди там живуть. У нас є гуманітарний штаб. Ми отримуємо допомогу щомісяця, завдяки Херсонській міській військовій адміністрації, Сергію Сергійовичу Іващенко, Оксані Фоміній. Це продуктові, гігієнічні набори. Дякуючи Ірині Дерев'янко, кожний четвер ми привозимо хліб для всіх людей у районі", — сказала вона.
Багато літніх та хворих людей не в змозі прийти до гуманітарного штабу за продуктами, тому Ганна з колегами підвозить їм адресну допомогу. Охоплюють і частину мікрорайону Східний.За її словами, певні райони міста, як Янтарний, Східний, Кіндійка, надзвичайно небезпечні. Армія РФ цілодобово обстрілює їх з мінометів, градів, дистанційно мінує протипіхотними мінами-"пелюстками". Жителі самостійно огороджують такі місця камінням, щоб не травмувались ані люди, ані тварини, а також щоб застерегти водіїв, які доїжджають у віддалені куточки, — поліція, "швидка", чи волонтери з допомогою.
Ситуація залишається стабільно складною ще й тому, що в багатьох оселях немає води, електроенергії, газопостачання, говорить волонтерка."З 2022 року Другий Янтарний та Антонівка — без світла. Коли немає електропостачання, то немає й води. Сам Янтарний і частина Східного знеструмлені вже сьомий місяць. В декого ще є газопостачання, а в декого — ні. Але ми розуміємо, що до нас дуже тяжко доїхати, щоб щось полагодити. Ми не скаржимось", — сказала Ганна Коршун-Самчук.
Серед її підопічних здебільшого літні люди й ті, хто не має можливості виїхати до безпечного місця. Хтось має мінімальну пенсію, якої не вистачить на оплату оренди. Хтось доглядає покинутих собак та котів, яких дуже багато залишилося. А з тваринами складно знайти прихисток. Інші — бояться мародерів.
Сама Ганна доглядає двох жінок, яким за 90 років. Разом з нею проживає бабуся та її подружка. Будинок, де мешкали літні люди, внаслідок обстрілу визнали непридатним для життя. Її сусідка після пожежі в будинку певний час проживала в лікарні, син жінки після отриманих поранень помер раніше. Тож Ганна прийняла рішення забрати до себе стареньку, яка ще й пересувається за допомогою ходунків. Також волонтерка має тварин. Знайти помешкання в більш безпечних районах міста складно, тому вона залишається жити в будинку та допомагає іншим."Ситуація стабільно тяжка, але ми тримаємося. Усі один одному допомагаємо. Коли в дах нашого будинку влучили з "градів", усі сусіди, які могли, згуртувались і швиденько відремонтували його до дощів. Я їм дуже вдячна", — розповіла жінка.
Одного разу її чоловік потрапив під дронову атаку. Він разом з квартальним віз будівельні матеріали для ремонту даху після пожежі у сусідському будинку. Обидва отримали контузії. За словами волонтерки, вони залишилися без буса, за допомогою якого могли одразу доставляти великі партії гуманітарної допомоги. Тож нині доводиться возити вантажі частинами. Також допомагають людям дістатись до міста, коли їдуть на роботу."Комусь потрібно в лікарню, в ЦНАП чи в правоохоронні органи звернутися. Комусь потрібно на обстеження після поранень, бо практично всі отримали якісь травми чи ушкодження" – сказала Ганна.
Частина міста, де вона проживає, значно пошкоджена: зруйновані багатоповерхівки, школа. І все ж жінка сподівається на скорішу перемогу."Я бажаю, щоб наше місто почало розквітати й заграло іншими фарбами, щоб всі повернулися і ми змогли разом усе відновити" – поділилась волонтерка.