Питання, що стосуються відбудови в різних регіонах України, і зокрема, на Херсонщині, стали темою розмови з відомим журналістом-розслідувачем Юрієм Ніколовим, редактором проєкту «Наші гроші». Він спеціалізується на викритті корупційних схем у сфері державних закупівель, з його розслідувань відомі випадки про «яйця по 17 гривень», скандали на відбудові «Охматдиту» та закупівлях зброї.
Чи доцільна відбудова у прифронтових регіонах? Яких підрядників обирають для проведення робіт та чи багато серед них мають сумнівну репутацію? Чи є прогалини в законодавстві, що сприяють корупції? Про це та інше – в матеріалі «Вгору».
«Корупція однакова всюди»
Юрій Ніколов наголошує, що корупція однакова всюди: і в Україні, в Європі, і в США – різниця лише у масштабах. Вона завжди полягає в простих речах: отримати гроші за незроблене або виконати роботи за дуже завищеною ціною, коли заробіток перетворюється на крадіжку через подвоєні або навіть потроєні ціни будівельних матеріалів.
«Херсон у цьому плані мало чим відрізняється від інших регіонів, можливо, хіба тим, що потік грошей справді менший, ніж у багатьох інших містах», – вважає журналіст.
З його погляду, всі розуміють небезпеку будівництва в прифронтових містах і що в самому Херсоні зараз не варто будувати нову школу... Але ж будівництво «підземної школи», яке викликає значний резонанс у суспільстві, насправді триває...
Чому будують школи, а не житло? На думку Юрія Ніколова, владі простіше прийняти рішення про відбудову школи чи лікарні, ніж про будівництво житла для переселенців, з політичної точки зору. Відбудова школи виглядає більш знаково, тоді як проблеми переселенців сприймаються проблемами «кількох осіб, причому не місцевих». Крім того, на будівництві шкіл чи лікарень легше «освоїти» пристойні кошти, ніж при виділенні фінансової допомоги на житло. Плюс житлової кризи в країні немає – пропозиції житла є в будь-якому регіоні.
Абсурдність відбудови під обстрілами
Говорячи про руйнування росіянами вже відбудованого та про недоцільність вкладати гроші в те, що може бути зруйновано знову, Юрій Ніколов наводить яскравий приклад: ситуацію з відбудовою школи в Старому Салтові на Харківщині. Населений пункт розташований неподалік від лінії фронту, не так близько, як Херсон, але теж постійно обстрілюється.
«Коли звільняли це містечко від рашистів, ще у 2022 році під час боїв була зруйнована місцева школа – потужно так зруйнована. Тоді вирішили її відбудувати для створення у людей враження, що життя не покинуло цю територію, що і на околиці України якось турбуються про людей. Але просто зробили одну нехорошу річ взагалі: відбудували саму школу, 200 мільйонів гривень вгатили для відбудови наземної школи, а не підземного укриття якогось. Причому навіть не збиралися туди повертати дітей», – пояснює Ніколов.
До школи дітей із навколишніх сіл підвозили автобусами. Однак через небезпеку обстрілів російськими дронами зараз возити туди дітей небезпечно. Фактично школу планували використовувати лише для того, щоб вчителі проводили уроки онлайн, хоча це можна робити й із дому.
Цього літа школу мали здати. Розслідувач каже, що Харківська обладміністрація вже прозвітувала, зробили красиві фотографії... Але у квітні школу знову зруйнували рашистські «шахеди». Тобто, 200 мільйонів витрачені даремно. Після цього замовили будівництво укриття для школи за 150 мільйонів гривень.
«Логіка і сенс, які чиновники чи політики вкладають у відбудову, іноді відсутні, і це насправді біда», – резюмує журналіст.
Зруйнована школа в Старому Салтові. Фото: Харківська обласна прокуратура
Будівництво «підземної школи» в Херсоні безумовно має вигляд зовсім іншої історії. З одного боку, «підземні школи» є укриттями, необхідними під час війни. З іншого – невідомо, чи будуть вони використовуватися як школи, чи будуть батьки відпускати туди дітей, чи зможуть люди, які живуть за кілька кілометрів від школи-укриття, добратися до нього під час обстрілів.
«Це питання дискусійне, але принаймні воно не настільки однозначне, не можна негативно сказати, що не треба цих укриттів», – зауважує Ніколов.
І погоджується, що будівельний майданчик «підземної школи» в Херсоні від «прильотів» не застрахований.
Будмайданчик «підземної школи» в Херсоні. Фото «Вгору»
«Відновлення країни варто відкласти до перемоги»
Ще більше суперечностей викликає в Юрія Ніколова відбудова села Посад-Покровського:
«Я міський мешканець, я не дуже розумію проблеми цього села на Херсонщині. Але у мене більш однозначне ставлення як до непотрібності відбудови тут і зараз цього села».
Посад-Покровське – одне з небагатьох зруйнованих сіл в Україні, які отримали від держави значну увагу в плані відновлення. Експериментальний проєкт передбачав за півтора мільярда гривень відремонтувати або збудувати близько двох сотень будиночків та відновити інфраструктуру. Однак не збудували. Тендери провели, але фінансування припинили, роботи загальмували та зупинили, зі старими підрядниками договори розірвали, провели новий тендер, обрали абсолютно інших підрядників і зараз вже планують зробити роботи швидко... Принаймні Держвідновлення обіцяє фінансувати роботу, щоб за цей будівельний сезон встигнути це зробити.
Але розташування села неподалік від лінії фронту робить його потенційною мішенню для обстрілів, як це сталося зі школою в Старому Салтові, вважає розслідувач:
«Росіяни можуть туди добивати, і тоді відбудова може перетворитися просто в нові красиві мішені для рашистів. А чи варто тоді так інвестувати гроші?»
На думку Юрія Ніколова, людям, які зараз не мають житла, варто продовжувати допомагати фінансово, щоб вони десь могли жити, а гроші спрямовувати на оборону.
«Це півтора мільярда гривень виключно на одне село. За ці гроші можна побудувати не одну лінію фортифікацій, озброїти бригаду, а якщо порахувати в дронах, то це, умовно кажучи, на 2-3 повноцінні масштабні атаки, якими ми ще недавно нищили рашистські НПЗ. Можливо, варто інвестувати в те, що нас захищає і допомагає перемагати у війні з рашистами, а не часткове розв'язання проблем порівняно невеликої групи людей?», – розмірковує журналіст.
Зруйнований будинок в Посад-Покровському. Фото Олександра Андрющенка
На зауваження, що у Посад-Покровському зараз відносно тихо, туди наразі не «долітає», Ніколов відповідає:
«Звісно, у Старий Салтів теж не долітало. Туди спеціально не стріляли. Але коли школу добудували, коли вона красива стала і всі похвастались, якраз і прилетіло 6 шахедів. Рашисти ж циніки. І тому я більше стою на тій позиції, що коли ти у щось інвестуєш великі гроші, то думай, як це допомагає нам перемогти у війні. Це базовий пріоритет».
Підхід журналіста до відбудови досить радикальний: Юрій Ніколов вважає, що зараз, на час вторгнення, варто взагалі припинити різноманітні ремонти, реконструкції цивільних об'єктів у тилу, які ще можуть функціонувати й без ремонту. На його думку, відновлення країни варто відкласти до перемоги, адже якщо ми не інвестуватимемо у зброю, то відбудовуватимемо Україну для окупанта.
Сумнівні підрядники та корупція на крові
Ніколов зазначає, що в Україні залишилося мало підрядників з бездоганною або просто хорошою репутацією. З одного боку, часто створюються компанії типу «Роги та копита» під конкретні проєкти. З іншого – є «ажіотаж із кримінальних проваджень» від правоохоронців, які прагнуть «своєї частки», сприяють поширенню корупції. Тож журналіст воліє говорити не про сумнівну репутацію, а про компанії з ознаками фіктивності або ті, що не спроможні виконати підряди.
Херсонщина вже потрапила в таку історію з фортифікаціями та завищеними цінами на будматеріали – її нещодавно оприлюднили журналісти Bihus.info.
«Компанія, близька до заступника голови обладміністрації, на неї закачуються підряди – десятки, сотні мільйонів гривень. І ціни будматеріалів мали б шокувати по-хорошому, бо це мародерство якесь на крові виходить. Що тут скажеш? Це явище є і, на жаль, правоохоронці не завжди реагують на такі історії. Ця біда повсюдна і, на жаль, я не знаю що з цим робити, чесно», – зізнається розслідувач.
Механізми контролю та прогалини в законодавстві
Наразі чітких критеріїв щодо вибору об'єктів для відбудови не існує. Юрій Ніколов каже, що не має інформації про те, чому певне село отримує мільярди на відбудову, а інше ні. Або які пріоритети застосовуються – «бо мотивації тих чи інших рішень ніхто ніде не зобов'язаний публікувати».
Громадськість та журналісти можуть контролювати лише кошторисні історії та аналізувати ціни, перевіряючи, чи не завищені вони. Також можна відстежувати процес, аналізуючи, чи відповідає фактично виконана робота заявленій.
«Перевірка кошторисів на етапі тендеру дає жирні натяки, – пояснює журналіст. – Проаналізувавши кошторис, ти розумієш, чи там нормальні ціни закладаються. Звісно, є такі речі, як таємні приховані роботи, або ніколи не знаєш, скільки вкрадуть на будівництві».
Є різні нюанси. Наприклад, в кошторисі може бути закладена нормальна ціна, але матеріалу використано в рази менше. Або замість дорогих матеріалів закуплені найдешевші та найгірші.
«Тому, звісно, я дуже раджу саме місцевим активістам, місцевим громадам фізично контролювати хід будівництва, ходити, дивитись. Такі речі варто перевіряти. І тут ніякий журналіст з Києва, типу мене, не допоможе, бо це фактично перевірка того, що вже на місці відбувається».
Звісно, з боку держави механізми контролю є набагато потужніші, але не можна сказати, що їх активно застосовують. Журналіст розповідає, що в Україні існує ціла мережа експертних компаній, яким держава офіційно довірила функцію перевірки цін будівельних проєктів. Адже керівники державних органів, які замовляють будівництво, не є фахівцями у цій галузі, «вони можуть не знати по чому цегла, і це правда».
«На жаль, наше законодавство не дуже зобов'язує оці експертні фірми перевіряти все дуже точно і потужно. Насправді є така «сіра зона» в нормативній базі. Експертна фірма каже: «Хвилиночку! Там вже підписи обладміністрації стоять. Чого ми будемо смикатися, якщо вони вже погодили?» І просто не перевіряють, не дають негативних висновків», – пояснює Ніколов.
На думку експерта, виправити ситуацію можна, змінивши лише один абзац у наказі Міністерства інфраструктури. Але зробити це ніхто не наважується, бо це призведе до зниження цін на будівництво.
«А це мало кому сподобається, бо маржа в кошторисах цікава не тільки самим будівельникам, а і всяким мерам, заступникам голів обладміністрації, вибачте за жирний натяк, і іншим впливовим людям», – впевнений розслідувач.
Проблеми з тендерами та кримінальні провадження
У багатьох викликає підозру, коли у тендері бере участь лише один підрядник. Але Юрій Ніколов акцентує, що зараз це законно (на час війни прийнято рішення дозволити торги з одним учасником), і вважає це нормальним явищем, адже економічна активність падає, в деяких фірмах взагалі людей не лишилося, бо всі мобілізовані. Проте замовник має ретельно перевіряти спроможність компанії виконати замовлення та чи відповідає робота профілю її діяльності.
Щодо кримінальних проваджень, вони відкриваються регулярно, «як дихати», стверджує журналіст, бо «як же ти гроші будеш вимагати, якщо ти не відкрив кримінальне провадження?» Проте до суду доходить лише один відсоток випадків, і то, якщо справа дуже скандальна або слідчий чи прокурор мотивований. Розслідування тривають роками, свідки зникають, докази губляться, що дозволяє адвокатам розвалювати справи.
«Тому, на жаль, до вироків суду доходить дуже рідко. Якби доходило частіше, я гарантую: ми б жили вже в іншій країні», – підсумовує Юрій Ніколов.
Лариса Жарких, 
Анастасія ДрусіноваМатеріал створено за участі Оксани Сидорович.