
Він служить у аеророзвідці 34-ї окремої бригади берегової оборони. Це військове з’єднання, що сформували на базі 124 бригади тероборони, яка з перших днів повномасштабного вторгнення б'ється за Херсон. За три роки підрозділи бригади встигли повоювати й на інших ділянках фронту, проте зараз, у складі Корпусу морської піхоти, південці захищають звільнену частину Херсонської області від нових російських атак з лівого берега Дніпра.
Кореспондент Суспільного провів день з екіпажем безпілотника GOR — українського розвідувального літака, який бійці 34-ки використовують для виявлення ворожих позицій. Як вони опановують нову техніку? Що спостерігають на окупованій території? Чи є загроза нового російського штурму на Херсон або, навпаки, ознаки замороження лінії фронту по річці? Про це — в нашому третьому фоторепортажі з серії матеріалів про роботу бригад берегової оборони на півдні.
"Ми на війні, і ми пріоритетна ціль для ворога"
Польовими дорогами, обабіч яких зеленіють рядки озимої пшениці, ми добираємось до позицій аеророзвідки. Боєць підрозділу з позивним "Борода" розказує про роль безпілотних систем у війні."В медіа робота аеророзвідки з самого початку часто подавалася, як щось не дуже складне, де можна пересидіти, не ризикувати. І коли люди приходять до нас, починають реально працювати, виявляється все не так просто. Тут треба постійно вчитися, віддаватися цій справі. І ризик не зникає — ми на війні, і ми — пріоритетна ціль для ворога, бо бачимо, де він і що хоче зробити", — пояснює "Борода".


Він додає: люди їм завжди потрібні. А матеріальною базою і знаннями хлопці готові ділитися з мотивованими новобранцями. "Легко не обіцяємо, але цікаво й ефективно — це точно, — каже військовий. — Сьогодні безпілотники змінюють ситуацію як на полі бою, так і в тилу противника. Ми хочемо виграти цю війну, вижити, тому нема іншого виходу, як вчитися і боротися".


"Збирай речі і їдь у Херсон"
На місці екіпаж GORа готує літак до роботи. Військовослужбовець із позивним "Сімба" спілкується із техпідтримкою виробника, вносить налаштування. Хлопці нещодавно отримали цю "пташку". Перед тим — пройшли курси з управління."Він ще в нас на обкатці, звикаємо до нього, а він до нас, — говорить "Сімба". — Раніше працювали з іншим літачком, меншим. Він нам подобався, але треба рости. GOR — це вже інший рівень: технічно досконаліший, але і складніший. Хоча вже з перших польотів ми зацінили, наскільки глибше і краще ми тепер можемо бачити й вдень, і вночі".

"Сімба" родом із Київщини. З початком повномасштабного вторгнення був волонтером, допомагав переселенцям. Але потім, каже, стало "некомфортно перед собою". Він почав готуватися до служби, закінчив курси БПЛА, розпитував знайомих з різних бригад, куди б його могли взяти.
"Один товариш написав: ти нам потрібен, збирай речі і їдь у Херсон. Я так і зробив. А далі все закружилося, як то кажуть. Спочатку одне навчання, потім інше, багато дізнався по спеціальності. Жодного разу не пошкодував про вибір. Ні про бригаду, ні про колектив. Тут є відчуття, що ти потрібен, а це багато значить", — розказує боєць.


"Шок" оглядає безпілотник перед початком роботи. Раніше його екіпаж працював з іншим літаком. GOR, кажуть військові, це вже вищий рівень — він складніший, але технічно досконаліший. Херсонщина, березень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Бачимо їхні переміщення, спроби штурмів"
В очікуванні вильоту хлопці пропонують каву і перекур, говоримо про шлях кожного бійця. Найбільший військовий досвід у цьому екіпажі має "Кот". Спочатку — строкова служба, потім, за контрактом, був в АТО у складі 72-ї бригади. Служив у Волновасі, Авдіївці. Звільнився після поранення. Та вже у 2022-му повернувся до війська."В перший день я прийшов у військкомат. Там сказали чекати. У свою бригаду я не потрапив, але пізніше мені подзвонили, просили зайти. Проходив набір у 124 бригаду, я їм підходив, — згадує "Кот". — Спочатку був у піхоті, в розвідці, але з БПЛА вже тоді почав дружити. Родичі прислали з Італії маленького дрончика Mavic Mini. Поки ми формувалися, я ним грався. Командування побачило, що це працює. Потім був AUTEL, Mavic 3, Matrice, Фурія, Heidrun".

За його словами, концентрація аеророзвідників в прибережній зоні Дніпра зараз висока. Цілодобово як російські, так і українські крила спостерігають за ситуацією, шукають цілі для артилерії, ударних дронів.
"Око завжди працює і навіть не кліпає. Бачимо їхні переміщення, спроби штурмів. Вони використовують човни, по суші на мотоциклах почали кататися. Поки накопичення великих сил не спостерігаємо, але противник постійно намагається підібратися ближче до нашого берега. Ми якраз маємо цього не допустити, вчасно помітити, скоригувати артилерію чи доповісти командуванню. Політавши багато разів над лівим берегом, над островами, ми вивчили ці місця і можемо помітити навіть невеликі зміни в ландшафті", — розповідає "Кот".

Політ над лівим берегом
Нарешті все готово до старту. Військовий із позивним "Шок" ще раз оглядає літак, бере його під фюзеляж і несе до катапульти. Двигун запускає пропелер, пілот дає команду на зліт і GOR за мить пропадає в небі."Кот" спостерігає за зображенням, яке передає літак, "Сімба" керує бортом, а "Шок" слідкує за його технічним станом. Він у цьому екіпажі недавно. Свого часу теж прийшов до 124-ки добровольцем. Воював у приданому підрозділі з 79-ю десантно-штурмовою бригадою на Донбасі. Брав участь в операціях на островах під Херсоном. Там отримав поранення.
"Десантувалися з човнів, прилетів "Град". Врятував бронік — прийняв на себе уламки, хоча вся ліва сторона була посічена: обличчя, рука, нога. Лікувався, був на реабілітації вдома, а потім через знайомих потрапив в роту безпілотних комплексів", — розповідає "Шок", поглядаючи на монітор.



На екрані впізнаються Олешківські піски, штучний хвойний ліс, дрібні озера, річка Конка. Усе це — локації для відпочинку, де мешканці Херсона і найближчих сіл до війни проводили вихідні й свята. Сьогодні ці місця всипані вирвами від снарядів. Обабіч доріг знищена російська техніка, зруйнований Антонівський міст, а в лісах — бліндажі та вогневі позиції противника, з яких він обстрілює правобережжя.
На одній з трансляцій суміжного підрозділу ми наживо спостерігали як російський військовий готував до запуску FPV-дрон із багатоквартирного будинку в Олешках. Це звична тактика противника — ховатися серед цивільних.
"Кот" говорить, що після кожного польоту розвідники переглядають записи з камери. Тоді все можна розгледіти детальніше, зупинити, наблизити. В реальному часі це вдається не завжди, адже на літак діють ворожі РЕБи й відеосигнал періодично зависає. Під час дешифрування польоту, кажуть бійці, часто знаходять цілі для ураження.

Військовий 34 ОБрБО з позивним "Сімба" керує розвідувальним безпілотником GOR. Херсонщина, березень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Український розвідувальний літак GOR, який бійці 34-ї окремої бригади берегової оборони запустили для виявлення російських позицій на окупованому лівобережжі Херсонщини, березень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
На картинці, яку передає БПЛА, видно частину окупованого українського міста Олешки на лівому березі Херсонської області, березень 2025 року. Після кожного польоту розвідники переглядають записи з камери, щоб роздивитись зображення детальніше. В реальному часі це вдається не завжди. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Шок" біжить до безпілотника, який щойно посадив його побратим. Херсонщина, березень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Шок" і "Сімба" оглядають "пташку" після її посадки, Херсонщина, березень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко




"Довготривалий мир? Сумніваюся, що це можливо"
Після посадки GORа на зеленому полі, військові перевіряють літак і готують до нового польоту. Під кінець нашої зустрічі питаю їх про те, чи вірять у перемир’я або закінчення війни найближчим часом."Довготривалий мир? Сумніваюся, що це можливо. Якщо буде якесь затишшя, і ми, і росіяни використають цей час для посилення. Але навіть і цього поки не спостерігається", — каже "Кот".
На думку "Сімби", Україна не повинна визнавати окупацію своєї території Росією і не має припиняти боротьбу.
"Ну, записали вони щось там у себе в Конституції про наші області, і що? Нам пох*р. Наша бригада і багато інших билися за ці міста, за людей. Скільки народу загинуло. Просто забути чи як? Ні, здавати позиції ми не будемо, — каже він, — Зараз вони захочуть Херсон, потім Дніпро, Одесу. Якщо хтось думає, що росіян можна задобрити й все повернеться, як колись, то ні, так уже не буде. Маємо бути завжди готові захистити себе, незалежно від того, як закінчиться ця фаза війни".




Іван Антипенко