- Громадська організація «Цивільні в полоні» влітку цього року звернулася до народних депутатів України з пропозицією внести зміни до законодавства щодо захисту прав цивільних заручників та безвісти зниклих осіб. Сім’ї просять надати відстрочку родинам безвісти зниклих та право вибору звільненим з полону не йти до армії.
- Правозахисна організація «Медійна ініціатива за права людини» нещодавно також опублікувала матеріал на цю тему. Там вважають, що цивільним українцям, які повертаються з незаконного утримання, держава має надати право бути звільненими від мобілізації. Якщо ж вони хочуть служити, то мають робити це добровільно.
«Знущаються так само»
Керівник громадської організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець розповів «Новинам Приазов’я», що цивільних утримують у російському полоні в таких само умовах, як і військових. Часто вони навіть перебувають в одних місцях несвободи.
«Замість реабілітації – дискримінація»
Те, що колишні цивільні полонені, на відміну від військових, не мають вибору – бути мобілізованими чи ні, більшість бранців, які повернулися, вважають дискримінацією, каже Котелянець.«Якщо це право застосовується для відновлення, щоб людина могла відновитися після полону або після незаконного ув’язнення, то чому воно розповсюджується лише на військових? Чому воно не розповсюджується на цивільних? Наша організація знає десятки випадків, коли примусово мобілізували людей, які перебували в незаконному ув'язненні. Дуже часто ці люди навіть не оформлюють свій так званий статус, тобто не встановлюють факт ув'язнення через Міністерство реінтеграції, не подають документи просто через їхній жахливий психологічний стан. Вони в депресії і для них це дуже важко – взаємодіяти з органами державної влади, готувати документи, розбиратися в чомусь, заповнювати юридичні документи. Дуже часто ці люди взагалі замикаються в собі, закриваються, і вони не хочуть, щоб їх взагалі хтось чіпав в цей момент. Вони хочуть відновитися», – пояснив він.
«Гармонізувати законодавство»
Україні потрібно «гармонізувати законодавство» і надати цивільним полоненим право вибору стосовно служби в армії, зазначив правозахисник. На його думку, для цього є законні підстави.
«Суть, яка закладалася в Женевській конвенції, зводиться до того, що якщо цивільні в момент окупації готуються до спротиву ворогу і роблять для цього якісь дії, але не об'єднуються у військові формування, то вони прирівнюються до військовополонених. Мені здається, що цю суть дуже легко зрозуміти зараз, навіть коли вона не відповідає сучасним реаліям, коли вона не враховує реалій гібридної війн, яку чинить проти нас РФ. Тому ми можемо знайти підтвердження і в Женевських конвенціях, що це нормальна, міжнародна практика», – підкреслив він.
За словами правозахисника, українське законодавство на сьогодні урівнює цивільних під час окупації або на тимчасово окупованих територіях до військових, якщо ці цивільні мирно виражають свою проукраїнську позицію.
«Наприклад, передають якусь інформацію у спеціальні служби, продовжують бути корисними своїй державі. Так от, якщо ви відкриєте чинний закон про розвідку, який зараз діє в Україні, то ви там знайдете одну зі статей, яка розповідає про те, що люди, які співпрацюють з нашою розвідкою, перебуваючи на тимчасово окупованій території, передають корисну для України інформацію, вони прирівнюються до учасників бойових дій», – зауважив Котелянець.
«Катують, як і військових»
Журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін був захоплений російськими окупантами у Каховці на Херсонщині у березні 2022 року і перебував деякий час у полоні. Він розповів «Новинам Приазов’я», що за чинним законодавством цивільні полонені наразі менш захищені, ніж військовополонені.
«Люди переживають і самі тортури, дуже жорстоке до себе ставлення. Виходить, що цивільні полонені перебувають в дещо нерівному становищі по відношенню до військовополонених. З моєї практики, з тих свідчень, які я брав, люди які перебували в полоні вдруге, втретє, до них ставилися ще більш жорстоко. Тобто це все, звісно, індивідуально. Але мені здається, що цивільні полонені, колишні цивільні бранці, вони менш захищені з будь-якої точки зору. Лише одиниці цивільних полонених були обміняні і потрапили до України на свободу, на відміну від військовополонених. Загалом, військовополонених захищає велика кількість різноманітних конвенцій, в тому числі міжнародних, на відміну від цивільних полонених», – зазначив він.
Після повернення з полону цивільні зазвичай мають великі проблеми зі здоров'ям, каже журналіст.
«Я особисто, попри те, що в полоні був відносно недовгий час і це було в березні 2022 року, проте проблеми зі здоров'ям досі нагадують про себе. Спілкуючись з іншими людьми, я бачу і чую, що люди мають велику кількість проблем зі здоров'ям і проблем з психікою, навіть через тривалий час після виходу на свободу і після виїзду з окупації», – поділився Батурін.
За його словами, у полоні в Херсоні він перебував разом із затриманими окупантами військовими в одному ізоляторі. Журналіст вважає, що права полонених цивільних і військових потрібно прирівняти.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Проблеми з ментальним станом»
Депутат Дніпровської районної ради міста Херсона, очільник благодійного фонду «Ми майбутнє України» Роман Баклажов також пережив російський полон під час окупації міста. Він розповів, що дехто з колишніх цивільних бранців пішов служити у Сили оборони України за власним бажанням відразу після звільнення з полону. Але проблеми зі здоров'ям даються взнаки.«Зараз до мене звернувся товариш, який був зі мною у камері. Він одразу після звільнення з полону виїхав і долучився до лав ЗСУ, зараз у нього великі проблеми з ментальним станом. Він надіслав повідомлення, що «зараз я переведусь у піхоту, щоб гідно закінчити своє життя». В нього галюцинації, він впадає в ступор. Він не отримав ніякої лікарської допомоги, одразу пішов до лав ЗСУ, і зараз у такі проблеми це вилилося. Ми вважаємо, що багато хто з тих, хто був в полоні, хто був партизаном чи брав участь в русі опору, їм всім треба лікуватися і підтягувати своє здоров'я. Я сам лікуюся вже другий рік і в мене зводить щелепу. Інколи теж маю галюцинації, ніби я йду довгим, вузьким коридором і я бачу цей коридор катівні», – поділився депутат.
Ризик повторного полону
Звільнені з полону цивільні чоловіки розуміють важливість проведення мобілізації, каже Баклажов. Але також вони усвідомлюють ризик повторного захоплення у полон до російських окупантів.
«По закону вони мають право нас мобілізувати. Кажуть, ти здоровий, але вони не розуміють, що може бути повторення. Якщо, припустимо, я піду воювати, в мене понад 35 інтерв'ю, всі мене знають, мене одразу в тому полоні вб'ють. Тобто вони мене посилають на стовідсоткову смерть. Де гарантія неповторення полону? Немає. Були випадки, коли вони змушують, їм все одно, у них наказ стільки-то мобілізувати, і вони мобілізують, не розбираючись по суті. Чи морально давлять в тому ТЦК. Ми і самі розуміємо, що мобілізація це важливо, але група цивільних полонених – це не так багато людей», – зазначив херсонець.
Він наголошує на тому, що чоловіки у російському полоні зазнають сексуального насильства. Тому після такого досвіду потрібна тривала реабілітація.
«У нас багато фактів, у нашій групі десь 15 чоловіків, над якими було сексуальне насильство, це не зґвалтування. Сексуальне насильство – це тебе роздягають до гола проти твоєї волі, чи когось у твоїй присутності могли зґвалтувати, припустимо. Ти був присутній і спостерігав за зґвалтуванням – це теж сексуальне насильство. Багато кому струм чіпляли до статевих органів, а це вони практикували майже зі всіма. Це теж вважається сексуальним насильством. Людина потрапляє в армію, в нього статус постраждалого, звісно, про це всі дізнаються. Людина, яка постраждала від сексуального насильства, більш травмована, ніж звичайний полонений, треба більше працювати з психологом, довше і важче. Це велика проблема, бо чоловіки про це не бажають говорити», – пояснив Баклажов.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець на запит «Новин Приазовʼя» відповів, що, на його думку, колишні цивільні заручники повинні мати відстрочку або звільнення від мобілізації. Таке право мають звільнені з російського полону військові. Проте наразі це питання не врегульоване на рівні законодавства і може мати ознаки дискримінації.
Крім того, омбудсмен зазначив, що наразі законодавчо не врегульованим залишається питання відстрочки від призову на військову службу членів родин цивільних осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Водночас родичі зниклих безвісти військовослужбовців мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Лубінець повідомив, що звернувся із цими питаннями до Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції окупованих територій України, а також до Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки й очікує на відповідь від голів цих комітетів.
Що кажуть у Верховній Раді?
Народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ахтем Чийгоз зазначив, що цивільні полонені навряд чи можуть отримати спеціальний статус, який дозволив би їх звільнити від мобілізації.
«Я не думаю, що ми можемо приймати закон, який би так деталізував групи цивільних людей в Україні. Вони громадяни України й, скажімо, є окремі якісь критерії, які б давали можливість брати бронь або взагалі бути непридатним до військової служби. В мене є знайомі, які підпадали під мобілізацію, знаю з десяток наших хлопців, які відсиділи декілька років в тюрмах (російських), і зараз є на фронті. Тому я не думаю, що ми зможемо надавати окремий статус колишнім заручникам для того, щоб мати бронь. Відстрочка можлива, а щоб взагалі отримати можливість звільнення, не бути мобілізованим – для цього треба мати ось ці умови, які є в законі», – прокоментував він «Новинам Приазовʼя».
Член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат Федір Веніславський вважає, що питання надання відстрочки чи звільнення від мобілізації цивільних бранців може бути вирішене у парламенті.
«Я думаю, що якщо мова йде саме про взяття у полон громадян України окупаційною армією, якщо ці громадяни трималися саме в таборах або в місцях позбавлення волі, у звичайних, де тримаються наші військовополонені, то слушна пропозиція, щоб це питання ми розглянули. На комітеті це питання до сьогоднішнього дня ще не порушувалося. Я думаю, ми можемо його обговорити, і я думаю, що воно може бути вирішено позитивно. Але лише стосовно тих, хто дійсно був у статусі ув'язаних незаконно країною-агресором, органами країни-агресора, і перебував в місцях позбавлення волі або обмеження волі, в тому числі для військовополонених», – сказав він.
Статус незаконно ув'язнених цивільних осіб підтверджується українською владою, а також міжнародними організаціями, додав депутат.
«Це підтверджується не лише українським урядом, це підтверджується відповідним міжнародними правозахисним організаціям, Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Безперечно, інформація про те, що саме конкретний громадянин України перебував в якості фактично або полоненого, або заручника, має бути верифікована відповідно до тих механізмів, які є в розпорядженні органів влади України», – додав він.
- Наразі верифіковано, що в місцях несвободи в Росії перебувають майже 1700 цивільних. Такі дані у кінці серпня цього року оприлюднив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Водночас понад 14 тисяч осіб вважаються зниклими безвісти внаслідок агресії Росії. За його словами, в це число включені громадяни України, яких Росія затримувала з 2014 року у Криму, на територіях Донецької та Луганської області, а також з початку повномасштабного вторгнення у всіх регіонах, які перебували або перебувають під окупацією. Лубінець зазначив, що цивільні – найбільш складна категорія для повернення. У російському полоні вони піддаються тортурам, сексуальному насильству. У багатьох випадках рідні не мають жодної інформації про них.