Чи слід відновлювати Каховську греблю, сама побудова якої була заходом радянського екоциду? Щоб відповісти на це питання, потрібно зрозуміти, як розвиватиметься територія і чи повернуться туди люди, каже науковець Олександр Ходосовцев.
Каховське водосховище через рік після аварії: висновки науковців
Рік тому в Україні сталася одна із наймасштабніших екологічних катастроф. У ніч на 6 червня російські війська підірвали зсередини Каховське водосховище. Вода затопила 600 квадратних кілометрів території Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. Хвиля з Нової Каховки змивала житлові будинки, підприємства та каналізацію. Забруднені води винесло на узбережжя Одеської області до Чорного моря.Вже понад рік люди у таких громадах, як Нікопольська, Марганцевська, Томаківська, Нововоронцовська, Малокатеринівська та, навіть, агломерації міста Кривий Ріг воду, яка не відповідає рекомендаціям ВООЗ, кажуть екологи.
Експерт з екологічної безпеки, доцент Українського державного університету науки та технологій Максим Сорока поділився з Голосом Америки останніми дослідженнями.
“За останній рік ми спільно з колегами організували понад десять експедицій у ці громади для вивчення та оцінки проблеми гуманітарного водопостачання. Наприклад, якщо до катастрофи на Каховській ГЕС середня мінералізація (солевміст) води у водопроводі містах Кривий Ріг та Нікополь був в межах 380…600 мг/дм3. То станом на травень 2024 року - майже через рік після катастрофи та часткової розбудови магістрального водогону - мінералізація води у водогонах Кривого Рогу складає 1200…1650 мг/дм3 (збільшилися в 3-4 рази). В Нікополі ми зафіксували солевміст «питної води» на рівні 1900…2100 мг/дм3. Тобто люди у цих громадах вже рік вимушені пити воду зі збільшеним солевмістом, воду яка не відповідає настановам та рекомендаціям фізіологічної повноцінності від експертів ВООЗ”.
У малих громадах Нікопольщини (Придніпровське, Червоногригорівка, Мар'ївка) люди вимушені споживати воду із колодязів та неглибоких свердловин. За результатами досліджень, - каже Максим Сорока, - ця вода не відповідає належній якості за параметрами мінералізації, вмісту нітрит та нітрат іонів, вмісту катіонів жорсткості. У третини домогосподарств селища Нововоронцовка зникла вода з колодязів та свердловин.
Максим Сорока підкреслює, що відсутність водосховища прямо негативно впливає одразу на 9 з 17 цілей сталого розвитку у регіонах, які від нього залежали: “подолання бідності, розвиток сільського господарства, здоров'я та благополуччя людей, чиста вода та належні санітарні умови, доступна та чиста енергія, гідна праця та економічне зростання, скорочення нерівності, захист та відновлення екосистем суші, мир, справедливість та сильні інститути”.
Селища Запорізької області без технічної води
Каховське водосховище було побудовано саме для забезпечення питного та технічного водопостачання на півдні України. А, між іншим, на сьогодні щонайменше десяток селищ Запорізької області потерпають без технічної води, а також від нестачі питної.“Вже рік я чую маніпулятивні заяви про дрібну частину Каховської ГЕС в енергосистемі України. Парадокс в тому – що Каховське водосховище – це не про вироблення електроенергії. Це був «приємний бонус». Його побудували для розвитку міста та селищ, легкої та харчової промисловості, сільського господарства, металургії та транспортної навігації в Дніпропетровській, Херсонській, Запорізькій та Криму”, - підкреслює експерт з екологічної безпеки Максим Сорока.
Три населених пункта Запорізького регіону - Балабине, Кушугум, Малокатеринівка, які об'єднані в одну територіальну громаду, є значною частиною Запорізького регіону. Кількість населення тут становить 18 тис. 600 людей і 7 тис. дачних дворів, куди на літо приїздять запоріжці.
До руйнування Каховської ГЕС селища живились від водосховища. Втім, за рік після руйнації греблі, 150 тис. га водосховища заросло різними видами рослин. Науковці нараховують близько ста видів рослин у шести екосистемах, які екологи називають біотопами.
Втім, місцевих жителів, що потерпають цього літа від нестачі води, не надто хвилює розвиток біотопів на місці колишнього Каховського моря. Голова територіальної громади Володимир Сосуновський говорить, що в минулому році, коли тільки російські окупанти підірвали Каховську дамбу, місцеві жителі майже не відчули проблеми з водою.
"Після аварії ще довгий час була вода, поки водосховище повністю не відйшло. Тобто на минуле літо нам вистачило, тому що вода залишалась в заливах, які сьогодні повністю висохли. Сьогодні 12 насосних станцій, які живились від Каховського водосховища, не працюють, позаяк там просто немає води. Підвести туди воду нереально".
Тому місцеві жителі перейшли на ненадійну альтернативу - поливати питною водою, яка подається з обласного центру по старим трубам.
"А тепер уявіть: сім тисяч дворів. І з них, як мінімум, дві тисячі поливають. "Сотка" труба, що покладена ще у 1965-му році, не справляється з тим напором, який потребують люди. Тому моментально відбуваються пориви труб, а це означає, що на добу повністю зупиняється подача води, зливається вода, все розривається і робляться ремонти. Люди цього не розуміють, тому що кожному потрібна вода для поливу городів", - пояснює ситуацію голова місцевої громади.
Олена з п`ятьма дітьми та чоловіком евакуювалися з прифронтового Оріхова в Кушугум, сподіваючись налагодити життя подалі від небезпечної лінії розмежування. Але й тут родина стукнулась з труднощами:
“Ну у нас зараз вода на вагу золота. Те, що ми намагаємося виростити на городі, воно все гине без води. Тому, коли воду дають, то я, звісно, поливаю питною потрошку, щоб хоч щось виростити. Але часто аварії - води немає, це всі процеси робить складніше. У мене на руках два інваліда, яким постійно треба щось прати, готувати, мити їх… Самі розумієте, як це. Оце, коли розвозять воду по вулицях, то я набираю, куди тільки можу. А потім знов чекаємо”.
Артем з батьком по-своєму виходять із ситуації: збирають дощову воду з покрівлі, а також качають насосом із майже обмілілого колодязя. Всю воду накопичують в спеціальному басейні. Це технічна вода, якою можна поливати город.
Після того, як окупанти зруйнували Каховську греблю, проблеми з водою виникли й на тимчасово окупованих територіях регіону. Цього літа вони тільки посилились.
"Сьогодні це питання вирішено тільки в великих населених пунктах. За рахунок того, що живлення водою здійснюється з підземних джерел і свердловин. Саме таким чином живлення водою вирішено в Енергодарі, Мелітополі й частково в Бердянську. Всі інші населені пункти забезпечуються "підвезною" водою, але воду привозять нерегулярно, тому, можна сказати, що на окупованій частині Запорізької області, через підрив греблі, дійсно є проблема з водою", - коментує голова Запорізької військової адміністрації Іван Федоров.
Вода на Херсонщині
Доктор біологічних наук Олександр Ходосовцев також підтверджує, що руйнування Каховської ГЕС - це прояв екоциду, власне, як і будування у свій час, позаяк тоді, для створення Каховського водосховища, довелось виселити сотні людей й десятки поселень. Унікальний ландшафт, що звався Великими Луками, було затоплено.
"Все було зруйновано, всі соціально-економічні зв'язки, які були напрацьовані на той час, вони були зруйновані. Це був дійсно радянський післявоєнний екоцид, втім з'явилися нові системи й поселення, які були зав'язані на воді Каховського водосховища. Сьогодні дійсно неможливо собі уявити існування лівобережжя й Криму без нашої дніпровської води. Але 6 червня 2023 року російські окупанти зруйнували дамбу, і знов у нас білий папір. Але не треба дивитися в минуле - треба думати про майбутнє, проаналізувати, що ми можемо з цим зробити. Відповісти на питання, чи слід відновлювати Каховську греблю зараз недоцільно, бо спершу треба звільнити наші території. Тобто перше питання: "коли буде звільнено території?". Друге питання: "Для кого й скільки треба тієї води?". Третє питання: "як буде розвиватися ця територія? Чи повернуться туди люди?".
"Можливо залишиться варіант відновлення дамби. Ми не виключаємо таку можливість. Можливо, втілять ті технології будування нового водоводу, які вже запровадили на правому березі досить вдало. Наприклад за останній рік на два водоводи до Марганця й Кривого Рогу було виділено 10,5 млрд грн. І до Миколаєва також. Вода не ідеальна, але за рік те, що могли зробити, те й зробили. Це досить потужні й довгі водоводи, наприклад Миколаїв-Херсон 73 км. А також водоводи, які йдуть з більш високих водосховищ - через каскади, мають довжину 69 і 23 км тощо. Тобто це можливо. Я не знаю, чи є таке технічне рішення щодо лівого берега, але можна подумати. Якісь альтернативи греблі повинні бути", - каже Олександр Ходосовцев.
Декан факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету, професор Ігор Пилипенко підкреслює, що на Херсонщині проблема водопостачання також не вирішена. Попри те, що чисельність населення через постійні обстріли скоротилась на 50%, мешканці, що залишаються, потребують води.
"Без резервуара Каховського водосховища відновити систему неможливо, позаяк треба перебудовувати всю систему водоспоживання, водопостачання, водовідведення. І вже зараз на територіях Херсонської області, які близькі до Каховського водосховища, спостерігається в побутових колодязях і свердловинах двократне падіння рівня води", - підкреслює професор.
Ймовірно, каже Ігор Пилипенко, завдяки нашвидкоруч розробленим проєктам, водопостачання відновлять так само, як і в Марганці й Кривому Розі - шляхом будування нового водоводу з існуючих водосховищ, але це достатньо коштовні роботи.
"Це також треба записувати на втрати по Каховському водосховищу й включати їх в прайс. Орієнтовно на територію в 15 кв. км тільки розрахункові роботи коштують приблизно 0,5 мільйона гривень. Так можна рахувати й на іншу територію. Це, щоб налагодити підземне водопостачання трьох невеликих населених пунктів".
Доцент Українського державного університету науки та технологій Максим Сорока говорить, що наразі неможливо однозначно відповісти, чи доцільно відновлювати Каховську греблю, однак терміново необхідно знайти дієві рішення для забезпечення людей питною та технічною водою.
"Створення Каховського водосховища, як найбільшого запасу прісної води на півдні Україні, наприкінці 50-х років з історичної та природоохоронної точок зору авжеж було великим злочином, як проти довкілля півдня України, так і проти історично-культурної спадщини. Проте чомусь усі забувають, що саме завдяки цьому водосховищу мали змогу розвиватися у соціально-економічному сенсі населені пункти півдня України. Парадокс, що кожного разу, як я чую про «відновити Каховське водосховище – це буде злочин», я не чую пропозицій для понад 1 млн. населення міст та селищ Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей".
Єва Миронова, holosameryky.com