Мрійник, добряк, навіжений активіст чи просто людина, яка всім серцем воліє зробити все для того, щоб Україна та українці жили щасливим життя. Він сам зізнається, що його мрії можуть здаватись утопічними, але все можливо, якщо єднати зусилля і робити все для розквіту Батьківщини, її благополуччя та перемоги.Сергій Мукоріз – корінний глухівчанин, прожив у рідному місті майже все життя. Першу освіту здобув у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка на факультеті трудового навчання та технології (інформатика). Другою освітою обрав професію кондитера вищого розряду.
А нині він очолює благодійний фонд «Я – Херсон». Хаб надає комплексну систему підтримки та інтеграції жителів окупованої частини Херсонської області, які вимушені евакуюватися та знаходити прихисток в інших регіонах та за кордоном.
Насичене життя в Глухові
Як різнобічна і допитлива людина, Сергій випробував себе в різних сферах діяльності, пройшовши шлях від вантажника до торгівельного представника. В будівельній сфері займав керівну посаду.
Працював тістомісом у магазині «ДІ-2». А згодом став директором пекарні, де разом з командою створював нові сорти хліба, який успішно продавався тоді і донині. В інституті люб’яних культур був завідувачем хозяйського відділу.
Мирне життя Сергія, як і мільйонів українців було перекреслене війною…
В день, коли всі дізнались про вторгнення, перебував в Глухові й з перших днів пішов у ТРО, долучившись до лав захисників міста. Разом із добровольцями-землякми він патрулював місто вночі, тим самим оберігаючи спокій містян.
Згодом він рушив на південь.
Перші волонтерські кроки
Активно допомагати людям Сергій почав у місті Запоріжжі, де він разом з активістами займався евакуацією людей. Так, разом з командою небайдужих людей було створено перший волонтерський проєкт.
Після деокупації Херсону глухівчанин із друзями, які були тривалий час його колегами у будівельній сфері, продовжили благодійну діяльність на півдні України. Згодом вирішили додати масштабності своїм ідеям. Так і зареєстрували благодійний фонд «Я – Херсон», в якому Сергій став директором.
Метою фонду була і залишається допомога людям, які опинились в складних життєвих обставинах. Реєстрація юридичної організації збільшувала можливості волонтерів. Це дало змогу залучити міжнародних благодійників для підтримки людей з Херсонщини, отримати кошти від нових потужних меценатів та гранти, що дали б змогу надати допомогу більшій кількості людей.
Про командну роботу і людей, яким допомагаєПо-перше, підтримка ВПО: евакуація, забезпечення житлом, речами, продуктами, гігієною, а також юридична та психологічна допомога.
По-друге, після деокупації Херсону виникла серйозна проблема у літніх людей з інвалідністю, які не могли виїхати і були соціально незахищеними. Через те, що ці люди не мали рідних, вони виявились найбільше безпорадними в цей час.
На Херсонщині, за словами Сергія, трапляються родини, в яких є старенькі батьки, із дитиною з інвалідністю. Дехто з них тривалий час не виходить з помешкання через страх, що під час обстрілів не зможуть вберегти дитину і швидко зорієнтуватися, аби добратися до безчесного місця. Тому його команда сумлінно працює з незахищенними верствами населення, забезпечуючи їх медикаментами, продуктами, гігієною, а також доставкою додому усього необхідного тим, хто взагалі не має змоги вийти за гуманітаркою самостійно.
На сучасному етапі в Херсонському районі перебуває 96 тисяч населення, з яких 52 тисячі – це люди похилого віку. 6000 – люди з інвалідністю, які потребують підгузків, засобів гігієни, що повинно надаватись системно і постійно.
Мишаче нашестя
Як розповідає Сергій, серйозною проблемою після трагедії на Каховській ГЕС стали масові набіги мишей. Ці тварини розмножуються двічі на рік і є розплідниками інфекційних хвороб, які несуть за собою проблеми зі здоровя`м людей. Трапляються й летальні випадки. Тож, першочерговою задачею для команди хабу є необхідність проведення дезінфекції приміщень для профілактики хвороби. Що і відпрацьовують системно.
Проблеми, які найбільше турбують команду сьогодні
Зі слів глухівчанина, величезною проблемою для Херсону залишається безпекова ситуація, адже місто знаходиться під постійними обстрілами. До того ж, як виявляється для ганебного ворога немає ніяких умовностей, у них відсутня мораль. Саме тому, волонтерські організації та штаби є бажаною мішенню для окупантів – росіяни щодня намагаються поцілити саме в місця скупчення людей, де надається допомога.
Трагедія на Каховській ГЕС
Новини про підрив ГЕС застали волонтера з самого ранку. Але команда Сергія швидко мобілізувалася, створила власні кол-центри, в які можно було звернутись за допомогою. Почалась масова евакуація людей. Багато волонтерів на власному транспорті вивозили постраждалих із зони підтоплення.
В першу чергу команда хабу шукала човни та катери для евакуації жителів.
Наступним етапом було створення соціального магазину для надання необхідних речей місцевим жителям, які, окрім документів, не змогли взяти інших речей.
Також, активісти намагались забезпечити водоканал пристроями для відкачування води. Активно сприяли врегулювання нагальних проблем, що виникли у містян.
Кому – горе, а кому – піар
Багато волонтерів відчайдушно боролись за життя мешканців затоплених територій Херсонщини, жертвували всім і ділились останнім, евакуювали людей, тварин і речі. Евакуація була дуже важкою і небезпечною. Добровольці, які поспішили на допомогу, часом переоцінивши свої сили, гинули під час евакуації, бо попадали під обстріл чи сильну течію. Є такі, що й досі вважаються безвісти зниклими.
Втім, як то кажуть, «кому війна, а кому – мати рідна». На фоні нескінченного болю і відчаю знаходились циніки, або «горе-волонтери», які їхали за «лайками» для своїх сторінок в соцмережах та за фотографіями чи відео для шахрайських зборів коштів. Ці люди не соромилися вхопити сухого чистого кошеня, або цуценя на суші і занурити його у звичайну калюжу на території, де не було затоплення, та знімали відео про те, як вони врятували тварину. Після цього люди робили збір на псевдодопомогу в Херсоні.
Сергій навіть хотів зняти відео про людей, які не допомагали, а тільки заважали, і виводили з себе тих, хто насправді тяжко працював заради підтримки людей.
Через місяць вже стало зрозуміло, хто допомагав системно, а хто робив піар-акції та заробляв гроші на чужому горі.
Ця ситуація була важкою для всіх, хто проявив щиру турботу про затоплених жителів міста Херсон. За словами Сергія, така поведінка «псевдо-волонтерів» викликала у справжніх волонтерів відчуття зневаги до їх праці, і активістам було дуже болісно спостерігати, як хтось заробляє гроші на чужій біді.
З півночі – на південь
Сергій із великим задоволенням розповів, що дуже вдячний всім землякам міста Глухів, всім організаціям та звичайним місцевим жителям за допомогу та підтримку, яку отримала його організація. На той момент багато херсонців опинились в скрутному становищі, тож благородний жест від мешканців Гетьманської столиці він оцінив по достоїнству:
«Було приємно отримати підтримку з боку містян, які долучилися і самопожертвенно допомагали чим хто зміг, було дуже приємно і мені особисто, що місто відгукнулось і так потужно підтримало!»
Трагедія в команді
Згадуючи, Сергій говорить, що їх попереджали про обстріли в районі штабу. Роботу було призупинено на тиждень. І в день волонтера окупанти «привітали» їх жахливим ударом по волонтерському штабу. Сергій одразу виїхав на місце, разом з ДСНС. Завдяки спільній праці і героїчній роботі рятувальників, які мужньо виконували свої професійні обов’язки, вдалось врятувати частину будівлі та гуманітарної допомоги. Але значна частина продовольства та гігієни була вщент знищена.
Для команди це був страшний удар, бо в цьому приміщенні вони працювали і всього за рік досягли великих успіхів, але всі старання були знищені окупантами.
Хаб був найбільшим в Херсоні, і перевага його була в тому, що людина, яка зверталась за підтримкою, могла отримати в цей же день всю необхідну допомогу: їжу, гігієну, постіль, матрац, тощо.
Незламний дух
Наразі волонтерський осередок намагається швидко роздавати допомогу, яка приїхала від донорів, бо ситуація в місті контролюється ворожими безпілотниками і становить велику загрозу для її жителів.
Тому активісти уникають великого скупчення людей і намагаються створити якомога безпечніші умови для видачі гуманітарного забезпечення жителів Херсону.
Команда волонтерів знайшла змогу застрахувати 20 волонтерів і вдячна всім, хто до цього причетний, хто допоміг це реалізувати.
Були такі ситуації, коли Сергій був в епіцентрі обстрілів, але з посмішкою він каже, що зміг вижити. І навіть в таких умовах у нього знаходяться сили працювати далі й приносити користь людям.
“Моя допомога є реальною і я бачу результат – ті хто її отримують дійсно цього потребують. Не можна складати руки і чекати на якісь зміни. Все залежить від нас. Мене також надихають інші волонтери, які працюють щодня без сну. Надихають рідні і близькі люди, які відчувають якусь впевненість в завтрашньому дні. Наша допомога й активна позиція реально допомагає підвищити рівень життя і рівень згуртованості. І кожен з членів моєї команди має розуміння, що все робиться не просто так. Ми діємо як один живий організм, який функціонує рухається і не здається”, – говорить Сергій.