Журналісти The New York Times відстежили, як ціла мережа посадовців та політиків, пов’язаних із партією російського лідера Володимира Путіна, проводила кампанію з переміщення українських дітей.Про це йдеться у матеріалі журналістів.
Стаття починається з того, як російське вторгнення зустрів Херсонський будинок дитини, де працівники думали, як вивести пів сотні дітей. Там перебували діти з особливими потребами — немовлята та діти до п’яти років, деякі з них мали серйозні вади, наприклад, церебральний параліч. Вони не були сиротами, деяких з їхніх батьків обмежили батьківські права; частину дітей вилучили з неблагополучних родин, ще частина — були покинутими.
Під обстрілами, працівники перенесли дітей, їхні візки та матраци в бетонний підвал, який директорка закладу Олена Корнієнко знайшла через інтернет. Вони також взяли з собою їжу, ліки, електричні насоси та гастрономічні трубки для найбільш хворих малюків.
Того ж дня пастор місцевої церкви дізнався про скрутне становище Будинку Дитини. Він переконав персонал перевезти дітей до його церкви, де він міг би принаймні забезпечити їх теплом, світлом та їжею.
"Ми боялись, що вони (російські військові — ред.) прийдуть і візьмуть все під свій контроль", — згадує одна з медсестер Катерина Сиродчук.
Незабаром їхні побоювання справдились: 25 квітня 2022 року російські посадовці знайшли дітей. Вони перевезли їх майже за 300 км від дому, весь час знімаючи дітей для своїх пропагандистських роликів.
Через соцмережі та ті ж самі пропагандистські ролики журналісти The New York Times прослідкували за переміщенням цих дітей та проаналізували низку дописів у російських соціальних мережах. На думку фахівців у галузі права, те, що відбулося з дітьми надалі, може становити воєнний злочин.
Діти Херсонського Будинку дитини, яких Росія незаконно вивезла з України. Скріншот із статті The New York TimesУ матеріалі розповідається, що окупаційна влада у Херсоні (на час окупації міста російськими військовими) вимагала від вихователів, аби дітей перемістили назад у Дитячий будинок. Керівництво закладу все-таки погодилося.
У наступні місяці озброєні люди у російській військовій формі часто і без попереджень навідувались в Будинок Дитини, щоб стежити за дітьми і вихователями, розповідає одна з виховательок Наталя Лукіна.
На початку весни 2022 року над будівлею майорів вже російський триколор, а озброєні солдати і політики почали привозити дітям гуманітарну допомогу. Наталя Лукіна з обуренням згадує деякі недоречні подарунки, серед яких були російські підручники та величезні упаковки газованих напоїв.
Протягом кількох наступних місяців російські посадовці знімали фото і відео про те, як вони допомагають дітям, і розміщували їх у своїх соцмережах.
Серед тих, хто часто відвідував заклад був Ігор Кастюкевич, член російського парламенту від політичної партії Путіна Єдина Росія. У своїх інтерв’ю для The Times російські чиновники повторювали ту ж саму думку і заявляли, що діти з Херсону російські.
Вже у травні 2022 року Путін підписав документ, який спрощував набуття російського громадянства, а значить — росіяни можуть легше усиновити викрадених Росією українських дітей.
Згодом директорка закладу Олена Корнієнко та одна з виховательок Наталя Лукіна відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, отримувати російський паспорт та звільнилися із закладу, оскільки не хотіли брати участь у тому, що з дітьми могли зробити призначені Росією посадовці.
Новою очільницею закладу стала Тетяна Завальська — одна із педіаторок закладу, яка не приховувала своїх проросійських поглядів. У місяць її призначення Дитячий будинок зареєстрували в російській системі.
Деякі експерти з вивчення країн Східної Європи розглядають ці дії як розіграну на загал кампанію Кремля, спрямовану на виправдання вторгнення Росії в Україну, а Путін в ній виступає в ролі рятівника.
Згодом працівникам закладу повідомили, що дітей вивозять. Для цього у закритих чатах у Telegram набирали студентів-добровольців із медичних вузів в Криму. Забирати дітей приїхала окупаційна влада Криму, Херсону та деякі посадовці з Москви. Дітей перевезли у Сімферополь, столицю Криму, і розділили між двома дитячими закладами. Співробітники одного з них, "Йолочки", раніше звинувачувалися у неналежному догляді за дітьми.
Російські посадовці стверджують, що переміщення дітей було гуманітарною місією і відповідало їхній Конституції, адже Росія приєднала Херсонську область і жителі регіону перебували під їх контролем. Однак фахівці з захисту прав людини кажуть, що закони окремої держави не можуть стояти вище за міжнародні зобов’язання.
Українська сторона стверджує, що місцеперебування дітей їм офіційно не повідомлялося. Проте російські чиновники залишили сліди в Telegram.
Зрештою діти отримали російське громадянство — яке є необхідною умовою для усиновлення та влаштування у російські сім’ї. Фахівці в галузі права стверджують, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їх громадянства свідчать про намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини. Це також може становити воєнний злочин.
The Times не отримали відповіді на свої численні запити на коментарі від адміністрацій Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. У своїх публічних заявах уповноважена пообіцяла продовжити роботу.
У серпні минулого року діти знову перейшли в нові руки: тепер замість Тетяни Завальської їхні інтереси представляє Міністерство праці та соціальної політики окупованої Херсонської області.
Оголошення про пошук прийомних сімей для дітей з Будинку Дитини було опубліковано в Telegram 27 вересня 2023 року. TelegramЗгодом фотографії Херсонських дітей почали з’являтися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт серед десятків тисяч російських дітей. Там журналісти знайшли 22 дити із Херсонського будинку дитини. У анкетах зазначено, що діти з Криму, а місце народження, а саме Україна — не згадується.
Щонайменше двоє з дітей були влаштовані в російські сім’ї, як повідомили у службі у справах дітей у Криму.
Щонайменше семеро дітей з Херсонського Будинку Дитини повернулися до України за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них - Анастасія та Микола Володіни, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви.
Пізніше Анастасія померла в українській лікарні, лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад. Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають рішення суду стосовно своїх батьківських прав. Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою Росії.
Що відомо про ордер на арешт Путіна
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Путіна та російської уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей. Якщо вони виїдуть за територію Росії в країни, які є учасниками МКС та ратифікували Римський статут, їх повинні заарештувати та передати до суду, повідомив генпрокурор України Костін.Речниця російського МЗС Захарова заявила, що ордер МКС на арешт Путіна «не матиме для Росії жодного значення», адже країна не є учасницею Римського статуту та не зобов'язана дотримуватися рішень МКС.
Поки Путіна та Львову-Бєлову не арештують, МКС не може проводити судові засідання, повідомив Суспільному речник суду Фаді Ель Абдалла. За його словами, Україна може вимагати їхнього арешту на території 123 країн, які визнають рішення МКС. Розслідування триває за запитом та матеріалами України.
МКС може притягти вище керівництво Росії до відповідальності за три види порушень міжнародного права: воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Депортація дітей, щодо якої видали ордер на арешт Путіна, підпадає під перший пункт.
Водночас МКС не може засудити за злочин агресії — факт нападу Росії на Україну. Оскільки ані Україна, ані Росія не ратифікували основоположний документ суду — Римський статут. Аби засудити РФ та Путіна за факт нападу, потрібно створити спеціальний трибунал.
Україна працює над створення спеціального трибуналу для покарання керівництва РФ за злочини в Україні не тільки з початку повномасштабної війни, а з початку агресії 2014 року.
Суспільне Херсон