Через розв’язану Путіним війну територія України стала найзамінованішою частиною суші на планеті. Один із найбільш постраждалих регіонів — Херсонська область. На звільненому правобережжі сапери безперервно перевіряють кожен сантиметр землі. На жаль, не обходиться без трагедій. Непоодинокі випадки, коли підриваються мирні жителі, повідомляє FREEДОМ.
Приїхав до рідного села відвідати могилу батька, але навіть не встиг дійти до цвинтаря. Сергій — один із багатьох українців, які підірвалися на міні.
“Пам’ятаю дим, вибух, каміння. І все. Знепритомнів. Хотів стати на ногу, але не вийшло. Штанина у крові та кісточка на бік”, — згадує житель Херсона Сергій.
Що сталося, він зрозумів не одразу. Почувши вибух, на допомогу прибігли сусіди. У місцевій лікарні чоловікові надали першу допомогу, але цього було замало. Лише наступного дня волонтери під обстрілом вивезли його до Херсона. Тут він і проходить лікування, готується до операції. Попереду — тривала реабілітація, яка займе кілька років. Потім доведеться вчитися ходити заново.
“Кістка перебита повністю. Мені дуже пощастило. Сказали, що люди з такими травмами, якщо виживають, то рідко вдається врятувати ногу. Мені пощастило, дуже пощастило”, — вважає Сергій.
Частину України перетворено війною на мінне поле. Херсонська область — перша за масштабами небезпеки. На деокупованих від російських військ територіях залишається безліч вибухонебезпечних предметів. У 2022 році запеклі бої йшли лише за кілька кілометрів від рідного села Сергія.
“Багато таких випадків було, що і трактори, і машини, і просто такі люди, як я, які вийшли і мали необережність зійти в сторону з дороги, також залишалися такі у них травми”, — каже Сергій.
Українці дістають мінно-вибухових травм чи не щодня. З початку повномасштабного вторгнення російської армії від підриву на мінах загинули майже три сотні цивільних. Близько тисячі мирних жителів дістали поранення. Це офіційні дані Держслужби з надзвичайних ситуацій. Щодня без вихідних сапери очищують українську землю. Але постійні обстріли лише додають їм роботи.
“Ми чистимо, а вони насипають. Тут такого немає, що ми почистили, й сюди нічого не прилітає. Ми почистили, два-три дні, і воно все одно прилітає. Повторно ходимо та повторно оглядаємо поля. Також із нами працюють і рятувальники. Ми їм допомагаємо, вони нам допомагають. Ось якось так, згуртовано”, — коментує військовослужбовець Збройних сил України із позивним “Субота”.
Російські окупанти залишають по собі всі доступні їм види мін. Найчастіше встановлюють розтяжки, кажуть сапери. Їх знаходять на узбіччях доріг, у лісосмугах, навіть у житлових будинках та на тілах загиблих. На перевірку звільнених населених пунктів йде чимало часу.
“У нас є село Новоолександрівка, ми з хлопцями там обробляли цвинтар. Біля цвинтаря три ракети стирчать. Коли я почав обходити його, зайшов знизу, а там було мінне поле. Заміноване поле біля цвинтаря! Навіщо, я навіть не розумію”, — каже військовослужбовець “Субота”.
Єдиний спосіб убезпечити себе — бути обережним і завжди уважно дивитися під ноги. Сапери крок за кроком досліджують кожний сантиметр території, очищуючи українську землю.