Російська окупаційна армія збільшила інтенсивність обстрілів цивільної інфраструктури на вільних територіях Запорізької і Херсонської областей. За даними військових адміністрацій, ворожі атаки на Запоріжчині почастішали у два рази, на Херсонщині – у чотири. Одна з найбільш постраждалих громад в області – Високопільська. Чверть зруйнованого російськими загарбниками житлових будинків не підлягає відновленню. Але люди потроху повертаються у села. Деякі вкладають гроші навіть не у відбудову понівечених обстрілами осель, а у відродження своїх фермерських господарств. Чи є майбутнє у вільних територій і яка ситуація на тимчасово окупованих землях – говорили з Сергієм Даниловим, керівником Центру близькосхідних досліджень, який провадить моніторинг та аналіз ситуації на півдні. Ефір програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар.
Валентина Самар: Що означає посилення обстрілів прифронтових територій?
Сергій Данилов: Що окупанти шукають місця розташування українських військових. З іншого боку, їхнє завдання — зробити життя на звільнених землях нестерпним. Щоб не можна було запустити програми відновлення. Щоб у своїй пропаганді розповідати, як погано живеться мешканцям правого звільненого берега, як вони страждають. Вони створюють ці страждання і потім про них розповідають. Останні обстріли Херсона – просто авіабомбами били по житловій забудові, по центру міста. Це тільки і виключно для того, щоб унеможливити утримання територій і нормальне життя на них.
Валентина Самар: Чи може це означати, що у такий спосіб вони добиваються того, щоб цивільне населення було евакуйоване? Щоб армія РФ могла йти вперед, змітаючи все на своєму шляху, як роблять в інших населених пунктах?
Сергій Данилов: Я так не думаю. Їм байдуже, є місцеве населення чи ні. Дуже характерно те, що відбувається в Харківській області: друга окупація населених пунктів зовсім інша, ніж перша. Росіяни одразу починають вбивати і катувати без якоїсь паузи, як було минулого разу, коли вони ще представляли себе «визволителями», намагалися зробити вигляд, що комунікують з місцевим населенням. В мене враження, можливо помилкове, що їм навпаки потрібно, щоб люди залишалися, щоб було кого кошмарити, щоб йшли ресурси на підтримання життєдіяльності: надання базових послуг, соціальних, медичних, будь-яких. Щоб витрачати більше ресурсів і підтримувати соціальну напругу.
Валентина Самар: Героями репортажу нашого херсонського кореспондента Петра Коберника стали мешканці Архангельського Високопільської громади, однієї з найбільш постраждалих від окупації та обстрілів. Люди вкладають заощадження не у відбудову будинків, а в аграрний бізнес, сподіваючись, що житимуть з нього. Чи правильно людей підтримувати в цій, можливо, помилковій ілюзії?
Знищений будинок у селі Архангельске Високопільскої громади на Херсонщині. Фото: investigator.org.uaВалентина Самар: Я скоріше мала на увазі те, що велика кількість населених пунктів не буде відроджена – немає де жити, немає чим займатися. Херсонська область і до повномасштабної війни була мало населеною. Наскільки зміниться картина з точки зору демографії та зайнятості?
Сергій Данилов: Ми маємо справу з демографічною катастрофою, безперечно. Вкладати ресурси у відбудову дрібних сіл, вщент зруйнованих, не представляється раціональним кроком. З іншого боку інші населені пункти, де є перспектива, навпаки дещо приваблять до себе людей. Економістам, географам, демографам потрібно вивчати цю динаміку і вкладатись у маленькі точки зростання.
Якщо казати про демографічну картину, ми маємо відтік найбільш активної, освіченої і ділової частини населення. В багатьох локаціях половина фермерів, які створювали робочі міста, виїхали і не збираються повертатись. В них знищена вся техніка, вони вже не молоді люди, вони в апатії. Піднімати господарство з нуля, як вони робили 20 років тому, в них більше немає ні сил, ні бажання. Якщо брати Херсонську міську громаду, ми маємо скорочення населення більше, ніж втричі. 90 тисяч – я думаю, це адекватна оцінка військової адміністрації.
У деяких селах трохи менше, але в середньому матимемо зменшення чисельності населення приблизно в 2-2,5 рази. Бо частина все ж повернеться. Особливо в сільську місцевість. Вже є часткове повернення, оскільки у людей закінчились гроші. Але великим стримуючим фактором, судячи з наших опитувань, є відсутність шкільного навчання і дитячих садочків. Сім’ї з дітьми хотіли б повернутись, оскільки закінчились гроші знімати житло в Кривому Розі чи в Миколаєві. Але люди бачать величезну різницю в освітніх послугах, які їхні діти отримують у містах і яких вони не матимуть в селі на Херсонщині.
Валентина Самар: Що на Лівому березі ви спостерігаєте останнім часом? Там йде велике будівництво, але в основному доріг, які будуть полегшувати військову логістику. Як нам пишуть, зараз через пусті села будується дуже якісна дорога через Каланчак до Криму. Чи буде там «російське відродження», про яке загарбники розповідають?
Сергій Данилов: Відродження дуже фасадне. Недарма вони вигадали «потемкинские деревни». У Генічеську асфальтували дороги, зробили тротуари – бо як не як «столиця». Вся інша активність – це дорожнє будівництво, яке обслуговує військову логістику. Траса через Чаплинку на Новотроїцьке, повністю проїзна дорога з твердим покриттям на Арабатській стрілці, але вона використовується виключно для військових потреб. Дорогу на Мелітополь роблять. Цікаво, що багато цих проєктів курував заступник міністра оборони РФ Тімур Іванов, якого посадили. Компанії, яким він давав підряди, будували в Маріуполі, але і на Херсонщині також. Буде цікаво подивитися, як зараз підрядники будуть змінюватися.
Нові дороги війні РФ на ТОТ півдня України. Джерело фото: соцмереСергій Данилов: Вочевидь, нам треба вітати цей процес і не бути схожими на «Фонд борьбы с коррупцией» навальністів, а навпаки підтримувати російську корупцію. Хай реєструються і хай розкрадають. Побажаємо їм успіху в будівництві нових палаців. Це значно ефективніше має бути для російської еліти, ніж якась діяльність на наших окупованих територіях.
investigator.org.ua