Херсонський історик Тарас Букрєєв провів 201 добу у російському полоні, 276 днів — у тимчасово окупованій Чаплинці. До повномасштабного вторгнення чоловік викладав історію у Херсонському училищі сервісу і дизайну. 4 вересня 2022 російські військові затримали викладача у Річпорту в окупованому на той час Херсоні. До того, розповідає Тарас, він лишався в місті, волонтерив і допомагав Силам оборони України. Свою історію Тарас Букрєєв розповів Суспільному."Розповіді про те, що вони на тому боці якісь дурні, недосвідчені, неадекватні — не відповідають дійсності. Вони розумні, вони хитрі — це небезпечний ворог. Тому що коли тебе затримують, то вони починають психологічно давити. Вони знають, в якій ти школі вчився, де і як ти вчився в університеті, коло знайомих за останні 10 років. Таке вражнення, що по активних людях у Херсоні вони збирали досьє роками. Про мене реально знали такі деталі, про які ти вже сам почав забувати. Тому казати, що вони дурні та недосвідчені — не можна. Вони готувалися до цього, збирали досьє на багатьох людей в Херсоні", — говорить Тарас Букрєєв.
Такий висновок зробив чоловік, після того, як пережив російський полон. Згодом — майже сім місяців прожив в окупованій Чаплинці. Тарас переконаний, що росіяни добре готувались до вторгнення й збирали дані про активних людей у Херсоні. Тому добре знали, кого вони затримують.
Про волонтерство
Тарас Букрєєв з першого дня війни разом з друзями почав воллонтерити. Каже, що насамперед це була допомога підрозділам територіальної оборони та силовим відомствам. Розом з друзями шукали та діставали ліки, займались евакуацією поранених біля антонівському мосту під час бою за Херсон."Ми фактично з перших чисел в березні вже під час окупації долучилися до “Котиків-патріотиків”, які почали волонтерити. Така активна волонтерська діяльність продовжувалась десь близько двох місяців. Далі вже з друзями почали займатися більш специфічною роботою в місті", — розповідає Букрєєв.
Підпілля
Тараз разом з друзям долучились до підпілля. Чоловік каже, проводили вже інші заходи— більш масштабні."Якщо по окремих моментах — допомагав з евакуацію і переховуванням сімєй військовослужбовців, щоб через них не чинився тиск на хлопців, які на той момент вийшли з міста. Допомагали переховуватися хлопцям, які лишилися в місті — і поліцейським, і офіцерам територіальної оборони. Допомагав своїм друзям, які займалися іншою діяльністю, наприклад вивезенням водою військовослужбовців з окупованого вже Херсону. Робили різне. Також збирали інформацію і передавали її нашим військовим відомствам", — поділився Тарас.
Аби не привертати до себе уваги, на проукраїнські мітинги не ходили. Згодом окупанти почали розшукувати активістів, затримували тероборонівців, намались розшукати підпільників, каже Букрєєв.
"В кінці травня — на початку червня ( 2022 року — ред.) прийшли з питаннями до моїх батьків, з обшуком. Шукали мене. Після цього я дізнався, що скоріш за все через якусь особову справу, яка була у військкоматі. Почали приходити на адреси, де я раніше проживав. Це були арендовані квартири. Просто почали методично шукати", — розповів Тарас.
Затримання
В кінці серпня військові РФ почали затримувати хлопців, з якими він був повязаний. 4 вересня 2022 року Тараса Букрєєва разом з другом затримав російський спецназ, коли вони вихродили з кав`ярні у районі Річпорту."Ми зрозуміли, що нас просто ведуть. Ми з кафе бачили тоновані машини. Ми знали, що на них зазвичай пересуваються спецназ, росгвардія. Уже розуміли, що за нами. Повалили нас на асфальт, почали бити прикладами, руками, ногами до втрати свідомості. Потім вже відкачували. Приїхала оперативна група фсбешна. Почали вже там прямо на тротуарі проводити допит. Потім повезли нас на адреси по останніх місцях перебування", — згадує Тарас.
Насамперед окупантів цікавило можливе перебування інших людей, які були повязані з Букрєєвим та його другом — військовослужбовців, проукраїнської агентури в місті.
"Тобто вони їх шукали. Намагалися через нас вийти на них. Потім вже кинули в цю машину, одразу шапку на голову, як вони це зазвичай роблять. То там прямо в машині зпереду були фотографії — моя, мого друга, багатьох хлопців. Тобто ми зрозуміли, що нас активно шукали", — розповів Тарас.
У полоні
Після обшуку російські військові відвезли Тараса Букрєєва до ізолятора тимчасового тримання, де він перебував до 20 жовтня 2022 року. У камері, розрахованій на трьох людей, тримали вісьмох полонених."Помістили у так звану камеру-стакан. Це метр на метр. І там десь години дві тримали. Ремінь, шнурівки — забрали. В шапці тримали весь цей час, наручники зняли і сказали почекати. А в цей момент допитували та катували мого друга. Я весь час чекав. Потім прийшли за мною. Але у порівнянні з другом нормально все було. Кийком поліцейським били, задавали конкретні питання. Але напевне знижку зробили, що при затриманні розбили голову. Тому сильно мене перший день не чіпали", — пригадує Тарас.
У Херсоні він пережив п`ять допитів. Вони чергувались розмовами, побиттям, катуванням електричним струмом.
"Ну, кийок, гумовий, здавалося, ну, що воно там? Але коли в одну точку б’ють разів 20, у тебе там гуля така десь сантиметрів 10, то воно, звичайно, було важкувато", — розповів Тарас.
Після 20 жовтня полоненого херсонеця переправили до Голої Пристані. Там його утримували десять днів. 30 жовтня 2022 року окупанти вивезли Тараса Букрєєва до Чаплинки.
"У порівнянні з Гопрами та Херсоном — це взагалі нелюдські умови утримання. Це — райвідділок, підвальне приміщення. Земляна підлога, відсутність каналізації. Туалету в камерах не було. Єдина можливість — набрати воду. Сходити в туалет — 15 хвилин зранку нас виводили, 15 хвилин ввечері. У камері було пять ліжок на 10 полонених. Майже пять місяців у цих умовах", — пригадує Тарас.
Один із співкамерників — Херсонський міський голова Ігор Колихаєв
У камері з Тарасом сидів і Херсонський міський голова Ігор Колихаєв. Наприкінці листопада 2022 року його вивезли у невідомому напрямку."Коли нема чого робити, багато про що говорили. Говорили про Херсон: як він розвивався, як мав розвиватися. Він дійсно вірив у те, що колись все це закінчиться, ми вийдемо на свободу і що потрібно буде відбудовувати місто. І взагалі Колихаєв дійсно у цьому плані тримався і вірив — підтримував навіть нас більше, напевне, ніж ми його. Він не втрачав віри. Думаю, і зараз не втрачає", — розповів Тарас.
Згодом від колишніх, як і він, полонених Тарас Букрєєв дізнався, що в СІЗО на Чонгарі під час переклички чули прізвище Колихаєва.
Кого ще утримували у полоні
Разом з Тарасом у полоні у Чаплинці утримували учасників АТО, колишніх військовослужбовців, правоохоронців. Декого затримували тільки за проукраїнську позицію. Щоб якось розрадити співкамерників, згадує херсонець, один з полонених малював пейзажі Херсонщини."Запам'яталися 100 людей, хлопці в Чаплинці. Тому що дійсно на тій території люди проукраїнські чекають. Чинять спротив за можливості. Але десь необережно, тому потрапляли в нелюдські умови на цей підвал чаплинський. Кожна людина — це окрема історія", — згадує Тарас.
Про меддопомогу полоненим
Медичної допомоги полоненим, розповідає Тарас Букрєєв, росіяни не надавали. Якщо комусь, вона була потрібна, допомогали такі ж полонені."У Херсоні функції лікаря виконував масажист. Промив рани, перебинтував — таке. Але по факту це була єдина медична допомога. У Гопрах нічого не було. В Чаплинці були деякі ліки. Там сидів в одній з камер лікар з Берислава, надавав хоч якусь базову медичну допомогу. Здоров’я погіршується. Проблеми почалися у всіх із серцем, із тиском, з нирками. Всім хлопцям далися взнаки херсонські побої", — поділився Тарас.
Батьки довгий час не знали , що він у полоні
Про те, що син перебуває в російському полоні, батьки Тараса дізналися у жовтні 2022 року. Інформацію родичам передавали в’язні, яких відпускали."Коли нас вивезли після 20 жовтня, то батьки довгий час, як і рідні багатьох хлопців, не знали де ми, яка наша доля. І тільки в Чаплинці через місцевих людей, які носили передачі, вдавалося передавати записки. Фактично завдяки цьому зв’язувалися з нашими родичами", — розповів Тарас.
Чоловік говорить, перших людей почали випускати з “підвалу” у березні 2023 — російська поліція та ФСБ за сім місяців так і не завели справи на незаконно ув’язнених українців і уникали перевірок від новостворених окупаційною владою так званих “слідчого комітету” і “прокуратури”.
"Херсонських полонених, майже половину, врятувало те, що коли звільнили Херсон, всі ці докази, місця злочинів за їхнім законодавством залишилися в Херсоні, зачепитися було складно. Плюс постійні їхні ротації. Три місяці — приїжджають інші слідчі. Поки увійшли у курс справи — пройшов місяць. Місяць з тобою поспілкувалися, тут уже збирають валізи", — говорить Тарас.
Схиляння до співпраці
Перед тим, як звільнити з полону, російські військові намагалися схилити Тараса Букрєєва до співпраці. Навіть зняли з ним пропагандистський ролик. Це була єдина умова для виходу, каже чоловік."Треба було сказати, що бажаєш перемоги Росії. Ну, це стандартна схема була. І на цих умовах випускали. 23 березня мене покликали на допит і після цього сказали спуститися за речами. Я зібрав речі, підписав всі ті папери, що претензій не маю і мене відпустили. Там уже мене зустрічали друзі, з якими так само познайомився на підвалі. Їх трошки раніше відпустили.У Чаплинці дуже люди допомогли з житлом, перший час з харчуванням, з грошима, поки встановив контакт зі своїми рідними", — поділився Тарас.
Каже, на початку було дуже важко. Бо вийшов на свободу, а розуміння, що буде далі — немає. Єдине, що точно знали, що за всіма колишніми полоненими стежили, вишукували привід для повторного затримання, щоб мати можливість оформити все процесуально. В таких умовах Тарас вісім місцяв продив у Чаплинці. Виїхати на підконтрольну Україні територію Тарас Букрєєв зміг у середині грудня 2023 року.
Про виїзд на підконтрольну територію
На підконтрольну Україні територію виїжджав через Мелітополь, Маріуполь, пункт пропуску Новоазовськ, далі — через територію Росії до Колотилівки у Бєлгородській області. Пройшов пункт пропуску, спілкування з ФСБ, і через сіру зону потрапив у Сумську область. Цей шлях зайняв майже дві доби, розповів Тарас."Одразу Суми, потім Київ, потім до батьків у Херсон приїхав. Зараз поки в Миколаєві осів. Відчуття дому в Херсоні не відчувається зараз. Боляче просто дивитися на те, що відбувається з містом", — говорить Букрєєв.
Зараз Тарас проходить процес адаптації. Говорить, допомагає підтримка друзів і рідних.
"Тут я згадаю фразу, яку сказав один із співкамерників: “Вони вкрали ці місяці, роки життя не у нас, а у наших дітей.” Ми не провели їх з нашими дітьми. Я два дні народження пропустив у доньки", — поділився Тарас Букрєєв.