Кандидат історичних наук Тарас Букрєєв провів у полоні 468 діб.
Він зазначає, що був в полоні разом з міським головою Ігорем Колихаєвим, а також розповідає про тортури, а також деталі захоплення та етапування.
Далі читайте в прямій мові:
Нарешті повернувся додому з російського полону. Цей довгий шлях тривав 468 діб. З них 201 добу піддавався «лагідному» спілкуванню в підвалах ФСБ у Херсоні, Голій Пристані та Чаплинці. Як зрозуміло з географії, не з власної волі подорожував разом з відступом військ рф ближче до теплого узбережжя українського Криму.
Моїми друзями стали: електричний струм, поліцайський кийок, приклад автомату, ствол біля скроні, одна параша на 10 людей. З останньою ми були вимушені «розлучитися» в Чаплинці. Там не було і її.
У мене відібрали паспорт громадянина України і я 267 днів був вимушений прожити в Чаплинці.
Єдиною моєю розрадою були ті останні для русні дні, коли вони спалахували від наведеного мною вогню.
Завжди буду пам’ятати:
– Останню каву в Кофейня Scorini – Херсон, де мене затримав спецназ росгвардії.
– Бетонну підлогу ІТТ у Херсоні на Теплоенергетиків. Дякую за те, що не забували історію нас, бранців Суспільне Новини, Радіо Свобода, Телеканал ICTV, УКРІНФОРМ, УНІАН, hromadske.ua, Human Rights, Texty.org.ua, DW News, RFI та іншим.
– Сотні годин гри в шахи з викраденим мером Херсона Ігорем Колихаєвим.
Але ніколи не зможу згадати пропущені дні народження доньки Кіри. Дуже шкода, що декілька років життя забрали у моєї мами та тата.
Ніколи не вибачу фсбшникам за видалену на моєму Гугл-диску готову наукову монографію для своєї докторської дисертації. Горіть ви в пеклі. Я викладач, кандидат історичних наук. Не солдат. Але не міг вчинити інакше. Зробив усе залежне від мене для нищення русні на обох берегах Дніпра.
Дякую двом нашим відомим організаціям, які не забули про мене та сприяли поверненню до України. Усіх зі святами!
Український Південь