Що намагається приховати суддя Коровайко?

Таємне зникнення

Олександр Коровайко потрапив на шпальти «Вгору» лише нещодавно, ми з сайту «Закон і Бізнес» передрукували публікацію «Голову Херсонського апеляційного суду перевіряють у справі про держзраду Кулініча». Аналогічну статтю тоді передрукувало також і видання «Мост».

У публікації йдеться про очільника регіонального управління СБУ Олега Кулініча, який працював на російські спецслужби. 

Але згодом стаття з сайту «Закон і Бізнес» зникла. А на сайті Державної судової адміністрації України з’явилася інша: «УВАГА! Спростування недостовірної інформації».

За чинним законодавством, думки чи підозри журналістів не спростовуються, неправдивими та недостовірними можуть бути лише факти. У спірній статті тільки два факти, які стосуються безпосередньо пана судді: що він у списку кандидатів до Конституційного Суду України; і те, що його перевіряють. Все інше – або про справу Кулініча, про КСУ, або – особиста позиція автора публікації.

Але що ж саме спростовує пресслужба Державної судової адміністрації України? Жодного з фактів. Лише зазначається, що матеріали слідства не є відкритими та не можуть бути в офіційний спосіб передані у ЗМІ, а інформація у статті викривлена, насправді не відповідає дійсності, паплюжить ім’я кандидата у судді Конституційного Суду України та надалі може слугувати підставою для вчинення тиску на суддю (!?). 

Однак той факт, що стаття на сайті «Закон і Бізнес» начебто заплямувала гідність судді, але після цього просто зникла – викликає ще більше підозр. Адже механізм поновлення честі, гідності та ділової репутації прописано у частині 7 статті 277 Цивільного кодексу України: «Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена».

Тобто, якщо було поширено неправдиві факти, то видання мало підготувати та опублікувати інший матеріал з цього приводу. І пояснити читачам, що саме не відповідає дійсності. Така практика абсолютно природна, притаманна усім розвиненим демократичним країнам та принципам Верховенства права, зокрема, – свободі слова. 

Якщо ж стаття комусь просто «не подобається» – спір вирішується в суді.

От і виникає запитання: чому вищезазначена стаття зникла з сайту? Варіантів може бути багато, у тому числі мова може йти про тиск на видання й про підкуп. Та це теж лише здогадки, які, знову ж таки, не пояснюють, чим же та стаття ввела читачів в оману.

До того ж підозрювати та перевіряти у нас можуть кого завгодно, робота така у правоохоронців. Тобто це нормальна практика, щоб звузити чи, навпаки, розширити коло причетних до правопорушення.

Коровайко, та не той?

А коли представники влади щось приховують, то, як кажуть правозахисники, журналісти можуть припускати що завгодно.

Оскільки за офіційною позицією Державної судової адміністрації України інформація у статті викривлена та чимось  зачепила  інтереси  Олександра Івановича, можна припустити, що перевіряли якогось іншого Коровайка, але з близького кола судді.

Син голови Херсонського апеляційного суду, Андрій Коровайко, працює в одеській юридичній компанії “АНК. Бізнес Адвокати”.

Один зі співвласників компанії – скандальновідомий Олександр Кифак.

Олександр Кифак – член Ради адвокатів Одеської області та Асоціації адвокатів України, член обласної ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Одеській обласній державній адміністрації, Почесний консул Федеративної республіки Німеччина в Одесі.

Також він є бенефіціаром та засновником у 17 компаніях.

Це вищевказана юридична фірма "АНК", а також: "Поромний комплекс Орлівка", "АТУ Агробуд плюс", "АНК Морська юридична практика", Благодійний фонд "Рада сприяння гімназії №2 Одеси", фірма "Взуття", "Астра рент", "ТМСІ", Адвокатське об’єднання «Бізнес адвокати», Торговий центр «Сана», Дочірнє підприємство корпорації «Рієлтор ЗД ІНК «Рієлтор ЗД» тощо.

Усі ці фірми, за даними “Антикор”, перебувають у списках санкцій через війну росії проти України. Зокрема, "АНК" ще у 2014 році уклала договір на юридичне обслуговування одеського ринку «Сьомий кілометр», який належить Юрію Іванющенку (Юрі Єнакієвському). Через ринок виводилися мільйони гривень на фінансування сепаратистів на сході країни. Наразі  фірма перебуває одразу у 8 санкційних списках.

Крім того, як відзначає видання, інформація про діяльність Кифаківських фірм ретельно підчищається, цитуємо: “Не те щоб матеріали не чистилися і раніше. Але після 24 лютого ця «зачистка» стала тотальною”.

Скромний слуга справедливості

Що ж до Коровайка-тата, то в гучних скандалах він поміченим не був.  Хіба що  журналісти відзначали дивну прихильність Олександра Івановича до п’яних водіїв.

Суддя скасовував рішення про покарання п’яничок та закривав матеріали, навіть  якщо винні щиро визнавали свою провину в суді першої інстанції. 

Крім того,  у 2017 році на Олександра Івановича поліціянти також склали протокол – за порушення правил проїзду перехрестя. Однак суддя не повідомив про це в декларації доброчесності.

 Але в його біографії є більш разючі факти.  

 Обдарована родина

 Наразі складно встановити, які статки заробив пан суддя за роки служіння Феміді, адже багато державних ресурсів, у тому числі з деклараціями, заблоковано з міркувань безпеки.

Але залишилися дослідження, які наші колеги проводили в минулі часи.

Зокрема, за розслідуванням «PROSUD», станом на 28 жовтня 2019 року, Олександр Коровайко жив переважно на зарплату, мав незначний дохід від викладацької діяльності та отримував страхові виплати. Його дружина Галина ніде не працювала та нічого не заробляла.

 З нерухомого майна у родини значилося лише один автомобіль Volkswagen Touareg за півмільйона гривень та чотирикімнатна квартира в Херсоні площею 146,2 кв. м. Та й то  житло не придбали, пані Галина отримала його в подарунок. А ще пан суддя зміг заощадити – вказав у декларації за 2018 рік 30 500 доларів США готівки.

Проте у пана судді виявилася дуже заможна мати.

Його мама, Лілія Коровайко, на початку 2000-х, коли Олександр Іванович ще був “простим” суддею Великолепетиського районного суду Херсонської області, купила в Сімферополі трикімнатну квартиру площею 65,1 кв. м. А через кілька місяців, коли сина призначили головою цього суду, записала квартиру на дочку Тетяну.

 У 2004 році, коли син вже очолював Новокаховський міський суд Херсонської області, пані Лілія придбала та зареєструвала на себе ще 34,8 кв. м у Сімферополі по вулиці Лермонтова. Вартість аналогічної однокімнатної квартири на той момент становила 11 514,24 грн.

Потім, у 2012-му, у віці 68 років, пенсіонерка придбала чотирикімнатну квартиру в Херсоні. Олександр Іванович, згідно з декларацією, саме там проживав із 2013 року (коли вже очолював обласний апеляційний суд). І саме її Лілія Коровайко подарувала у 2016 році невістці, дружині сина Галині.

Звідкіля такі статки в жительки селища міського типу (суддя родом із Великої Лепетихи) – покрито мороком. У відкритих джерелах жодних відомостей про бізнесвумен чи високопосадовицю, на ім'я Лілія Герасимівна Коровайко, немає навіть на території всієї країни.

Заможним виявився й син судді, Андрій Коровайко. У 2014 році хлопець зареєстрував на себе квартиру в Одесі площею 95,7 кв. м. На той час йому виповнилося 26. Вартість житла такої площі в тій же новобудові становила 2,41 млн грн.

Ветеран служби

Ще Олександр Коровайко є своєрідним рекордсменом. Адже безперервно очолює обласну апеляційну інстанцію Херсонщини довше, ніж хтось із його попередників. Навіть довше, ніж це передбачено законодавством.

Він прийшов на цю посаду ще в березні 2012 року. Тоді установа називалася ще Апеляційним судом Херсонської області. І законодавство було іншим: голів судів призначали на п’ять років, але не більше, ніж на два терміни. Тобто, за старими нормами, повноваження Коровайка мали б закінчитися ще в березні 2022 року.

Після революції Гідності та реформи судоустрою голів судів вже почали обирати на зборах таємним голосуванням з-поміж колег. Спочатку, у 2014-му – на рік, після зміни законодавства у 2015 році – на два роки, а з 2016-го – на три. Але знову ж таки, не більше ніж два рази поспіль. 

Тобто на сьогодні граничний строк безперервного перебування на посаді голови/заступника голови суду складає 5 років (для осіб, обраних вперше у 2015 році), та 6 років (для осіб, обраних уперше з 2016 року).

Так законодавець хотів забезпечити справжню незалежність суддів та не допустити формування корупційних потоків, які б контролювалися незмінними “директорами” установ.

А Олександр Іванович беззмінний очільник установи вже більше ніж 10 років.

Можна сказати, йому тут просто пощастило. Бо спочатку мінялися законодавство, процедури, назва установи. І хоча свого кабінету він не залишав, але формально вивіска в нього вже інша. А потім «прийшов» ковід, а цього року – війна, тож колеги не можуть його переобрати.

Адже під час карантину (зокрема, через COVID-19), воєнного чи надзвичайного стану, збори суддів рекомендовано проводити дистанційно, у режимі відеоконференції. У такому режимі розглядати питання, де передбачено таємне голосування, – не можна. А голову переобирають саме таємним голосуванням (частина 7 статті 147 Закону “Про судоустрій і статус суддів”). 

П’ятий рік до мрії

Проте пану Коровайку “не щастить” з іншим – з прагненням потрапити до лав КСУ. Наразі це вже його третя спроба.

Свою кандидатуру він подав ще понад п’ять років тому й навіть був фаворитом. Тоді мали обрати одного кандидата до лав КСУ під час Всеукраїнського з’їзду суддів у жовтні 2019 року.

Але жоден претендент не отримав необхідної “прохідної” кількості голосів (Коровайку не вистачило 9 бюлетенів, аби ще тоді досягнути омріяної посади). 

Делегати того з’їзду вирішили повторно проголосувати на наступному засіданні й обирати вже з двох кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів. До фінального відбору потрапили голова Херсонського апеляційного суду Олександр Коровайко й суддя Верховного Суду Олександр Прокопенко.

Однак на наступному з'їзді 10 березня 2021 року теж нікого не обрали. З двох причин: виявилося багато зіпсованих бюлетенів і невелика різниця в голосах, які набрали кандидати. Олександр Коровайко отримав тоді 134 голоси, а Олександр Прокопенко – 109.

На початку цього року (28.01.2022) Рада суддів України знов оголосила конкурс кандидатур, але вже на дві посади суддів КСУ.

До конкурсу допустили 15 кандидатів.

Під час співбесід, які Рада суддів України проводила 23-24 червня цього року, Олександр Коровайко, за офіційною інформацією, виявився єдиним, хто за результатами перевірки НАЗК (Національної агенції з запобігань корупції) немає розбіжностей у деклараціях.

Крім того, у Міністерства охорони здоров’я, Міністерства юстиції, Державної судової адміністрації, Служби безпеки України – жодних застережень щодо його особи немає. Міністерство освіти і науки підтвердило, що всі його дипломи дійсні, у тому числі звання доктора юридичних наук. Та й досвід разючий: майже тридцять років суддівського стажу, працював у цивільний та кримінальній палатах, з митними порушеннями тощо.

Оголосити результати співбесід мали 24 червня, а на позачерговому ХІХ з'їзді 11-13 липня 2022 року обрати з тих, хто залишився, двох найдостойніших.

Проте результати досі не оголошено, та й дату цього суддівського форуму перенесено на невизначений термін.

Одна з причин – не всі державні органи встигли надіслати свої висновки щодо кандидатів. Зокрема, на час співбесіди з Олександром Коровайко не було інформації відносно нього з Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ.

 Але, можливо, є ще й інша причина.

Активісти правозахисної громадської організації Фундація DEJURE надіслали до Ради суддів України аналітичні довідки на кандидатів, де вказують факти їхньої недоброчесності.

Тож претендентам дали час ознайомитися з компроматом та надати письмові пояснення.

Такі аналітичні довідки не надійшли тільки щодо 3 кандидатів: національного радника з юридичних питань координатора проєктів ОБСЄ в Україні Олександра Водяннікова, завідувача науково-аналітичного відділу управління правової експертизи секретаріату КС  Наталії Денисенко та судді Касаційного кримінального суду Олександри Яновської.

А наостанок хочеться процитувати власні слова голови Херсонського апеляційного суду Олександра Івановича Коровайка:

“Врешті-решт, справедливість і законність мають крокувати поруч, спиратися одна на одну й допомагати одна одній. Адже у воєнний час плекати й оберігати основи правової держави треба особливо пильно”.

Довідково. Конституційний суд України — це вищий судовий орган держави, який забезпечує верховенство права та перевіряє відповідність законів до Конституції. Суд складається з вісімнадцяти суддів, яких обирають на 9 років без права переобиратися. По шість суддів призначають президент, Верховна рада та з’їзд суддів.