Журналіста з Нової Каховки, головного редактора сайту «Нова Каховка. City» Олександра Гунька окупанти викрадали тричі. Чоловіка схиляли до співпраці — пропонували писати у пропагандистську газету й вимагали, аби портал, яким він керує, підкорявся наказам «військової адміністрації».Втім 70-річний (на той момент) журналіст не зрадив свою професію, власні принципи та рідну державу. Він так і не зламався під психологічним тиском ворога й зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Свою історію пан Олександр розповів Національній спілці журналістів України.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога до України на сайті «Нова Каховка. City» пан Олександр публікував правдиві новини про те, що відбувається в державі та регіоні. Подекуди він не добирав слів, прямо називаючи ворога ворогом, окупантом і, навіть, орками. За це він потрапив у полон першого разу.
«Мене попереджали знайомі, казали: «Ти так не пиши різко, бо по тебе все одно прийдуть». 3 квітня до мене приїхали — заарештовувати. Провели «обшук» у квартирі. Потім повезли у Каховський відділ поліції», — згадує Олександр Гунько.
Чоловіка завели в один з кабінетів на другому поверсі й прикували кайданками до батареї. Всі три доби полону він так й просидів — окупанти відмовлялися відпускати його, натомість щодня проводили допити.
Пан Олександр першу добу провів взагалі без їжі. Він чув, як до сусіднього кабінету заводили людей, як їх били та катували. Навіть чув, як у бідолах ламаються кістки під час нелюдських тортур.
«Всі ці три доби до мене вдень приходили троє «офіцерів» фсб і проводили допит. На третій день вони сказали, що відпустять мене, якщо я на камеру попрошу вибачення за те, що я називав їх окупантами та орками, й пообіцяю, що наш сайт буде співпрацювати з їхньою «військовою адміністрацією», — говорить Олександр Гунько.
Чоловік «погодився». В супроводі озброєних бойовиків та пропагандистів, які мали зняти відповідне відео, він поїхав додому. Знімання відбулися просто в його домашньому кабінеті.
«Це розтягнулося десь на півтори години. Там був «кореспондент» і відеооператор (вони сиділи переді мною), за ними сиділи двоє «офіцерів» з автоматами. Ще один «офіцер» з автоматом стояв за моєю спиною», — пригадує пан Олександр.
Це відео викликало великий резонанс у журналістському середовищі області — люди не могли повірити у те, що Олександр Гунько справді пішов на співпрацю з ворогом. Сайт у цей час мовчав — жодних новин, жодних повідомлень.
Загарбники на певний час лишили пана Олександра в спокої. І він почав думати над тим, аби виїхати. Раптом про нього знову згадали.
«Вони запропонували писати для їхньої газети. [Сказав, що подумаю, — ред.] Звісно, я не збирався думати, я просто хотів потягнути час. Зрозумів, що треба вже виїжджати», — говорить пан Гунько.
На виїзд пан Олександр наважився через те, що репресії в місті посилилися. Лише коли журналіст опинився на підконтрольній Україні території 21 серпня 2022 року, він зміг спокійно вдихнути повітря й розповісти усе, що з ним відбувалося в окупації.
Чоловік згадує, що люди, які пройшли катівні ворога, боялися розповідати про те, що з ними там відбувалося. Вони ділилися своїм болем тільки з рідними, адже боялися повторних викрадень.
Кавун City
