Ще 21 лютого 2022 року у Біляївському ліцеї святкували Міжнародний день рідної мови. На тлі великого прапора України вчителька української мови та літератури у вишиваній сукні проводила для дітей конкурси та вікторини, а учні читали на пам’ять вірші. Менш ніж за два місяці росіяни перетворили це місце на катівню для цивільних із самої Біляївки та навколишніх сіл.
ZMINA відомо про щонайменше 20 людей, яких у різний час росіяни утримували в цьому місці. Усіх затримали без належних підстав, допитували та піддавали тортурам. Двоє з них померли від катувань на місці.
Методи тортур та жорстокого поводження з полоненими у Біляївці мають багато спільного з діями сил РФ в інших незаконних місцях утримань на окупованих територіях України, зазначають аналітики ZMINA.
Про це йдеться у звіті “Катівня у школі”: аналіз свідчень утримуваних у селі Біляївка Херсонської області”.
“Колекція” затриманих
Село Біляївка Херсонської області окупували на початку березня 2022 року. Першими сюди зайшли бойовики підконтрольних Росії збройних формувань так званих “Л/ДНР”. На початку квітня їх замінили підрозділи російської армії.Від перших днів окупації місцину заблокували: жителям заборонили виїжджати, а в село не пропускали гуманітарну допомогу. Разом з тим у будинках селян регулярно проводили обшуки, інколи – з собаками. Не рідко це закінчувалося затриманнями.
У ніч з 4 на 5 квітня 2022 року на другий поверх Біляївського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад (ясла-сад) I-III ступенів”, де росіяни влаштували свій штаб, привели перших цивільних затриманих – трьох мешканців Любимівки та одного чоловіка з Осокорівки.
Документатори ZMINA поговорили з 12 потерпілими, а також з п’ятьма свідками та рідними колишніх утримуваних. У результаті вдалося встановити 20 людей з 11 населених пунктів, яких незаконно утримували в приміщенні Біляївського ліцею. Кожного з них росіяни затримали без належних підстав.
“Таке враження, що вони колекцію якусь збирали – привозили людей, привозили… В основному, всіх кого тримали, – тримали ні за що” – згадує один з опитаних.
Так, одного з постраждалих забрали з будинку нібито через те, що брат його дружини брав участь у війні в Афганістані, а отже, за словами російських військових, має зв’язки в ЗСУ.
Іншому потерпілому росіяни повідомили, що його затримали, бо він надто часто “потрапляв їм на очі”. Чоловік, своєю чергою, розвозив мешканцям гуманітарну допомогу та опікувався літньою родичкою, що жила на іншому кінці села.
Росіяни закидали цивільним переважно співпрацю зі Збройними силами України. Про це затримані дізнавалися переважно вже на допитах, однак і тоді росіяни нічим не аргументували свої звинувачення.
Під час затримань російські військові нерідко вдавалися до побиттів та знущань з цивільних. Так, документатори зафіксували випадок, коли потерпілому погрожували простелити ноги, бо він “бадьоро йшов”. Іншому постраждалому росіяни приставляли до вуха ніж та погрожували його відрізати.
“Ставилися, як до скота. Їм було наплювати, живі ми там чи мертві”
В одному з технічних приміщень на другому поверсі ліцею російські військові “облаштували” камеру для затриманих: попід стіною встановили триповерхові дерев’яні нари. У різний період тут утримували до 13 людей, тож деяким полоненим доводилося спати на підлозі.
Кімната була маленька – орієнтовно 6 на 3 метри. Без вікон, проте у стінах були щілини – затримані затикали їх шматками шпалер, що зривали тут же. Освітлення в кімнаті теж не було.
“Я сидів під дверима – там була щілина. Це єдине світло, що потрапляло, і трохи свіжого повітря”, – переказує свою історію колишній полонений.
Затриманих приводили до кімнати із зав’язаними очима та, у більшості випадків, руками. Декому пов’язки з очей забороняли знімати і в утриманні.
Через це чоловіки довгий час не могли зрозуміти, де саме вони перебувають. Лише після того, як затримали першого місцевого, полонені дізналися, що вони в Біляївці.
В утриманні чоловіків майже не годували. Вони згадують, що росіяни раз на чотири-п’ять днів приносили в обрізаній п’ятилітровій пляшці рідку юшку – кожному вистачало цього їдла на пару ковтків. Інколи давали м’ясні консерви та хліб.
За словами потерпілих, яких утримували в ліцеї у квітні, нормально поїсти вдалося лише один раз – на Великдень (24 квітня).
Від недоїдання затримані постійно відчували брак сил. Частина з них втрачала свідомість через голод. Тож чоловіки переважно лежали у камері, аби берегти енергію.
Ще гіршою ситуація була з доступом до води – як питної, так і технічної. Колишні затримані пригадують, що на всіх видавали п’ять літрів води на кілька днів. Через це були випадки, коли деякі полонені намагалися пити свою сечу.
Голод та спрагу полонених росіяни використовували, зокрема, й задля тиску на них – пропонували їжу та воду в обмін на зізнання, доноси чи співпрацю.
До туалету чи душу чоловіків також не виводили. Природні потреби їм доводилося справляти в кімнаті утримання – у пляшку та каналізаційний злив, що ймовірно лишився від рукомийника.
“Десь 10 червня нам занесли два відра з водою, хлорку та сказали прибрати. Потім дали мило, себе помити сказили. Ніби, помився, витерся футболкою, а воно знову брудне. Кинули цю справу”, – розказує один з опитаних потерпілих.
Колишні полонені зазначають, що протягом усього часу утримання російські військові та бойовики незаконних збройних формувань принижували їх.
Так, затриманих називали “зеками” та свинями. Постраждалі чули, як наглядачі говорили між собою: “Зараз іду годувати свиней”, “Давай насцимо їм” (в їжу – Ред.).
“Ставилися, як до скота. Їм було наплювати, живі ми там чи мертві”, – переповідає колишній полонений.
Росіяни до всього не надто переймалися станом здоров’я затриманих. Коли чоловіки потребували допомоги лікаря, вони були змушені просити її в наглядачів російською. Тоді прохання передавали начальнику, що також перебував у ліцеї. Однак відповіді полонені могли чекати по кілька днів.
Водночас медична допомога часом була критично необхідна для затриманих, особливо після перенесених тортур та побиттів.
“Професійні” побиття, тортури та смерті
Щонайменше щодо 12 чоловіків, яких утримували в приміщенні Біляївської школи, росіяни застосовували фізичне насильство.Найбільш поширеними, за словами постраждалих, були так звані “професійні” побиття. Чоловіків били прикладами зброї, киянками – дерев’яними молотками для столярних робіт, руками та ногами. Деякі затримані розказали, що після побиттів у них в сечі з’являласькров. Двоє постраждалих повідомили про тріщини чи перелами ребер внаслідок катувань.
Зі слів опитаних, одного з утримуваних сильно били по голові. Через це з’явився набряк, що виглядав як “друга голова”.
У Біляївському ліцеї, як і у багатьох інших незаконних місцях утримання, росіяни застосовували до людей електричний струм. У деяких випадках дроти під’єднували до геніталій. Такі тортури є сексуалізованим насиллям, наголошують аналітики ZMINA.
Ще в одному випадку чоловікові притискали геніталії плоскогубцями, двом іншим потерпілим погрожували кастрацією.
Російські військові та підконтрольні їм бойовики постійно поєднували фізичні та психологічні тортури, щоб досягти більшого впливу на затриманих. Зокрема, один з опитаних розказав про низку методів, якіможна реалізувати тільки за попереднім умислом протягом певного часу, зазначають правозахисники. Так, під час допитів військові використовували тактику “доброго та злого поліціянта”, чергували тих, хто вів допити, щоб дезорієнтувати потерпілого, регулярно давали хибні сподівання на свободу.
Щоб посилити тиск на затриманих, росіяни вдавалися до імітації страт. Цим вони залякували не тільки потерпілих, яких нібито вбивали, а й інших утримуваних.
Так, одного з ув’язнених під час допиту вивели на вулицю. Йому приставили до голови автомат, наказали мовчати, а потім двічі вистрелили над головою. Водночас іншому потерпілому, якого саме допитували, повідомили, що його знайомого вбили, тож якщо він хоче зберегти своє життя, має “все розказати”.
Система утримання цивільних, методи катувань та види нелюдського поводження з боку росіян у Біляївці мають спільні риси з діями сил РФ в інших незаконних місцях утримання, зазначають аналітики ZMINA.
Водночас військові, які утримували людей у Біляївці, вдавалися і до менш поширених тортур – введення невідомих ін’єкцій. Зі свідчень опитаних документатори ZMINA зафіксували два таких випадки.
За словами одного з потерпілих, росіяни при ньому з ампули набрали у шприц рідину коричневого кольору. Коли йому це вкололи, один з військових додав, що це була “кислота”.
Одразу після уколу у чоловіка потемніло перед очима, йому стало важко рухатися та говорити і, зрештою, він втратив свідомість. Непритомним потерпілий був недовго, як йому здається – він прийшов до тями, коли його переносили назад у кімнату утримання.
Ще один затриманий, якому робили невідомий укол, – Дмитро Журавльов. Коли його привели до кімнати у ліцеї, наглядач сказав іншим утримуваним:
“Якщо ви хочете, ми і вам вколемо, з вами таке ж буде”.
Здавалося, що у нового полоненого була сплутана свідомість, згадують опитані. Він нечітко говорив, майже не спав, постійно рухався та розривав на собі одяг. Крім того, чоловіку постійно хотілось пити, однак наглядачі переважно не реагували на його крики та прохання. Одного разу, коли Журавльов знову стукав та просив пити, військові відчинили двері кімнати, вдарили його та вилили на голову півтора літра води.
За декілька днів чоловіка забрали з кімнати. Його не було три-п’ять днів, згадують інші постраждалі. Привезли Журавльова у новому чистому одязі, підстриженим, поголеним та чистим. Він встиг сказати іншим, що йому знову зробили ін’єкцію. Майже одразу стан постраждалого почав стрімко погіршуватися.
Чоловік помер в кімнаті утримання без медичної допомоги. Його тіло росіяни не забирали звідти добу.
Опитані розказують ще про одного затриманого, який на їхніх очах помер від наслідків тортур.
У ніч з 9 на 10 квітня упродовж кількох годин затримані чули крики чоловіка, якого ймовірно катували. Після цього потерпілого буквально закинули в кімнату до інших, згадують опитані.
Руки чоловіка були зв’язані, а на голові була шапка, обмотана скотчем. Спортивні штани були розрізані в районі паху. Постраждалий сказав іншим ув’язненим, що в нього пече під носом та йому важко дихати, та впродовж пів години помер.
Тіла обох загиблих росіяни вивезли у невідомому напрямку. Рідні донині не можуть їх знайти.
Ще двоє потерпілих померли після звільнення. Один вчинив самогубство, інший – літній чоловік – помер природньою смертю. Однак, наголошують правозахисники, в обох випадках смерті могли стати наслідком перенесених тортур та нелюдського поводження.
Свідомі злочини
Представники РФ не могли не розуміти, що катування струмом, побиття та ін’єкції можуть призвести до смерті затриманих, наголошують аналітики ZMINA. До того ж вони свідомо не надавали медичну допомогу чоловікам, які помирали, хоч інші затримані просили про це.Такі дії можуть свідчити про умисне вбивство, що у цьому випадку є частиною воєнного злочину, зазначають правозахисники.
Інші порушення росіяни також чинили усвідомлено. Вони бачили, як спрага та голод впливають на затриманих. Так, четверо з постраждалих значно схудли в утриманні – від 14 до 36 кілограмів. Однак військові продовжували обмежувати їх у їжі та воді та використовували це задля додаткового тиску.
Представники різних підрозділів армії РФ вчиняли подібні злочини щодо цивільних на усіх окупованих територіях. Подібна система порушень може свідчити про злочини проти людяності з боку Росії, наголошують аналітики.
Росіяни, своєю чергою, намагалися приховати свої злочини та уникнути відповідальності за них. Так, перед звільненням затриманих їм наказували на відео читати заздалегідь підготовлений текст.
“Давали аркуш, на якому було написано: “Мені набридла влада Зеленського, наркомана, клоуна, і його прихвостнів. Я – такий-то, буду всіляко співпрацювати з російськими військами”, – згадує один з потерпілих, якого змусили знятися у такому відео.
Під прицілом зброї чоловікам також наказували говорити, що в утриманні до них ставилися добре, що їх не били та годували.
Усім затриманим, кого записали на відео, росіяни погрожували оприлюднити запис, якщо ті “підуть воювати”.
Правозахисники підкреслюють, що подібні дії свідчать на користь того, що військові РФ чинили злочини усвідомлено та розуміли власну відповідальність.
Діана Колодяжна
