Росіяни 20 лютого вкотре обстріляли райони Херсона. Били по житлових будинках. Один зі снарядів прилетів у двір приватного будинку та вбив подружжя 37-річну Світлану та 34-річного В'ячеслава Дудників. Сиротами залишилося двоє дітей-школярів.Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Снаряд прилетів у кімнату, де була Світлана
У понеділок, 20 лютого, вдень російські військові знову жорстко обстрілювали Херсон. Стріляли з лівого берега Дніпра. Один зі снарядів прилетів у двір приватного будинку."Того дня Світлана відвела дітей до свекрухи, вона живе недалеко. Потім зайшла до магазину по хліб і повернулася додому. Й тоді прилетів снаряд. Обидвоє загинули. Я не можу повірити в те, що їх уже немає", – зі сльозами розповідає подруга родини Ганна.
Ще одна знайома сім'ї Ганна Волонтир додала, що в момент прильоту Світлана саме накривала на стіл, а Слава був у дворі: "Звуку вильоту снаряда не було чути, тільки пролунав потужний вибух. Снаряд пробив дах будинку та поцілив у ту кімнату, де була Світлана. Її довго потім не могли відшукати під завалами. А Славу знайшли у дворі, недалеко від входу до будинку, збирали частинами. За ними служби приїхали вже на другий день, тому що обстріли не стихали в місті".
У подружжя залишилися старший син Влад, який ходить до 9-го класу, та молодша дочка Юля, вона навчається у 4-му класі.
Сім'я сама збудувала свій будинок
Цей будинок Дудники зводили своїми руками кілька років, і нещодавно родина переїхала сюди. Якби не повномасштабна війна, то вже відзначили б новосілля. Але через війну оздоблювальні роботи в будинку довелося відкласти, вирішили, що, наприклад, шпалери поклеять трохи згодом.За словами знайомої, Слава багато років працював будівельником, заробляв гроші. Потім брав перерву та займався будівництвом власного будинку.
Вона дуже любила свій город, квіти, у них було все дуже красиво. Вона виховувала дітей. Дочка Юля дуже любить малювати, а Влад увесь час був із батьком у майстерні, допомагав йому. Для мене ця родина була взірцевою. Тому що вони все робили разом, будь-яке питання вони обговорювали у сім'ї", – розповідає Ганна.
Повернулися до Херсона, бо сумували
Коли до Херсона прийшли російські війська, сім'ї вдалося виїхати на мирну територію країни. Кілька місяців вони прожили у Черкасах, там В'ячеслав також працював на будівництві. Але вони дуже сумували за домівкою, і коли Херсон звільнили, в грудні повернулися.
"Світлана повідомила, що вони вже вдома. Я ще здивувалася, мовляв, навіщо, зараз місто сильно обстрілюють, ви ризикуєте. Але Світлана сказала, що вони дуже сумували, особливо діти. "Ти не уявляєш, як добре вдома", – сказала тоді Світлана", – згадує Ганна.А за словами Ганни Волонтир, В'ячеслав улаштувався працювати до обласної дитячої лікарні, після ворожих прильотів допомагав забивати вікна.
Подружжя все робило заради своїх дітей, намагалося щоліта десь відпочити, розважитися. Мріяли, що Влад та Юля закінчать 12 класів, потім навчатимуться далі. Нині діти перебувають у подруги сім'ї. За ними їде їхня тітка Віра – сестра загиблого Слави. Вона візьме над ними опікунство та забере до Польщі, куди її родина виїхала ще влітку.
Знайомі сім'ї вважають, що ворог бив цілеспрямовано по житлових будинках. Оскільки зараз окупанти стоять на позиціях буквально на іншому березі Дніпра й чудово бачать, куди прилітають їхні снаряди.
З кожним обстрілом у Херсоні гине дедалі більше мирних мешканців. Зараз херсонців умовляють залишити місто хоч на якийсь час, оскільки ворог стає все безжальнішим, так він мститься за свій програш на полі бою.
Якщо ви бажаєте допомогти сім'ї, то можете переказати гроші на рахунок племінника В'ячеслава 4314 1400 0222 0926 Дмитро Пашкевич.
