Ця історія розпочнеться зі знайомства з херсонським волонтером Ігорем Чорним. Він займається евакуацією цивільного населення та роздачею гумдопомоги: від продуктових наборів до медпрепаратів.
«Люди здебільшого не хочуть евакуйовуватись, але коли починається нарощування обстрілів або до них додому прилітає – тоді вони вже звертаються по допомогу. Тобто, люди до останнього вірять у те, що все буде добре і їхній будинок омине», – прокоментував в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії волонтер із Херсону Ігор Чорний.
На одну з евакуацій ми вирушили разом з Ігорем. Доїжджаючи за потрібною адресою, ми побачили, як люди з речами на вулиці вже чекали на волонтерів. Це були дві жінки та двоє чоловіків, один – на інвалідному візку. Люди зважилися на евакуацію, розповідають, лише після того, як їхні будинки потрапили під російський обстріл.
«Бачите, що з моїм будинком зробили? Даху практично взагалі немає. На щастя, коли це сталось, тут нікого не було, а я була в сусідньому будинку. Це був жах, це був просто жах. Такий був потужний вибух, що у всіх сусідів вікна повилітали», – розповіла Крим.Реалії жителька Херсону Тетяна Щербак.
«Коли росіяни захопили місто, я одразу покинула роботу. Я сказала, що ніяким колаборантом я не буду. Після того я вже рік не брала інструмент до рук (баян – ред.). Підійду, подивлюся і все. Я не можу грати, коли хлопці гинуть», – зазначила Тетяна Щербак.
«Ми – малозабезпечені. І ми не знаємо, куди нас поселять. Але нам не страшно, мені здається, що наші люди, українці дуже добрі. Ми б також, якби до нас приїхали, то прийняли б, нагодували б, одяг дали б і спати вклали б. Навіть на підлозі полягали б, хоч ми й бідно живемо», – пояснила в розмові Ольга Лужнікова, жителька Херсону.
«У ПІДРЯСНИКУ, ЯК В БРОНЕЖИЛЕТІ»
Російські війська увійшли до Херсону 1 березня 2022-го. Вже буквально за кілька тижнів місто відчуло дефіцит продуктів та медпрепаратів. Олег Дегусаров – один із тих, хто примудрявся їздити через лінію фронту в обидві сторони. Сам він – херсонець, але початок війни застав його в Європі.«24 лютого я був на роботі у місті Гьод, це під Будапештом. Вийшов на роботу, дізнався, що почалася війна. Того ж дня з кількома друзями, вирішили повертатися до України. 28 лютого я забрав свій паспорт з консульства, бо він був у мене втрачений, забрав свій паспорт і того ж таки 28-го вже о п’ятій вечора я був у Чопі, в Україні», – пригадав волонтер із Херсону Олег Дегусаров.
«На війні всі методи хороші, я так вважаю. До того ж, я – не самозванець якийсь, у мене є всі документи про те, що я дійсно навчаюсь на третьому курсі духовної семінарії. Тобто, наступний рік буде останнім, випускний буде. Знаєте, коли людина виходить у підряснику, вони дивляться на неї, як на священика, типу: «Ну добре, проїжджай». У цьому плані я почувався впевненіше, немов у бронежилеті», – Олег Дегусаров, волонтер із Херсону.
«Бувало, що просили турнікети, але зрозуміло, що я турнікети їм привезти не міг. Просили алкоголь – от це якраз і цигарки я їм щоразу привозив. Алкоголь і цигарки – це твоє зелене світло на блокпосту. Особливо у російських військових, адже у них не дуже все добре із забезпеченням. Та й взагалі для безпечного проїзду я завжди брав блок цигарок, якихось міцних, червоних і якусь пляшку коньяку чи якогось самогону», – пояснив у розмові Олег Дегусаров.
Ігор Чорний, навпаки, перед повномасштабним вторгненням хотів виїхати до Європи, але 24 лютого вніс свої корективи. Ігор із друзями самоорганізувалися і почали збирати продукти, готувати їжу та роздавати це все нужденним. Згадує, що гумдопомогу водії завозили невеликими партіями під виглядом особистих посилок. Та найважче було доставляти медпрепарати, особливо чутливі до умов утримання.
Україна деокупувала Херсон 11 листопада 2022 року. Відступивши на лівий берег Дніпра, російські війська тепер щодня обстрілюють місто з мінометів, танків та артилерії. Нині у місті працюють деякі магазини, заправки, аптеки та служби порятунку. Виробництва, підприємства чи кафе-ресторани зачинені. Переважно серед жителів, що залишились, люди пенсійного віку.
Силами волонтерів та військової адміністрації по всьому місту створені пункти видачі гуманітарної допомоги. Тут безкоштовно можна отримати: продуктові набори, одяг, засоби гігієни та медпрепарати.
В одному з таких пунктів ми познайомились із Альоною Костенко. В минулому вона була перукарем, а тепер волонтерка широкого профілю – і людей похилого віку доглядає, і ліки видає. Всю окупацію пережила, не виїжджаючи з Херсону. Олену вірно охороняє собака на прізвисько Діссі.
ОБСТРІЛИ ВОЛОНТЕРСЬКИХ ПУНКТІВ
Люди кажуть, що російські війська обстрілюють цивільні об’єкти без розбору. Досить часто страждають і волонтерські центри. Цей, у народі відомий як «Склотара», теж не виняток, він розташований на території школи.
«Після того, як на центральному офісі загинула нша волонтерка – ми відмовились від масових роздач. Стояло кілька сотень людей і прилетіло якраз під час роздачі хліба. Після цього в наш офіс прилітало ще двічі. Тобто цілили саме в наш офіс. Відтоді масові видачі, знаєте, як кажуть, «килимові», коли люди стоять у черзі, ми припинили. Тепер ми працюємо тільки зі списками», – зазначила Наталія Шатілова, волонтерка Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста в Україні.
ЧОГО ПОТРЕБУЮТЬ ХЕРСОНЦІ?
Організувати щоденну роздачу хліба та гарячої їжі без скупчення іншим волонтерам поки що теж не вдається. На кожному з таких пунктів у довгу чергу постійно вишиковуються сотні херсонців. Люди жаліються, що йдуть за гумдопомогою через відсутність роботи і безгрошів’я.«Грошенят зараз мало у народу, ніде їх взяти. Ще й ці «орки» (російські військові – ред.) нехороші, то корпус хірургічний зруйнували, то автостанцію, то сервісний центр – погані вони люди. Коли вже викурять їх із цих Олешок, дадуть літаки і на них бавовну кинуть», – прокоментувала Валентина Даник, жителька Херсону.
«Бувало таке, що хотілось просто плюнути на це все, забрати сім’ю і поїхати з Херсону, й займатися своїми справами. Але коли допомагаєш якійсь бабусі і ти дійсно бачиш її непідробну вдячність – це просто нереальне щастя. Це знову піднімає твій дух», – зазначив Ігор Чорний, волонтер із Херсону.
radiosvoboda.org