Голову Станіславської ОТГ на Херсонщині Івана Самойленка російські військові викрали 23 червня просто з роботи. Сказали, що підозрюють у розкраданні російської гуманітарної допомоги. Після цього відвезли в приміщення суду, але не для того, аби обирати запобіжний захід, а тримали там у заручниках у камері для обвинувачених.
Після звільнення Самойленко повернувся на роботу в громаді та розповів МІПЛ, чого саме що від нього вимагали росіяни та кого ще вони утримували в неволі.
Говорили про нацизм та схиляли отримати російський паспорт
«Я того дня був на роботі. О 12-ій годині приїхали російські військові, сказали, що треба поговорити», — розповідає Іван Самойленко.
Голову ОТГ посадили в машину і повезли в селище Білозерка. Там завели в приміщення місцевого районного суду та посадили в камеру, де зазвичай тримають підсудних та підозрюваних.
Перші дві доби, каже Самойленко, росіяни не пред’являли йому жодних підозр. А на третю повели на допит. Чоловік, якого Іван Самойленко ідентифікував, як ефесбешника, запитав, чому голова ОТГ не хоче отримати російський паспорт.
Самойленко відповів: «У мене вже є паспорт, навіщо мені ще один?»
Потім уточнили, чому Самойленко відмовляється отримувати призначення на роботу в військовій адміністрації окупантів, яка тимчасово діє на Херсонщині.
«Я ж обраний жителями України і за законом України, мені призначення не потрібне. У нас тут все-таки діють закони», — сказав голова ОТГ.
«Вони кажуть: “Тут уже Російська Федерація”, — продовжує Самойленко. — Я кажу: “Ні, тут Україна. Це тимчасово окупована наша територія”. Вони відповідають: “Ми не окупанти, ми — освободітєлі”».
Далі були вже звичні розмови про нацизм в Україні.
«Я, наприклад, на роботі працюю на благо України, за законами України і в її інтересах. Кажу: “Мене можна вважати нацистом”. Вони питають: “То ви чекаєте, що прийде Україна?” Я кажу: “Звісно, чекаю”. Вони кажуть: “Ну, значить, посидиш у нас”», — розповідає Іван Самойленко.
Після цих слів його повернули в камеру.
Другий допит та звинувачення у крадіжці «гуманітарки»
Згодом допит продовжили. Тоді Іван Самойленко дізнався, що його підозрюють у двох «злочинах» — «розкраданні російської гуманітарної допомоги» та «у вчиненні дій, що загрожують інтересам РФ».
Самойленко каже, що до російської гуманітарки жодного стосунку не мав. Її привозили чотири рази та роздавали самі ж росіяни, які окупували Херсонщину.
Станіславська ОТГДоказів співпраці чоловіка зі Збройними силами України в російських спецслужбовців не було. Тому вони знову запитували про його ставлення до РФ.
«Я сказав, що нічого не буду про це говорити, оскільки ви мене ще на тиждень закриєте. Вони засміялися», — говорить голова ОТГ.
За деякий час його відпустили.
Колишні посадовці та батьки атошників також були заручниками росіян
Разом із головою Станіславської ОТГ у приміщенні суду російські військові тримали ще близько десяти людей. Всі — місцеві.
«Була Антоніна Чередник — колишня селищна голова Білозерки, а зараз — працівниця сільськогосподарського підприємства. Також там тримали мого попередника Володимира Желуденка та його колишнього заступника. Тримали нашого жителя, батька учасника АТО, а також ще одного жителя — учасника АТО», — розповідає Іван Самойленко.
Щонайменше двоє людей із громади, якою керує Самойленко, з березня перебувають у полоні російських військових. На питання голови ОТГ, чому так довго не відпускають затриманих хлопців, росіяни відповіли: «Вони живі, скоро повернуться додому».
Також у громаді є випадки розстрілів цивільних жителів. Зокрема Самойленко розповів про вбивство матері шістьох дітей у селі Широка Балка. За його словами, вона не витримала психологічного тиску російських військових і сказала їм: «Я зараз візьму гранату і вас підірву».
Ще в одному селі громади, Олександрівці, каже Самойленко, зафіксовано 16 розстріляних людей та 26 загиблих від артилерійських та ракетних обстрілів.
Порушення права на особисте життя
Експерт МІПЛ та юрист Регіонального центру прав людини Микола Кіккас говорить про статтю 45 Гаазького положення 1907 року «Про закони та звичаї війни на суходолі», яка забороняє змушувати присягати на вірність державі супротивнику.
Оскільки, згідно з законами РФ, процедура отримання російського громадянства передбачає присягу, такий примус є порушенням міжнародного гуманітарного права.
«Воєнним злочином це не є, але з високою ймовірністю становить порушення права людини на особисте життя. Громадянство/національність людини є частиною її ідентичності, яка входить до сфери приватного життя. Їх примусова зміна становить втручання в це право», — пояснює Кіккас.
Незаконне позбавлення волі, за його словами, становить серйозне порушення міжнародного гуманітарного права та є воєнним злочином. При цьому немає жодної різниці, чи ця людина посадовець, чи просто цивільна особа.
«Позбавлення свободи особи з владними повноваженнями не є обтяжуючою ознакою або окремим складом злочину», — наголошує Микола Кіккас.
Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.
