Материнство у Херсоні: історії жінок, які виховують дітей пі

Зображення: Суспільне Херсон

У прифронтовому Херсоні, де щоденно лунають вибухи та сирени повітряної тривоги, місцеві мешканки продовжують дбати про свої родини та виховувати дітей. Напередодні Дня матері, який Україна відзначає у другу неділю травня, дві херсонки – Марина Навроцька та Юлія Гусалова – поділилися своїми історіями життя та материнства в умовах повномасштабної війни.

Народження дитини під час обстрілів та активне життя

Марині Навроцькій 31 рік, і вона є мамою трьох дітей: 11-річної Каріни, 10-річного Артема та 2-річного Марка. Наймолодшу дитину Марина народжувала в Херсоні у 2023 році, вже під час повномасштабного вторгнення. Це відбувалося в умовах постійних повітряних тривог, викликаних загрозою КАБів чи “шахедів”.

Жінка згадує той час: “Ми коли народжували, це був 2023 рік. Повітряна тривога виє і це дуже страшно, а ти не знаєш, через що вона: КАБи летять, чи це “шахеди”. Для мене та, хто стала мамою під час повномасштабного вторгнення — це просто героїня з великої букви. На це треба наважитись. Це дуже великий ризик і для себе, і для дитини”.

Марина з дітьми залишилися в Херсоні, щоб бути поруч із чоловіком. За її словами, за час великої війни вона стала значно активнішою. Жінка встигає розвивати власну справу з виготовлення та продажу меду, водити дітей на майстер-класи та різноманітні секції, а також займатися спортом і відвідувати заняття з психологом.

Марина Навроцька про свій розпорядок: “У мене просто немає часу. 24 години у добі – це дуже мало. Діти ходять на майстеркласи, заняття, футбол, танці, садочок, різні секції відвідують. Я теж: спорт, джампінг, степ, фітнес, самозахист — де тільки можна. Часу на відпочинок немає. Я відпочиваю, так, але якщо порівнювати з довоєнним періодом, то я не така була. Я була більш спокійна, могла сісти, відпочити”.

Діти, що звикли до війни: безпека та підтримка

За словами Марини, за роки війни діти звикли до постійних атак російської армії. Вони добре знають правила безпеки під час обстрілів та поводження з вибухонебезпечними предметами, оскільки цим їх навчають у школі та на різноманітних заходах. Подібні тренінги разом із 30-річною мамою Юлією Гусаловою відвідує і її 7-річний син Артур. Юлія зазначає, що тепер під час обстрілів хлопчик здатний заспокоїти не лише себе, а й інших дітей.

Юлія Гусалова розповіла про один випадок: “У нас була ситуація, коли ми з сином прийшли до кав’ярні й там був хлопчик трьох рочків. Він був наляканий, тремтів, ледь не плакав. Мій син підійшов до нього та каже: “Не хвилюйся, братанчику. Скоро все буде добре. Ми скоро поїдемо на море, куди ти захочеш, будеш відпочивати, гуляти”. І так він його заспокоював. Бо я завжди казала сину, що в таких ситуаціях нервувати не треба. Треба мати спокій і дивитися, де є дорослі”.

Робота з дітьми та виховання у любові

Юлія Гусалова закінчила курси з психології та працює в Event-бібліотеці, де проводить розвиваючі заняття для дітей. На її заняттях діти граються, інколи виконують серйозні завдання, дивляться мультики. “І агрономами були — вирощували квасолю. Потім вони позабирали її додому та писали мені в особисті: “Дивіться, який в нас виріс вже кущ””, — поділилася Юлія.

Її син Артур завжди поруч: ходить із мамою на роботу, де навчається онлайн. Після уроків він відвідує заняття разом з іншими дітьми. Юлія підкреслює, що виховує сина в атмосфері любові та ніжності.

Вона розповіла про їхні щоденні ритуали: “Казати “Я тебе люблю” — це у нас за правилом три рази на день: зранку, коли прокидаємось, упродовж дня і ввечері. Коли ми лягаємо спати, він мені каже: “Ти моя найкраща, я тебе люблю”, обіймає і цілує”.

Мрія про мир та повернення чоловіка

Чоловік Юлії Гусалової є військовослужбовцем, тому вся родина мріє про швидке закінчення війни та його повернення додому. “Я бачу щастя для своєї родини і дитини в тому, щоб закінчилася війна, щоб чоловік і його батько був вдома з нами завжди”, — висловила свої сподівання жінка.