Освітня реформа стартувала!
Парламент відкрив політичний сезон прийняттям нового Закону України «Про освіту»!
Напевне це знаково, що сьома сесія Верховної Ради України розпочала
свою роботу саме з освітньої реформи. У всіх нас перші дні осені
пов’язані з ностальгічними спогадами про ласкаву осінь, дещо терпкий
аромат зів’ялого листя, випрасувана біла сорочка, і ти з портфелем
прямуєш до школи. А там – друзі, вчителі, уроки, п’ятірки, домашні
завдання…
Так, вересень в Україні – це освітня пора року!
Тому й
не дивно, що перший пленарний день першого пленарного тижня осінньої
сесії Парламенту розпочався з розгляду у другому читанні базового Закону
«Про освіту» (р.н.3491 – д).
Практично увесь вівторок народні
депутати розглядали правки до Закону (яких було всього лише понад 1700),
дискутували, погоджувались чи не погоджувались з пропозиціями, шукали
консенсусу, але тільки цивілізованим та ґречним шляхом. Особистих образ
та заходів взаємного фізичного впливу не трапилось))). Ваш же покірний
слуга, не гірше гвардійця почесної варти, увесь пленарний день стояв
біля трибуни та надавав відповіді на всі запитання народних обранців
щодо тих чи інших новацій Закону.
Але все закінчилось перемогою!
Після гострих дискусій щодо уточнення тих чи інших положень (особливо
мовного питання, яке мало не поставило під загрозу зриву самої
можливості прийняття цього Закону) на табло все ж таки висвітилась
цифра 255 – «за» . Закон було прийнято у другому читанні і в цілому!!!
Так про що ж все ж таки цей закон, який був вчора прийнятий? Як змінить
він поведінку основних суб’єктів освітнього простору? Що принесе дітям,
вчителям, всій системі освіти?
Вважаю за необхідне зупинитись на історії створення цього закону та його головних постулатах.
Процес підготовки до другого читання проекту базового Закону України
«Про освіту» тривав вже понад дев’ять місяців. І нам пощастило, що і в
експертному середовищі, і в МОН, і в профільному парламентському
комітеті, цілком свідомі того, що цей базовий документ не є законом суто
про освіту, а є законом про наше з вами майбутнє.
Саме через
усвідомлення надзвичайної значущості даного законопроекту, який закладає
умови розвитку української освіти на майбутні роки, до його обговорення
були залучені фактично всі стейкхолдери. Протягом всього часу роботи
над законопроектом ми намагались забезпечити максимальну прозорість і
відкритість наших дій, апріорі виключивши навіть натяк на можливість
кулуарних домовленостей.
Попри те, що формально склад робочої групи
з доопрацювання законопроекту охоплював близько вісімдесяти осіб, на
практиці понад півтори сотні фахівців та стейкхолдерів були долучені до
її роботи на різних етапах. Фактично всі зацікавлені особи могли взяти
участь у обговореннях різних статей закону (всього у законопроекті 83
статті, не рахуючи Прикінцевих та перехідних положень). Було проведено
понад сто двадцять засідань. Більше ніж 1700 пропозицій від 57 народних
депутатів, піддавалися ретельному обговоренню,. переважна більшість з
яких врахована (1098 пропозицій враховано, у тому числі по суті та
частково)..
Тому це консенсусний системний документ, який узгоджує інтереси представників різних ланок освіти.
Чому нам конче потрібен цей Закон? І чому його відхилення неминуче
відкине нашу освіту назад і призупинить розвиток усього суспільства в
цілому?
По-перше, цей законопроект створює законодавче підґрунтя для вирішення цілої низки проблем, які накопичились в системі освіти.
По-друге, це Закон нових можливостей - причому збільшення можливостей
для всіх: учнів, батьків, вчителів, директорів шкіл, самих шкіл тощо.
Головне, що він дає, це нові можливості для розвитку і підвищення своєї
конкурентоспроможності здобувачам освіти, освітянам та закладам освіти, а
саме:
1. Закон дозволяє розпочати системну реформу загальної
середньої освіти. І це не лише 12-річка. Нам потрібне повне
переформатування змісту шкільної програми. У першу чергу оновити зміст
шкільної фізико-математичної освіти (державні стандарти, навчальні
програми, підручники, засоби навчання). Ми повинні не тільки збільшити
кількість навчальних годин з математики і фізики, а й зробити знання з
фізико-математичних і природничих дисциплін реалістичними, придатними до
використання у житті.
2. Для того, щоб реформа школи відбулася,
потрібно підняти престиж і статус вчительської праці. Тому законопроект
пропонує зафіксувати підвищення оплати вчителів.
Проектом закону
пропонувалось встановити посадовий оклад педагогічного працівника
(найнижчої кваліфікаційної категорії) в розмірі не менше чотирьох
прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а це гола ставка майже в
6,5 тис. грн., відповідно педагог найвищої категорії – 13 тис. грн.), а
посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної
кваліфікаційної категорії має підвищуватися не менше ніж на 10
відсотків.
Проте за моїм наполяганням було поставлено на
підтвердження одну з правок до закону – а саме поправку № 1003., за
результатами голосування по якій було повернено попередню редакцію цієї
норми закону, згідно якої мінімальний розмір оплати вчительської праці
встановлювався у розміні трьох мінімальних заробітних плат ( 3200 х 3 =
9600 грн!!!).
Очевидно, що збільшення мінімальних посадових окладів
вчителів дозволить підвищити престижність учительської праці, але
призведе до збільшення видатків. Проте ці ресурси є довгостроковою
інвестицією, що у середньостроковій перспективі дасть значний позитивний
ефект для країни.
3. Законопроект вибудовує чітку структуру
загальної середньої школи, яка складається з 3-х рівнів: початкової
освіти (4 роки), базової середньої освіти (5 років), профільної
середньої освіти (3 роки), а також дає відповіді на питання, як буде
реалізована ідея профільної старшої школи. Програми старшої школи можуть
бути двох спрямувань – академічне (поглиблене вивчення окремих
«шкільних» предметів) і професійне (навчання, орієнтоване на ринок
праці).
4. Законопроект дає відповідь на питання, як забезпечити
доступність якісної середньої освіти, у першу чергу в сільській
місцевості, як зберегти школу на селі. Адже у сільській місцевості
знаходиться 68% усіх шкіл (11 891), в яких навчається 33% учнів. Стаття
«Територіальна доступність повної загальної середньої освіти» визначає
умови для збереження початкової школи як філії для навчання дітей
молодшого шкільного віку, підвезення до закладу освіти і у зворотному
напрямку дітей у сільській місцевості за кошти місцевих бюджетів.
5. Закон закріплює право громадян здобувати не тільки традиційні види
формальної освіти (дошкільну, загальну середню, професійну, вищу,
позашкільну та післядипломну освіту), але також неформальну та
інформальну, освіту.
6. Більш ефективною повинна стати система
управління освітою. Зокрема, Міністерство освіти повинно зосередитись на
питаннях освітньої політики на загальнодержавному рівні та нормативному
забезпеченні освіти. Місцеві органи стають більш незалежними від
Міністерства в питаннях управління освітою на регіональному та місцевому
рівнях.
7. Закон збільшує академічну, організаційну, фінансову та кадрову автономію всіх закладів освіти.
Заклади загальної середньої освіти можуть самостійно розробляти свої освітні програми аби використовувати типові.
Керівник закладу загальної середньої освіти буде обиратися на
конкурсних засадах строком на 6 років з правом переобрання на ще один
строк у цьому закладі освіти. Після цього він зможе продовжити працювати
в цьому закладі освіти на інших посадах або ж обиратися на посаду
керівника іншої школи.
Керівник також отримує право самостійно
призначати (на конкурсних засадах чи без них) своїх заступників і усіх
працівників (наразі це в переважній більшості випадків роблять місцеві
органи управління освіти).
8. Важливою новацією Закону є
запровадження норм стосовно академічної доброчесності. Її порушення
останнім часом набули системного характеру і є суттєвою завадою на шляху
до інтеграції до світового освітнього простору. Закон запроваджує і
формалізує єдині для всіх рівнів освіти види порушень академічної
доброчесності. Якщо ми хочемо змінити якість освіти і науки в країні (та
і країну в цілому) ми мусимо припинити всі форми обману та інші
порушення академічної доброчесності зі сторони всіх учасників освітнього
процесу, починаючи з дитячого садочка і закінчуючи захистом докторських
дисертацій.
9. Закон має забезпечити надходження освітньої
субвенції до усіх закладів освіти (у тому числі професійно-технічних і
вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації), які забезпечують
здобуття дітьми повної загальної середньої освіти. Закон також створює
правові засади для запровадження інших видів освітніх субвенцій у
випадку прийняття відповідних політичних рішень (субвенції на здобуття
освіти особами з особливими освітніми потребами, на здобуття професійної
чи позашкільної освіти тощо).
10. За результатами гострих дискусій
нарешті вирішено питання щодо мови освіти. Всі фракції прийшли до
запропонованого мною консенсусного варіанту рішення – у дошкільний та
початковій освіті вивчення окремих предметів може здійснюватися мовою
відповідної корінного народу або національної меншини, а вже на всіх
наступних рівнях – виключно державною мовою!
Наводжу текст остаточної редакції цієї статті:
Стаття 7. Мова освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.
Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття
формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої,
професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а
також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і
комунальних закладах.
Особам, які належать до національних меншин
України, гарантується право на навчання в комунальних закладах
дошкільної освіти і загальної середньої освіти першого ступеня поряд з
державною мовою мовою відповідної національної меншини. Це право
реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою відповідної
національної меншини поряд з державною мовою, що створюються відповідно
до законодавства, і не поширюється на класи (групи) з навчанням
українською мовою.
Особам, які належать до корінних народів України,
гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної і
загальної середньої освіти поряд з державною мовою мовою відповідного
корінного народу. Це право реалізується через окремі класи (групи) з
навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд з державною
мовою, що створюються відповідно до законодавства, і не поширюється на
класи (групи) з навчанням українською мовою.
Особам, які належать до
корінних народів, національних меншин України, гарантується право на
вивчення мови відповідного корінного народу чи відповідної національної
меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через
національні культурні товариства.
Особам з порушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
2. Закладами освіти забезпечується обов’язкове вивчення державної мови,
зокрема, у закладах професійної (професійно-технічної), фахової
передвищої та вищої освіти в обсязі, що дає змогу провадити професійну
діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.
Особам,
які належать до корінних народів, національних меншин, іноземцям та
особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної
мови.
3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування,
насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.
4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть
викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами -
державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами
Європейського Союзу.
5. За бажанням здобувачів професійної та вищої
освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови
корінного народу, національної меншини як дисципліни.
6. Держава
сприяє створенню та функціонуванню закладів освіти за кордоном, у яких
здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова.
7. Особливості використання мов в окремих видах та рівнях освіти визначаються спеціальними законами.
Отже, ухвалення нового Закону України «Про освіту» призведе до суттєвої
зміни всіх основних засад функціонування закладів освіти та забезпечить
формування нової культури якості, демократії, довіри та поваги до
кожного учасника освітнього процесу – учня, вчителя, батьків тощо.
Ми усвідомлюємо, що проведення освітньої реформи вимагатиме значних
коштів, вишукування яких пов’язане з певними проблемами, що існують у
нашій державі. Це і необхідність забезпечення обороноздатності країни, і
складна економічна ситуація, і значний зовнішній борг… . Але ми маємо
чітко зрозуміти одне – вкладення необхідних коштів у освіту сьогодні
зумовить кардинальний поштовх до якісно нового витку розвитку людського
капіталу, який є базисом до розвитку інноваційної економіки та дозволить
Україні посісти гідне місце серед найбільш розвинутих країн світу!
Я
дякую всім своїм колегам по фракції БПП, колегам з інших політичних
сил, які не зважаючи на різні погляди, проголосували "ЗА". Особлива
вдячність Президенту України, Премьер-Міністру Украіни за абсолютну
політичну підтримку голосування за цей Закон. Не можу не подякувати
Міністра освіти та науки Украіни за фанатичну відданість цій реформі.
Велике спасибі Олені Козіевській, Олександру Сичу, Олені Паніч, Олегу
Стоцькому за беспрецендентно фантастичну деталізацію тексту Закона. І
всім, всім, всім, хто зробив свій вклад в цю перемогу.
Чекаємо підпису Президента України.
Олександр Співаковський, перший заступник Голови Комітету з питань освіти та науки, народний депутат України фракції Партії «Блок Петра Порошенка»
