Страсті щодо перенесення закінчення «кадрової» сесії Херсонської міської ради не вщухають. Одним з обґрунтувань цієї складової «міської кризи» називають «послідовність» у діях лідерів та членів (не всіх) депутатських фракцій у Херсонській міській раді (зокрема ВО «Батьківщина», «УКРОП», «Самопоміч», БПП «Солідарність») по недопущенню повернення до влади у місті Ігоря Козакова. Саме його кандидатура внесена кандидатом на посаду першого заступника Херсонського міського голови. Чи дійсно такі дії представників зазначених фракцій є демонстрацією принципової позиції щодо «не допущення колишніх»? А, може, причина зовсім в іншому?
Продемонструвати сумніви у «послідовності» дій можна на підставі аналізу одних із перших «кадрових баталіях» новообраних міських депутатів та прийнятих ними рішеннях.
Мова йде про пленарні засідання депутатів Херсонської міської ради, які відбулись 8 та 18 грудня 2015 року. Саме під час цих сесій міські обранці через менш ніж місяць після отримання статусу депутата Херсонської міської ради (коли фарба на передвиборчих листівках ще зберігала запах передвиборчих обіцянок) затверджували склад виконавчого комітету Херсонської міської ради. Органу, на який діючим законодавством України покладено значні владні повноваження щодо прийняття рішень по всіх галузях міського господарства. Серед кандидатів до складу членів виконкому була і кандидатура Ігоря Козакова.
«Шторм емоцій» під час обговорення викликали пропозиції кандидатур до членів виконкому на той момент заступників міського голови Ігоря Пастуха, Віктора Іванушкіна, Інни Трибух та Сергія Черевко, яких депутати вирішили голосувати окремо. Щодо кандидатури Ігоря Володимировича, то жодних емоцій пропозиція його кандидатури не викликала. Зазначений факт підтвердили і підсумки голосування, згідно яких яких «ЗА» Ігоря Козакова як 8, так і 18 грудня обидва рази одноголосно проголосували представники фракцій «УКРОП» (в тому числі і голова фракції Віталій Богданов),«Самопоміч» (в тому числі лідер фракції Андрій Дмитрієв), БПП «Солідарність» (в тому числі Олена Урсуленко та Сергій Жуйков), всі, крім Лариси Леонової, представники фракції ВО «Батьківщина» (в тому числі голова фракції Неля Голубенко і один із найбільш активних членів фракції Дмитро Ільченко).
Що на той момент було головним аргументом «ЗА» для перелічених депутатів?Можливо, той факт, що Ігор Володимирович, покинувши партійні ряди «колишніх», не опинився у лавах або передвиборчих списках ні «Опозиційного блоку», ні «Нашого краю», ні інших політичних сил, яких в тій чи іншій мірі пов’язували з «Партією регіонів»? Можливо, причиною відсутності відторгнення до цієї кандидатури був факт її внесення до загального списку кандидатів у члени виконкому не міським головою? Одним із аргументів на користь другої причини є факт озвучення одним з лідерів міських демократів у якості альтернативи Козакову кандидатури депутата від «Опозиційного блоку» В’ячеслава Яременко.
Знайшовши відповіді на ці питання, кожен сам може зробити висновки по суті тривалої кризи у коридорах міської влади.
