У 1960-ті роки тканиною, яку виробляв за рік Херсонський бавовняний комбінат, можна було декілька разів огорнути земну кулю. На теперішній час продукцію наших текстильників можна знайти лише у шафах запасливих господинь. Підприємство вже декілька років не випускає жодного погонного метра. Колись колектив ХБК налічував 25 тисяч працівників, зараз у штаті залишилося 650 людей. І все ж таки у серцях багатьох текстильників живе надія на те, що комбінат запрацює. Бо з ним пов’язані, мабуть, найкращі миті їх життяВідомий російський рок-музикант Андрій Макарєвич співав: «Я помню, как все начиналось…». От і Любов Семенівна Фальченко, все життя якої пов’язано з ХБК, на наше прохання згадує, як вона ще зовсім юною дівчиною прийшла на виробництво.
- Це було у 1969 році, - розповідає Любов Семенівна. – Я закінчила чернівецький текстильний технікум за спеціальністю технік-технолог. З тих пір працюю на ХБК, без відриву від виробництва отримала вищу освіту в нашому тоді ще індустріальному інституті. Починала ткачихою, потім була інструктором виробничого навчання, майстром. В 1988 році мене обрали заступником голови профспілкового комітету ХБК, а у 2005 році я стала головою профкому. Коли починала працювати на підприємстві був, можна сказати, рай для людей, у штаті числились близько 23 тисяч чоловік. Були створені такі умови праці, про які сьогодні можна тільки мріяти.
-
- По-перше, всіх забезпечували житлом, хтось жив у гуртожитку, а згодом отримував власну квартиру. По-друге, у підприємства був свій будинок відпочинку «Ювілейний» на морі, база відпочинку на Дніпрі, санаторій-профілакторій «Чайка» у центрі міста, стадіон «Старт», будинок культури. Тобто було все, щоб люди могли не тільки працювати, але й вести активне життя. На ХБК працював мій чоловік, дитина і таких династій на підприємстві налічувалось кількасот. Тому я вважаю, що комбінат – це моє життя.
-
За специфікою виробництва та виходячи зі складу працюючих ХБК херсонці між собою називали фабрикою наречених. Дійсно, тут працювали в більшості своєї жінки. Тому велика увага на підприємстві приділялася саме охороні материнства та дитинства. Дитячі садочки, спортивні школи, кімнати школяра, поліклініка, дитячий санаторій, піонерській табір «Орлятко» - все це працювало задля того, щоб діти текстильників могли змогу нормально розвиватись та зростати.
Про становлення херсонського ХБК писав і відомий херсонський краєзнавець Олександр Скороход:
«Задум будівництва в Херсоні потужного текстильного підприємства народився в кабінетах радянського уряду ще в 1934 році. Початок закладки планувався в 1935 році. Але щоб бавовник, що поступає на ХБК, був зібраний і заздалегідь оброблений, потрібна була відповідна техніка. У доповідній записці Наркомату важкої промисловості СРСР від 6 травня 1935 року сказано: "Завод імені Петровського перший в СРСР перейшов на виробництво бавовнозбиральних машин, які донині ввозилися з Америки".
Ознайомившись з проектом ХБК, Йосип Сталін на полях його пояснювальної записки зробив позначку: "Згоден, але тільки після створення його сировинної бази в області". Це послужило прямою вказівкою херсонським партійним і радянським органам про розвиток бавовництва в області. Проте розвинути, а головне - добитися позитивних результатів у незвичайній галузі рослинництва для Херсонщини було непросто. А Велика Вітчизняна війна, що почалася, припинила роботи в цій області. Але пил архівів не поглинув проект створення ХБК.
Буквально через рік після звільнення Херсона від фашистських окупантів відроджується бавовництво. Паралельно почали будувати бавовноочисні заводи в Херсоні, Каховці і Скадовську.
1 грудня 1944 року на базі трикотажного цеху артілі "Комсомолка" в Херсоні (кут нинішніх вулиць Радянської і Робочої) організували ткацьку фабрику імені Клари Цеткін. І хоча вже у березні 1963 року вона була реорганізована в 4-е ткацьке виробництво ХБК, херсонці все одно називали його "Комсомолкою" (зараз це приміщення вже продано, там знаходиться ресторан і нічний клуб – прим. Автора).
Коли вирощування бавовни і його пробна обробка дали позитивні результати, прийшов час будівництва комбінату. 9 січня 1952 року на адресу голови херсонського облвиконкому Т. Г. Барильника і міністра МВС України Т. А. Строкача прибуло повідомлення про рішення Ради Міністрів СРСР від 24 грудня 1951 року "Про відведення в північно-східній частині м. Херсона для будівництва бавовняного комбінату земельної ділянки площею 190 гектарів".
Закипіли роботи по зведенню корпусів, цехів, своєї ТЕЦ, градильни і інших допоміжних споруд. Проте у міру появи спеціальної техніки і устаткування ткацького виробництва їх монтаж на ХБК пригальмувався: бракувало фахівців. Тоді знову "спливло" гасло "батька народів" : "Кадри вирішують все".
Наставником освоєння виробництва текстильних тканин в Херсоні було вибрано російське місто Іваново. І не випадково. Адже саме там на трьох комбінатах (бавовняний, меланжевий, камвольний), а також на прядильно-обробній фабриці робили більше 20% усієї ткацької продукції Радянського Союзу. Там же знаходилися вищі і середні учбові заклади, що готують кадри для текстильної промисловості. Щоб притягнути іванівських фахівців в Херсон, була кинута безвідмовна "приманка": надання житла. А ще були "підйомні", безкоштовний проїзд і провезення багажу, а також безпосередня близькість до курортів і санаторіїв Чорноморського узбережжя.
У районі кута вулиць Чорноморської і Перекопською для іванівців терміново звели п'ятиповерхівки, які започаткували майбутній мікрорайон "ХБК". Судячи з кількості цих будинків, в Херсон з Іваново прибуло близько тисячі фахівців з сім'ями. З їх появою в місті народилися нові професії: ткач, прядильник, тростильщик, колорист і інші. Перші метри тканин ХБК зробили івановці в 1955 році. З часом вони навчили цьому херсонців. Комбінат освоїв випуск 33 видів тканин».
А ось інформація з газети «Наддніпрянська правда» за 1976 рік: комбінат виробляє 38,8 тисяч тонни пряжі і 194,3 мільйонів погонних м тканини в рік. Об'єм реалізованої продукції - 387 мільйонів карбованців.
Знаходимо і такі данні. У радянські часи на ХБК працювало від 20 до 25 тисяч чоловік, в 1991-му році - 13 000. Зараз – 653. У 2009 році ХБК переробив 47 тонн бавовни і 36 тонн пряжі. Зараз – нуль. Для порівняння: в 1970-ті роки перероблялося 160 тонн на добу і робилося в день 700-750 тисяч кв. м. тканини. В минулому столітті на ХБК було 3 прядильно-ткацьких фабрики, обробна фабрика та окремо розташована прядильна фабрика «Комсомолка». Зараз залишилась тільки 1-ша фабрика, куди перенесли обладнання з обробної фабрики, з 3-ої та 2-ої фабрики, так би мовити, сконцентрувавши усе виробництво в одному місці. Відчуваєте різницю?
- Коли комбінат працював, то наповнював на 40% бюджет міста, - розповідає Любов Фальченко. – В нас завжди були прибутки, настільки користувалася попитом продукція відома у всьому світі. Перевага ХБК перед, наприклад, суднобудівним заводом у тому, що там треба чекати якийсь період, може рік, щоб збудоване судно зійшло зі стапелів, а в нас оборотність засобів була близько 40 днів. Був збут, сировиною ми були завантажені на декілька років наперед. А коли сьогодні нам кажуть, що нема сировини, що виробництво не рентабельне, то це брехня.
Є тираспольський ХБК, там все гаразд. Хоча й бавовна в них не росте, й виходу до моря прямого нема, й Придністровська республіка не визнана офіційно. Підприємство працює, а в нас суцільні проблеми. Борг по зарплаті 12 мільйонів гривень, перед Пенсійним Фондом – більше 40 мільйонів гривень. Це означає, що працівники за 6 років вже не отримують пенсійних виплат.
Є люди, які вважають спорудження торгово-розважального центру на місці 3-ї фабрики ХБК вдалим інвестиційним проектом. Серед них – наші обласні керманичі, саме вони вихваляються, що забезпечили роботою 1,5 тисячі херсонців. Чи то жарт, чи то знущання над тисячами людей, які втратили роботу на ХБК, але інтер’єр ТРЦ стилізовано під швацький цех – котушки, деталі верстатів прикрашають стелі, лавки біля магазинів та кафе. Господарі цього закладу вважають, що це дуже оригінально та цікаво.
В невеличкому куточку магазину навіть відкрили музей ХБК. Зі старих чорно-білих світлин на глядачів дивляться молоді усміхнені працівники: ось – першотравнева демонстрація, далі – фотографія того, як відпочивали текстильники... Для когось це просто «веселі картинки», а для десятків тисяч херсонських родин – ціле життя, ціла епоха.
Це було щасливе, безтурботне життя, бо люди отримували гарантовану та досить непогану на ті часи зарплату, житло, мали можливість відпочивати на морі, лікуватись, займатись спортом. Не стало роботи і текстильники втратили все це. На базарі, за кордоном, на інших роботах вони будь-яким чином намагаються заробити на життя трудову копійчину.
Людині зі здоровим глуздом, яка розуміється на економіці, інвестиціях цілком очевидно, що херсонців в черговий раз ошукали. Будувати навіть самий кращий супермаркет на місці виробництва – це злочин. Підведені комунікації, потужні кабелі, інфраструктура, розрахована під великі виробничі потужності – все дісталося господарям супермаркету за безцінь і тепер працює не на економіку міста та області, а на кишені приватних осіб. Бо порівняти податки, які сплачує до бюджету підприємство і ТРЦ неможливо. Ці суми відрізняються одна від другої в рази.
- Я оптиміст, вірю, що сьогодні можна запустити єдине, що залишилося від ХБК - 1-у фабрику, - каже Любов Семенівна. – В цьому є сенс, потрібно тільки бажання серйозних людей, влади, нормальний інвестор. Херсону це дасть 5 тисяч робочих місць насамперед для жінок. Всі свої сили я завжди спрямовувала на те, щоб не давати знищувати ХБК, боролося за права колективу і зупинятись не буду. Це моя принципова позиція. За для цього я використовую усі можливі способи: пікетування, звернення до суду, правоохоронних органів. На даному етапі мене підтримує колектив текстильників та партія «УДАР».
В цю політичну силу ми повірили, тому, що вона не замішана в жодному скандалі, з нею не пов’язані брудні історії. Пліч о пліч зі мною йдуть авторитетні люди, промисловці, вчені.
Вважаю, що досвід Андрія Путілова як керівника успішно працюючого «Механічного заводу» буде дуже корисний й в справі відродження ХБК. Для мене посвідчення кандидата у депутати Верховної Ради від партії «УДАР» по 182-му округу – можливість знову й знову піднімати питання ХБК.
Якщо буде воля людей, то разом з Андрієм Путіловим, який йде у Верховну Раду по 183-му округу, ми у парламенті прикладемо всі зусилля, щоб відродити виробництво тканини на ХБК.