Андрій Садовий повільно, але впевнено набирає політичної ваги в країні. Вісім років він не демонстрував жодних політичних амбіцій, зате вміло використав цей час, щоб перетворити місто Львів на візитівку країни. Діяльність його цілеспрямованої команди вигідно вирізнялася на фоні примітивних, жадібних та корумпованих депутатів парії "Свобода", яка свого часу завдяки пасові одіозного Клюєва, що організував підніжку "Батьківщині" на місцевих виборах, несправедливо і незаслужено отримала більшість у міській раді. Тоді, допомагаючи партії Тягнибока, люди Януковича прагнули отримати важіль впливу на мера міста, серця опозиції. Садовий переграв Банкову.
Сьогодні рейтинг партії Тягнибока -- Пупса на Львівщині стрімко іде до нуля, діяльність депутатів цієї партії можна сміливо вносити до хрестоматію корупції, а Садовий готується до нової сторінки у своїй політичній біографії. Навесні він відмовився від пропозиції увійти до уряду, бо, видається, вирішив реалізовувати власний план.
Перший успіх партії Садового "Самопоміч" на виборах до Київради став несподіванкою навіть для політологів. Але мер Львова, як виглядає, на цьому зупинятися наміру не має. Цими тижнями він регулярно відвідує обласні центри країни, проводить численні зустрічі. Це означає, що на найближчих виборах команда Садового спробує узяти нову висоту в політиці. І, мабуть, шанси у неї є. Чи не насамперед тому, що мер Львова має свій нешаблонний погляд на те, що відбувається у країні. Напередоднi головного свята країни - Дня Незалежностi - ми вирішили поспілкуватися на найбільш злободенні теми з Андрієм Садовим, мером мiста, яке вважають духовним осердям України.
"Українцi звикли жити в очiкуваннi якогось дива..."
- Що сьогоднi вiдбувається у країнi: АТО, вiйна за незалежнiсть чи конфлікт олігархів?
- В Українi - вiйна. Вона йде кiлькома фронтами. Перший - боротьба з окупацiєю українських територiй на сходi, де росiйськi вiйськовi вбивають наших землякiв. Це - особливий тип вiйни, який я назвав би державним тероризмом. Тут усе зрозумiло: є ворог, котрого треба знищити або викинути з нашої землi.
Є й другий фронт, що проходить крiзь душi, серця та свiдомiсть наших громадян. Тут усе значно складнiше. Чимало з нас були учасниками революцiї i знають про чiткi вимоги Майдану. Одна з них - формування нової полiтичної елiти. А що ми отримали на цьому фронтi? Помiнялися окремi обличчя, але система i її принципи залишилися незмiнними.
- Наскiльки серйозною, на вашу думку, є загроза повномасштабного вторгнення Росiї?
- Насправдi це залежить тiльки вiд нас. Якщо ми хочемо перемогти зовнiшню iнфекцiю, то наш органiзм має змiцнитися i очиститися. Але, на жаль, наразi ми такого очищення не бачимо. Бiльша частина нашої економiки i далi перебуває в тiнi, жодного закону, який змiнив би нинiшню систему оподаткування, не прийнято, а державницький апарат фактично займається тим, що обслуговує корупцiю.
Корупцiя, своєю чергою, породжує безвiдповiдальнiсть. Нам давно потрiбно було перевести економiку України на вiйськовi рейки, розмiстити у рази бiльше замовлень для наших оборонних пiдприємств - бронетанкових, авiацiйних. Особливо це стосується виготовлення високоточної зброї. Я вже мовчу про гострий дефiцит засобiв захисту - бронежилетiв, касок. Це - недбалiсть, яка межує зi злочином, бо у ході вiйни рiшення повиннi приймати миттєво.
Такими є сумнi реалiї нашого життя. Тому дуже важко вигравати у вiйнi з таким серйозним агресором, як Росiя, якщо внутрiшньо ми й далі живемо за старими принципами.
- Як ми повиннi дiяти в цих обставинах, на чий досвiд спиратися?
- Я б нашим полiтикам порадив прочитати автобiографiчну книгу видатного фiнського воєначальника i державного дiяча Манергейма - "Лiнiя Манергейма". Там усе чiтко та ясно написано про те, як треба воювати з Росiєю i перемагати. Але бiда в тому, що бiльшiсть наших керманичiв iз книжками не дружить.
- Коли i за яких умов ситуацiя може врегулюватися, iншими словами - коли ми переможемо?
- Українцi звикли жити в очiкуваннi якогось дива. Спершу чекаємо, коли прийде мудрий правитель, потiм чекаємо, коли вiн нас ощасливить. Але нам давно треба усвiдомити, що дива якщо й трапляються, то вкрай рiдко. Тому i переможне закінчення вiйни насамперед залежить вiд рiвня нашої громадянської зрiлостi. Якщо сьогоднi суспiльство не буде твердо виступати за те, аби вибори до Верховної Ради вiдбувалися за вiдкритими списками, то у парламент знову прийдуть тi самi люди, котрі пiвроку тому ухвалювали диктаторськi закони, спiвпрацювали iз сепаратистами та росiйськими ФСБ i ГРУ.
Хто може в цiй ситуацiї дати прогноз, коли i як закiнчиться вiйна?
"Навряд чи нам потрiбно щось вiдновлювати -- нам потрiбно будувати"
- Але рано чи пiзно вiйна все ж закiнчиться. Якими можуть бути її наслiдки для країни?
- Останнiм часом я багато подорожую країною i мушу сказати, що вже давно не бачив такого нацiонального пiднесення. I в Одесi, i в Днiпропетровську, i в Харковi люди згадують своє корiння, свою iсторiю i цим гордяться. На Сходi - справжнiй вибух самосвiдомостi. Це, як на мене, один iз найбiльших позитивних наслiдкiв цiєї вiйни.
Але якщо ми пiддамося спокусi й знову на виборах голосуватимемо за тих, хто вабитиме нас iменними блоками чи закликами на кшталт "голосуйте за нас, бо ми свої, файнi хлопцi!", то країну швидко не вiдновимо. Ми не маємо права бути знову обдуреними, бо мова не лише про нас, а про наших дiтей та онукiв.
- А скiльки часу потрiбно на вiдновлення країни?
- Я б тут говорив не стiльки про вiдновлення, скiльки про побудову країни, яка була б убезпечена вiд техногенних катастроф. Адже комунальна структура у всiх без винятку мiстах України в екстремальному стані. А погляньте на нашi дороги! Впевнено можу сказати, що в Європi немає країни, яка б мала таке жахливе автосполучення. Чому так? Бо все з'їдає корупцiя.
Усi, хто приїжджає до Львова, зазначають, що тут дороги щороку стають дедалi кращими. Чому так? Бо Львiв є найбiльшим в Українi партнером Європейського банку реконструкцiї i розвитку.
Чому кошти ЄБРР не залучають iншi мiста? Бо бояться прозоростi та жорсткого контролю. Навряд чи нам потрiбно щось вiдновлювати -- нам потрiбно будувати.
- У день президентських виборiв ви сказали, що українцi вибрали не месiю, а менеджера. Як ви оцiнюєте першi три мiсяцi президентства Петра Порошенка?
- Глава держави несе вiдповiдальнiсть i перед людьми, i перед Богом, тому з нього питатимуть найбiльше. На перший погляд, усi месиджi, якi нинi генерує Президент, є достатньо правильними i виваженими. Але якщо подивитися на деякi його кадровi рiшення, то стає вiдверто соромно. Я розумiю, що на нього тиснуть партiї, що полiтичний спектр України є дуже специфiчним, бо бiльшiсть полiтикiв, якi нинi виступають на рiзних шоу, не є самостiйним фiгурами i виконують завдання олiгархiв.
Але, як на мене, Президент тут повинен проявити принципову позицiю i просто говорити про них правду суспiльству. Бо лише правда зробить усiх нас сильнiшими.
- Якi саме кадровi призначення ви маєте на увазi?
- Багато запитань до урядових призначень. У час, коли країна перебуває у станi вiйни, на мiнiстерськi посади потрiбно ставити найкращих фахiвцiв, давати їм можливiсть самостiйно формувати свої команди. Натомість чимало урядовців, якi працюють нинi у Кабмiнi, я б не ризикнув призначити навiть на посади начальникiв жекiв. Не можна так знущатися із суспiльства.
- Нинiшнiй Кабмiн ще й критикують за повiльне впровадження реформ, точнiше -- за їх фактичну вiдсутнiсть. Чому, на вашу думку, у нас знову не складається з реформами?
- Олiгархи й далі контролюють увесь полiтичний спектр нашої держави - вiд лiвого до правого. Зрозумiло, що пiд олiгархами i нинiшнiй парламент, i уряд. Реформи ж - це життя за законами, якi передбачають чесну сплату податкiв, прозорi тендери, приватизацiю тощо. Якщо олiгархи житимуть за цими законами, то їхнi статки стануть суттєво меншими. Потрiбно це олiгархам? Звiсно, нi. Тому насправдi вiдбувається лише iмiтацiя реформ.
- Це стосується i реформи з децентралiзацiї влади?
- Безперечно. Жоден закон, жодне рiшення, яке спростило б нинi життя громад, не прийнятi. Скажу бiльше: ухваленi деякi нормативнi акти, якi насправдi ведуть до ще бiльшої централiзацiї та узурпацiї влади. Хто в цьому винен? Коли я ставлю це запитання вiце-прем'єрам чи мiнiстрам, вони вказують на кого завгодно, тiльки не на себе.
Насправдi все просто: новопризначенi чиновники вважають себе на своїх посадах королями. Якщо провести реформу з децентралiзацiї, це означає, що велика частина їхнiх "королiвств" перейде до мiсцевих громад. Звiсно, цi князьки, якi щойно скуштували смак великої влади, намагаються усiма силами гальмувати процес. I найбiльша бiда в тому, що цей саботаж вiдбувається в усiх урядових вiдомствах.
- Що можете сказати про Арсенiя Яценюка як прем'єра?
- У крiслi голови уряду вiн почувається дуже комфортно i вiзуально виглядає значно органiчнiше, нiж у крiслi одного iз колишнiх лiдерiв опозицiї. Але для суспiльства сьогоднi важливi реальнi змiни, а не особистий комфорт Яценюка. А цих змiн, на жаль, ми не бачимо.
"Я не бачу нiкого, хто мав би моральне право залишатися у парламенті"
- Свого часу ви також говорили про необхiднiсть позачергових парламентських виборiв. Та чи вiдбудуться суттєвi змiни у Верховнiй Радi за нинiшнього виборчого законодавства?
- Якщо вибори до Верховної Ради пройдуть за чинним законом, то це не будуть вибори. Це буде голосування або ж навiть його iмiтацiя. Воно не дасть можливiсть обрати українцям тих полiтикiв, яких потребує духовно оновлене суспiльство. Це буде випускання пари, не бiльше. У парламент прийдуть тi самi люди. Тому вся надiя на твердiсть суспiльства у його наполяганнi ухвалити новий виборчий закон.
- Якi полiтики та партiї мали б пiти з парламенту, а хто мав би там залишитися?
- Я не бачу нiкого, хто мав би моральне право там залишатися. У парламент повиннi iти люди, котрi мають бездоганну репутацiю. Наприклад, Мирослав Маринович, якщо ж про схiднi області - Семен Семенченко, командир батальйону "Донбас", який вразив мене своїм iнтелектом та освiченiстю. Таких людей, котрі мають знання і честь, у нас насправдi багато. Але наша бiда в тому, що ми є дуже довiрливою нацiєю, часто зачаровуємося полiтиками-словоблудами i через це шумовиння втрачаємо дорогоцiнний час.
- Експерти попереджають про можливiсть масових протестiв у зв'язку з погiршенням соцiальної ситуацiї e країнi. Що ви думаєте про їх iмовiрнiсть?
- Якщо не буде реформ, не буде подолана корпцiя, то люди обов'язково вийдуть. Можливо, тi, хто щось вкрав, i вiдчувають якесь покращення у себе вдома, але бiльшостi українцiв живеться дедалi гiрше. Усе дорожчає, соцiальнi стандарти погiршуються, а свiтла в кiнцi тунелю не видно.
Якщо вибори i далi будуть манiпулятивними, як зараз, то у простої людини залишиться тільки один спосiб бути почутою -- вуличний протест. Я не знаю точно, коли саме станеться вибух, але впевнений, що буду разом із людьми.
- Яку ви запропонували б формулу успiху для українцiв?
- Моя формула проста: багато працювати, вiрити в Бога i любити людей.
Юрiй Грицик, Експрес онлайн