КОМПЕТЕНЦІЇ І ПРЕДМЕТИ
ВИКЛИК
Хоче освітянська спільнота чи не хоче, а життя саме, хай хто б не був міністром освіти, поступово приведе її до усвідомлення, що, окрім прямого навчання основам наук, окрім прямих цільових виховних заходів, потрібно буде тримати у полі професійної уваги ще й такі обов’язкові напрямки підготовки учнів як формування соціально-громадської компетентності та підприємливості.
На всіх предметах та всім вихователям чи тьюторам.
Проект «Нова українська школа» ці актуальні контексти розвитку учнів подає у наступному вигляді:
Соціальні і громадянські компетентності.
- Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі.
- Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.
- Підприємливість.
- Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави.
- Здатність до підприємницького ризику».
Будь-якій притомній людині зрозуміло, що найгіршим варіантом реалізації такої освітньої потреби було б запровадження окремих предметів з такою назвою.
Ці компетенції формуються як усім навчальним процесом оволодіння змістом кожного предмета, так і всім УКЛАДОМ життя закладу освіти. Тут мова піде лише про адекватний темі посту уклад шкільного життя.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ
Кожного нового навчального року учні з особливою цікавістю йдуть до закладу, щоб побачити своїх НОВИХ однокласників, бо адміністрація з метою практичної реалізації цієї потреби (соціалізації) наново «перемішує» контингент паралелі. Це за кордоном. У нас один і той склад класу тримається «своїм хутором» з 1-го по 11-й класи.
А ще ці ж учні з не меншим інтересом чекають оновлення списку вчителів, які будуть вести у них ті ж самі навчальні предмети, що й попереднього року. Так за кордоном. У нас кожен вчитель має «свій» клас, який він оберігає від інших колег у всіх його проявах як правди, так і будь-якої неправди, бо ж це його «друга сім’я».
У початковій школі та молодших класах основної ВСІ школярі миють класні меблі, підлогу, двері, поливають квіти, прибирають шкільне подвір’я, навчаються готувати їжу, виготовляти вироби з дерева, металу, ремонтують речі. За кордоном. Натомість у нас вже з 1-го класу чи не всі втягнуті у високоінтелектуальну наукову підготовку майбутніх «білих комірців».
ПІДПРИЄМЛИВІСТЬ
Старшокласники закладу (академічний та професійний ліцей) попри наявність ліцейської їдальні підтримують діяльність окремого ліцейського кафетерію, у якому всі роботи здійснюють по-черзі самі, без втручання дорослих. На перервах, без пропуску занять.
Закупка товару – після занять.
Ліцеїсти мають право на десяток днів для цільових навчальних екскурсій поза канікулами, під час навчальних занять за розкладом. Вони пишуть програму відвідування іншої країни, розподіляють відповідальних за тематичними розділами звіту про поїздку, протягом року здійснюють соціальні проекти для того, щоб заробити на поїздку більшу частину її бюджету, бо місцева влада виділяє лише частину, а з гаманця батьків можна взяти лише на кишенькові витрати.
Зрозуміло, що так воно у закордонних ровесників наших школярів. У нас досі вважають, що на кожну життєву компетенцію достатньо ввести окремий предмет, щоб на уроках розповісти про здоров’я, сплату податків та форми підприємливості чи правила безпеки, або специфіку шлюбного життя і … тоді все буде «Окей» - мета досягнута.
Ой, не факт. Ось як, зокрема, зазначає генеральний директор "Майкрософт Україна" Надія Васильєва: «в чому проблема нашої ІТ-освіти? У тому, що всі хочуть працювати індивідуально. Ти приходиш, сідаєш за комп'ютер і щось там робиш один. А в реальному житті всі розробники працюють у командах. Чому іноді складно працювати з українськими розробниками? Бо кожен сам по собі, а разом робота не клеїться. Насправді проблема української технологічної, інженерної сфери і сфери ІТ у тому, що учні, які роблять класну роботу, не вміють взаємодіяти, а відтак вони не можуть стати керівниками крутих проектів і залишаються тільки гвинтиками».
Не факт і те, що можна важливі протягом життя актуальні
освітньо-культурні, комунікативні та інші компетенції сформувати завдяки
такому шкільному навчанню, коли воно саме (навчання) не є життєвим
пріоритетом учня, коли йому та його батькам важливим є лише документ про освіту, отриманий хай яким, навіть, неправедним чином.
Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона
