На Херсонщині набуває розголосу пригода, що трапилася з державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Білозерському, Олешківському районах, у м. Херсоні та АР Крим Олександром Лабенком. Як вважає сам потерпілий, люди в погонах (поліція) явно виконували чиєсь замовлення. Що ж сталося із інспектором, поставленим державою на відповідальну і, як виявилося, небезпечну службу?
— У службовому кабінеті я опрацьовував зібрані матеріали, — розповідає Олександр Іванович. — Аж тут у двері постукали, і в кабінет зайшов чоловік у формі поліцейського, привітався і перепитав: — Олександр Іванович? — Так. — Мені потрібно з вами переговорити. — Будь ласка. – Ні, давайте не тут — поговоримо у машині.
В машині, так у машині. Думав, що розмова йтиме про порушників земельного законодавства, адже матеріали на них ми зазвичай передаємо у поліцію для вжиття заходів. У машині був ще один чоловік, котрий, збиваючись, звернувся до мене: «Олександре Івановичу, розумієте, тут ситуація неоднозначна… Там у нас посіви, а скоро жнива… Ви б не могли себе вести… простіше?..».
Знизую плечами: «Хлопці, я вас не зрозумів. Якщо ви чи хтось на законних підставах користуєтеся землею, то й жнивуйте собі на здоров’я! А так…». — Ви нас не зрозуміли! Ми вам ще раз рекомендуємо задуматися над вашими професійними діями… — З діями у мене все так, як від мене вимагають професійні обов’язки… — От про це ми вам і кажемо: ви повинні думати перед тим, як щось писати…
Іншими словами, просьба однозначна: «Поки не віджнивуємося — не рипайся». Кажу: «З цією просьбою — не до мене! Буду діяти так, як діяв досі: знайду порушення — буду оформлювати!». — Ви це дарма… — сказали ходаки і поїхали. Хто, звідки, куди — не мені це знати, у мене свої справи. А тут якраз прийшли накази на перевірку використання земель у Голопристанському та Олешківському районах.
Поїхав з наступною перевіркою відповідно до наказу і почав розбиратися, чиї де землі, як використовуються і ким… Аж тут на мій мобільний зателефонував невідомий: «Ну ми ж вас просили нікуди не лізти?..». Я відповів різко: «Та йдіть ви куди подалі!». І продовжую перевірку. Знаходжу самовільно зайняті землі на території району, оформляю папери… Виявилося, що на землях державної форми власності хтось посіяв пшеницю і от-от зажене в поле комбайни. У селищній раді Залізного Порту пробуємо дізнатися, чия то пшениця. Мовчать, як води в рот набрали. Тоді я невдало (зізнаюся) пожартував: «Раз ви не знаєте, хто засіяв цю землю, то врожай буде збирати прокуратура. Ця розмова у Залізному Порту відбулася 21 червня.
Ні того дня, ні наступного ніхто мене не турбував, а через два дні, в робочу суботу, після служби заїхав чорною «Нивою» (нею я їжджу по полях) разом зі своїм знайомим Дмитром Єрмаковим в район міського пляжу попити квасу. Дмитра терміново викликали у справах. Я ж, не допивши квас, відлучився на кілька хвилин.
Приходжу, допиваю квас і почалася зі мною якась фантасмагорія: спазми горла, нудота, туман перед очима… А далі — люди у формі поліції… прошу викликати «швидку»… прошу прийняти заяву у правоохоронні органи…
— Хтось встиг підсипати у квас трутизни чи, може, вибачте, застосували якийсь психотроп?
— Це встановлять лікарі, котрі взяли у мене всі необхідні аналізи. Аналізи вже, до речі, підтверджують, що під «чаркою» я не був!
— А що співробітники поліції говорять?
— Поліція, не розібравшись, чим викликана моя неадекватна поведінка, пов’язала мене і почала газову атаку на мої очі. Дісталося і горлу. Ця «оздоровча» поліцейська процедура відключила мене повністю: очі зліпилися, дихати майже не міг. А потім ще один контрольний пуск газу в очі, вдарили чимось по голові, розбили брову і розкривавили око, а тоді — лицем у землю! Ударившись головою об асфальт, я втратив свідомість. Як розповідають свідки, поліція знову приводила мене до тями сльозогінним газом…
Швидку допомогу, яку після застосування спецзасобу (газу «Терен») зобов’язані викликати, аби я не втратив зір, поліціанти не викликали. Я кричав і матюкався (тут не до добору слів було) від несамовитого болю…
— Вам що, медичної допомоги так і не надали?
— Надали, але аж через 4 (!) години після того, як забризкали мені очі 3 чи 4 рази. Згадую все це, як страшний сон. Поліція Олешок ставилася до мене так, як на Донбасі до наших воїнів найняті Росією головорізи.
— Можете навести приклад?
— Ось один із поліціантів заявляє: «Зараз я тобі ослаблю наручники!» Заходить ззаду і стає на кайданки ногою — у мене аж кістки захрустіли. А потім взяв і затягнув наручники ще тугіше, сказавши: «Ти у мене, собака, через 20 хвилин вовком завиєш!». На що я відповів: «Хай у мене навіть руки відгниють, а у тебе, оборотню, послабити кайдани просити не буду. Не діждетеся!». Після цього поліціант, проходячи мимо, начебто ненароком ставав на наручники ногою, проказавши: «Тепер ти зрозумів?.. Будеш менше по полях бігати!». Я відповів: «Тепер я зрозумів…».
Я зрозумів, чиї інтереси, зокрема у сфері використання земельних ресурсів, захищає поліція в Олешках. Після всіх цих тортур «на свіжому повітрі» мене години через 3 доставили у райвідділ поліції, де я пробув ще півтори-дві години. Аж тут, нарешті, коли я сказав, що обіллю себе бензином, викликали «швидку». Медики констатували хімічний опік очей, відшарування роговиці, опік гортані й носоглотки, численні забої та черепно-мозкову травму. Весь чей час я перебував у кайданках.
До речі, один з працівників поліції завдавав мені тілесні ушкодження навіть в Олешківському відділку поліції. Може, забув що це знімається на камеру, сподіваюся, що ці кадри при потребі будуть оприлюднені…
— Лікарі швидкої допомоги діяли професійно?
— І професійно, і, на відміну від олешківської поліції, гуманно. Вони, дорікнувши поліціантам («Що ж ви робите?!»), промили мені очі, обробили розбиту голову. Сліпота не пройшла, а «благодійники» у погонах навіть не надали мені на ознайомлення жодного адмінматеріалу.
У неділю я потрапив до лікарні, де мені знову промивали очі, обробили рани… А от нудота не проходить… У понеділок на неправомірні дії поліціантів (не огидилися поцупити з моєї кишені навіть 300 гривень!) ми подали і зареєстрували заяву у Олешківському відділенні поліції Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області. Услід за заявою до мене в лікарню на сірій «Шкоді» у поліцейській формі приїхав «парламентар». На вулиці він запропонував: «Олександре Івановичу, ми «херимо» свої матеріали на вас (які — я так і не знаю), а ви забираєте заяву на нас…».
— І що ви відповіли?
— Відповів, що на такий варіант я погоджуся за однієї умови: якщо ви назвете мені прізвище замовника…
— А хіба поліція знає, хто вас «замовив»?
— Якщо людина у формі заявляє: «Будеш менше бігати по полях», то як ви думаєте — знає чи ні?.. Та й ваші хлопці приїжджали до мене за місяць до кривавої розправи наді мною. Здаєте замовника, я піду на ваші умови. На що «парламентар» сказав: «Я поїду пораджуся і потім будемо вирішувати ваше питання». Повернувшись через півгодини, він доповів: «Ми готові всі матеріали щодо вас знищити, але ані прізвищ, ані посад називати не можемо…».
Я на цю пропозицію не пристав, бо вважаю: людина, котра піднімає руку на державного службовця (у моєму випадку на земельного інспектора) має бути покарана. Інакше в Україні в недалекому майбутньому нікому буде контролювати використання земельних ресурсів. Сьогодні під вогнем опинився я, а завтра може опинитися будь-хто з моїх колег. І вже опиняються, але мовчать — одні бояться, а другі… Про других — не буду.
Із приводу замовників і виконавців. Ми подали адвокатський запит у поліцію Олешок, аби з’ясувати прізвища дійових осіб, котрі знущалися наді мною, надати копію матеріалів, щоб можна було додати до заяви у суд, оскарживши тим самим неправомірні дії поліції. І по своїх каналах дізнаємося, що на подану заяву готується відписка і ніхто повідомлення про злочин не хоче вносити в реєстр згідно зі ст. 214 Карного процесуального кодексу України.
— Ви ж так можете пропустити строки оскарження дій поліції?
— Слава Богу, цього не сталося! Ми подали скарги до Олешківського райсуду щодо факту зобов’язання внести дані відомості до Єдиного реєстру з метою забезпечення своїх прав задля відкриття кримінальних проваджень щодо осіб, котрі знущалися наді мною, і відсторонення від обійманих посад. Суд для того і суд, щоб іменем України розсудити, хто стоїть на сторожі Закону, а хто сприяє його порушенню.
Ми також звернулися до служби внутрішньої безпеки Головного управління Національної поліції в Херсонській області з проханням провести службове розслідування з приводу даного інциденту і сподіваємося, що цей орган поставить свою оцінку діям людей у погонах в Олешках. Подали і зареєстрували також заяву прокурору Олешківського відділення Новокаховської місцевої прокуратури.
— Ви гадаєте, що вся ця історія пов’язана з вашою службовою діяльністю?
— Однозначно! Я нікому ніякої шкоди не заподіював. Назвати це якоюсь випадковістю?!. Тому сподіваюся, що у випадку зі мною восторжествує справедливість. Але це вже не від мене залежить.
Василь ПІДДУБНЯК, Новий день
Заслужений журналіст України.