Саме звіт про контрольовані операції «потягнув» до суду херсонське підприємство, яке протягом 2015 року здійснювало господарські операції з нерезидентом Об’єднаних Арабських Еміратів.
Начебто сучасна європейська модель трансфертного ціноутворення має встановлювати єдиний рівень цін на товари, роботи чи послуги між пов’язаними особами, відповідно звичайних цін для здійснення зовнішньоекономічних та внутрішніх операцій платників податків.
Тільки от для нарахування податку на прибуток підприємства контрольованими визнаються господарські операції для тих суб’єктів господарювання, які вибрали своїх контрагентів-нерезидентів з переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
На момент укладання договірних відносин посадові особи підприємства своєчасно не відстежили відсутність нерезидента з Об’єднаних Арабських Еміратів у відповідних переліках, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України, яких протягом 2015 року діяло декілька.
Тож, і для визначення обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, передбаченого п.п. 39.2.1.7 ст. 39 Податкового кодексу (більше 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків)) за відповідний податковий (звітний) рік), враховувався тільки обсяг господарських операцій з контрагентами, включеними до вищезазначених переліків держав (територій). Інформація про ці контрольовані операції мала бути відображена у звітності про контрольовані операції.
А от Звіт про контрольовані операції до фіскальної служби підприємство не подало та отримало штрафну санкцію у сумі 365,4 тис.грн. за неподання Звіту. Підприємство не погодилось з висновками фіскальної служби та звернулось до суду.
Але суд першої та другої інстанції погодився з висновками фіскалів щодо обов’язкового відображення у звіті про контрольовані операції експортних операцій з цим нерезидентом, визнав позов платника необґрунтованим та відсутніми підстави для його задоволення