Заповідний лід на Херсонщині рушив?

Лише засідання круглого столу, організованого обласною радою, посутньо наблизило до взаєморозуміння дирекцію наймолодшого на території краю національного парку "Нижньодніпровський"і обласну організацію Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР).

Порочна практика приймати будь-яке рішення без обговорення підвела екс-голову облдержадміністрації Андрія Путілова і його команду під монастир.

Аби завчасно, хоча б два роки тому, з ідеєю створення національного природного парку «Нижньодніпров­ський» ознайомилися територіальні громади Бери­слав­ського, Білозерського, Голо­прис­тан­ського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки, то не було б такого людського збурення, як маємо нині.

Одначе сталося те, що сталося: воза поставили попереду коня і відправили на Київ. На основі документального «багажу», знятого з того воза, указ про створення «Нижньодніпровського» під­писав Президент України. Підписав, як виявилося, передчасно.

Чиновників підвела самовпевненість: бажання вразити грандіозними проектами перетворилося на прожекти, звідси й поспішність в реалізації загалом хорошої ідеї, яка замість схвалення викликала обурення громадськості. Про це «Новий день» писав не раз. Згадаймо хоча б кореспонденцію «А плавні — горять!» («НД» за 16.03.2016 р.).

Другий рік йде з дня офі­ційного створення «Нижньо­дніпровського». Скажіть, будь ласка, щось змінилося за цей час? Може, плавні не горять чи браконьєри не перегороджують сітками Дніпро, рукави і озера великої ріки? Що, зрештою, дало надання величезній території статусу національного парку?

Обгрунтовані відповіді на ці та інші питання і хотіли почути учасники круглого столу в обл­раді, на якому розглядалося колективне звернення територіальних громад області та деяких районних організацій УТМР щодо створення «Нижньо­дніпровського». Хотіли почути. Та чи почули?..

Місію головного доповідача на зібранні директор національного природного парку «Нижньодніпровський» Олексій Чачібая та директор департаменту екології і природних ресурсів ОДА Юрій Попутько доручили заступникові директора з науково-дослідної роботи Альоні Пономарьовій.

Альона Анатоліївна нагадувала більше сумлінного екскурсовода, який водить чи то турків, чи то негрів по дніпровських «преріях», ніж уповноваженого взяти участь у непростій дискусії. До правди, не вона одна.

Не на екскурсію по червонокнижних болотах і не на рекламну промоцію націлював ведучий круглого столу, голова постійної депутатської комісії облради з питань земельних відносин і екології Сергій Рибалко:

— Це питання дуже болюче, і ми повинні знайти якщо не відповідь, то хоч би компроміс: як бути далі?

Сергій Вікторович звернув увагу на те, що:

— Обласна рада рішення про організацію і передачу земель парку «Нижньодніпров­ський» не приймала. Парк організований без рішення обласної ради...

Отакої!

Тим часом Альона Пономарьова, знай, все про своє:

— Національний парк — це наймолодший природно-охоронний комплекс в Україні... Парк є бюджетною, рекреаційною, науково-дослідною, освітньо-виховною установою.

Чимось незрозумілим знервований, подав голос і директор департаменту екології і природних ресурсів ОДА Юрій Попутько:

— Я ще раз наголошую на тому, що жодна територія селищної і сільської ради не ввійшла до національного природного парку «Нижньо­дніпровський». При створенні пройшли погодження з усіма власниками або первинними користувачами. УТМР (я заявляю!) не є ні первинним користувачем земельних ділянок, ні власником.

Власне, цей еколог-самоук, схоже, як писав поет, «сів не в той літак». А якби в той, то хоч би раз «приземлився» якщо не під вікнами обласної чи міської організації УТМР, то хоч би під дверима якої-небудь терито­ріальної громади і запитав: «Ви згодні, щоб такий парк був?..».

Відповідь була б ствердною. А так...

— Ви сказали, що всі питання відпрацьовані з місцевими радами, що все врегульовано, — зауважив секретар Новокаховської міської ради Олександр Лук'яненко. — Нічого не врегульовано! Немає ніякої співпраці з Новокаховською міськрадою. Ми ніколи не заявляли, що ми проти ідеї національного парку, але реалізація цієї ідеї відбулася у найгірших бюрократичних традиціях. Для людей його створюють, а у людей не питають! Надали Президенту пропозиції щодо указу. Президент, повіривши, що виконані всі необхідні процедури, указ підписав. І що тепер?..

— Безумовно, наші інтереси тут руйнуються, — відверто, від імені багатотисячного колективу УТМР, сказав голова Херсонської міської організації товариства Віктор Мельниченко. — Деякі чиновники розпускають плітки, що мисливці — це браконьєри і т. п. Що ж стосується нашої організації, то вона уже 96-й рік, як показали численні перевірки, займається правильною справою. На підтвердження — робота нашого дичерозплідника. Він один-єдиний в системі УТМР. Ми щорічно випускаємо у наші плавневі зони качок і фазанів. Так про що ми говоримо? Ми готові співпрацювати з науков­цями, допомагати охороняти природу. Але нас так і не почули...

Голова обласної ради Владислав Мангер зауважив:

— Аби ми більше створювали регіональних парків і регулювали їх діяльність на місцевому рівні, то було б набагато більше користі для області. Моя особиста думка: при створенні парку треба було врахувати рішення всіх громад, всіх людей, які живуть на даній території, які виживають з того, що рибу ловлять...

— Ви не спілкувалися з сільськими і міськими головами, у нас не було широкого обговорення, — зауважив Сергій Рибалко.

У нас є звернення від сільських голів, від УТМР, які користуються цими угіддями і охороняють їх. А хто його сьогодні буде охороняти? Логіка проста: сьогодні ми заборонимо полювати мисливцям, а завтра туди зайдуть браконьєри, як от у Скадовську. Вони будуть полювати!

— Давайте один одного чути! — закликав присутніх доктор біологічних наук професор Олександр Ходосовцев. — На території господарської зони, яка займає майже 94% національного парку, можна робити майже все, що робили люди тут до цього часу. Якщо вони там не будуть працювати, як працювали досі, то ми втратимо ті біотопи, які хочемо охороняти! Тут я бачу тільки єдину проблему: мисливство. До 2010 року, коли ми розробляли проекти парків «Нижньодніпровський» і «Олешківські піски», у Законі України «Про природно-заповідний фонд» не було положення про заборону полювання. Потім його внесли, і це підриває пріоритети заповідної справи. На мій погляд, треба відпрацювати порядок і механізм, які передбачають: традиційні методи господарювання на території принаймні господарської зони залишалися. Але це компетенція Верховної Ради України. А щодо національного парку «Нижньодніпровський», то давайте збиратися і обговорювати проблеми.

Завершуючи засідання круглого столу, Сергій Рибалко наголосив:

— Нам потрібно просити через наших депутатів внести поправки у закони про мисливство. Указ Президента ми навряд чи відмінимо. Але якщо ви будете продовжувати не обговорювати питання з міськими, сільськими і селищними радами, з населенням виникатимуть конфлікти. І якщо завтра на комісію винесуть питання про скасування мисливських господарств на існуючих територіях, повірте, комісія його не прийме. Думаю, що й сесія обл­ради його не прийме.

До того моменту, поки люди не зрозуміють, як буде йти зонування парку, як буде погоджене питання з мисливцями, чи дадуть місцеві ради погодження на створення територій, до тих пір триватимуть суперечки. Тому вихід із ситуації я бачу такий: почати плідну співпрацю дирекції заповідника з міськими і сільськими громадами. По собі знаю: де немає мисливця, там буде браконьєр, і ніяка охоронна служба парку не захистить природу так, як захищає мисливець.

Не погодитися не можна.

Василь ПІДДУБНЯК, "Новий День"