Даною редакцією Закону України «Про Природно-заповідний фонд України» серед іншого заборонені "біотехнічні заходи та сінокосіння механізованими засобами". Натомість, викошування рослинності з біотехнічною та протипожежною метою традиційно здійснюється у межах природоохоронних територій України, згідно з лімітами та дозволами на використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду, затвердженими Міністерством екології та природних ресурсів України і обласними департаментами екології та природних ресурсів. З наукової точки зору це обґрунтовано тим, що більшість природних заповідних територій України в минулому зазнали значного впливу людини, їх екосистеми, здебільшого, є неповночленними, що обмежує можливості природної саморегуляції та спонтанного розвитку. У сучасній структурі заповідних територій значну площу займають похідні екосистеми, у минулому трансформовані людиною, а тому, для прискорення відновлювальних процесів, вони потребують застосування регуляційних заходів, перелік і ступінь яких мають визначатись на основі глибокого наукового аналізу, планування, послідовного здійснення та постійного контролю, з обов?язковим включенням передбачених регуляторних заходів до проекту організації території та охорони природних комплексів.
Внесені зміни багато у чому суперечать формальній логіці, оскільки заборонені біотехнічні заходи у цілому, і через кому перелічені окремі заборонені форми цих біотехнічних заходів ? сінокосіння, інтродукція (що не обходиться без біотехнії), заходи зі збільшення чисельності, рубка дуплястих дерев.На додачу ще один парадокс: заборонене "сінокосіння механізованими засобами", отож можна подумати, що у рамках Закону лишається сінокосіння у ручний спосіб. Проте, оскільки сінокосіння загалом належить до категорії біотехнічних заходів, то воно заборонене з огляду на прийняту заборону "біотехнічних заходів".
Зазначимо, що даний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо виконання Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі), реєстрац. № 2023 наразі безпосередньо пов?язаний з іншим однотипним законом № 2604 та подібними законопроектами, винесеними на розгляд Верховної Ради України, № 5621 та № 3445 щодо імплементації європейських екологічних норм охорони природного середовища. Це абсолютно ірраціональний підхід до реалізації законодавчих ініціатив у галузі охорони природи і демонстрація упередженості законодавчих змін щодо вирішення існуючих проблем заповідної справи. На сьогодні прийняті Закони України №2023 і № 2604 та згадані законопроекти № 5621 і № 3445, що лише розглянуті у першому читанні, знаходяться в залежності один від одного і прийняття кожного з них, що за висновком Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України може спричинити незавершений механізм правового регулювання відносин та ризики виникнення колізій між окремими положеннями.
Необхідно підкреслити, що цілий ряд положень Закону № 2023 не мають нічого спільного з "Конвенцією 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі", а прямо суперечать положенням згаданої конвенції, а також вимогам Директиви Ради ЄЕС 92/43 від 21 травня 1992 р. "Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори". При цьому під "збереженням" згідно п. (e) та (i) ст. 1 цієї Директиви мається на увазі "організація низки заходів, які необхідні для підтримання або відновлення природних оселищ та популяцій видів природної фауни й флори у сприятливому стані". А це закріпленням за заповідними зонами "природних процесів", забороною в них режимного (тобто необхідного для підтримки певного стану екосистеми) сінокосіння та проведення "санітарних заходів", фактично, забороняється. Отже, внесені зміни до закону суперечать природоохоронним зобов'язанням у рамках Угоди про Асоціацію України та ЄС, а реалізація даних норм перешкодить апроксимації екологічного законодавства України до європейського.
Прийняті зміни до закону ставлять у порядок денний ліквідацію в Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» таких важливих об’єктів національного і міжнародного значення, як Колекція тварин зоологічного парку «Асканія-Нова», що за Розпорядженням Кабінету Міністрів України, №402/2002-р., віднесена до наукових об’єктів, які становлять Національне надбання України та водно-болотне угіддя міжнародного значення - Великий Чапельський під (Сертифікат Рамсарського комьітету №1397 від 29.07.2004 р.). Всі заходи, що проводяться на території Великого Чапельського поду протягом останні 100 років підпадають під поняття «біотехнічні», які тепер заборонені законом. Що робити з тваринами, які наразі знаходяться на обмеженій площі 2378 га, де влітку може зникнути вода, а в ожеледицю необхідно їх підгодовувати, періодично ремонтувати огорожі, регулювати чисельність шляхом реалізації тварин в зоопарк, зоокуточки і тому подібне? Втрата Колекції, завдяки якій Україна має світовий пріоритет з утримання і розведення коня Пржевальського, сайгака, кулана, відновлення популяції огара та інших науково і господарсько цінних видів, як і статусу Рамсарської території, безумовно, є заподіянням шкоди національним інтересам.
Наступне критичне питання, яке виникає із цього закону – заборона обкошування території заповідного степу механізованим способом, а вручну обкосити 80 кілометрів у довжину шириною 60-80 метрів, та ще й сухої трави! не має і не буде можливостей.
Введення в дію зазначеного закону призведе до того, що Біосферний заповідник «Асканія-Нова» перестане існувати як всесвітньо відомий центр збереження і розведення тварин різних континентів, втратить свою привабливість для еколого-просвітницької діяльності. Подібні ситуації виникнуть і в інших біосферних заповідниках та національних природних парках України.
За інформацією Херсонського Кризового Медіа Центру