Російська пропаганда на тимчасово окупованих територіях, зокрема на Херсонщині, працює системно, багаторівнево й цілеспрямовано. Це не хаотичні заяви, а вибудувана інформаційна політика, що поєднує психологічний тиск, маніпуляції та імітацію «нормальності».
Експерти виділяють декілька основних напрямів пропаганди. Далі розглянемо детально кожен із них на прикладі ТОТ Херсонщини.
Створення паралельної реальності
Окупаційна влада постійно транслює меседж про «відновлення мирного життя»: відкриття шкіл, лікарень, соціальні виплати, ремонти доріг. Водночас замовчується ключове – регіон перебуває під постійною військовою загрозою, економіка зруйнована, а більшість населення виїхала.
Наразі 488 населених пунктів на лівобережжі Херсонщини перебувають під російською окупацією. За даними Херсонської обласної військової адміністрації, до повномасштабного вторгнення РФ на лівобережжі Херсонщини, яке з 2022 року перебуває в окупації, жило 500 тисяч людей. Нині можна казати про приблизні цифри – 100 тисяч. При цьому ще 2 роки тому на окупованій території залишалося приблизно 150 тисяч жителів. Тобто українці продовжують виїжджати.
Натомість російські окупаційні сили активно завозять на захоплені території своїх громадян із віддалених регіонів, зокрема Сибіру. Йдеться про представників різних сфер – від медиків до поліції.
Місцеві жителі постійно скаржаться на відсутність базових послуг, зв’язку. Світло й вода відсутні в багатьох селах, навіть тих, що далеко від лінії фронту. Натомість у пропагандистських медіа можна прочитати про прожекти незаконної влади щодо створення туристичної Мекки на території Генічеського району, будівництва сучасного житла для жителів окупованих населених пунктів…
Окупаційна влада вихваляється тим, як масово вивозить врожай до Москви, де його продають на місцевих ринках. І це в той час, як місцеві жителі вимушені вирощувати його в складних умовах, до того ж без достатнього водопостачання та зрошення.
Це класична стратегія – формування ілюзії стабільності для легітимізації окупації, а також це картинка для зовнішньої аудиторії.
Підміна понять і відповідальності
Будь-які обстріли чи руйнування окупанти системно приписують ЗСУ. Це створює викривлену картину причинно-наслідкових зв’язків: окупант стає захисником, а жертва агресії – винуватцем. Щобільше, саме українську владу та Збройні Сили України агресор звинувачує в усіх проблемах українців.
На Херсонщині регулярно поширюються заяви про «обстріли цивільної інфраструктури Україною», навіть коли є очевидні докази протилежного.
Зокрема, за словами жителів Каховського району, російські терористи обстрілюють житлові будинки, а також б’ють по автомобілях з дронів, змушуючи людей повірити, що це робить українська сторона.
Натомість самі відкрито заявляють, що будь-який медичний, комунальний транспорт у Херсоні є законною ціллю – нібито це транспорт подвійного призначення, на якому пересуваються українські військові.
Російські пропагандисти повідомляють, що в Херсоні ЗСУ нібито мінує каналізацію та розкидає по вулицях вибухівку для того, щоб «під час відступу підірвати місто разом із людьми».
Подібні абсурдні заяви окупантів та російських пропагандистів – черговий приклад інформаційного терору, спрямованого на залякування жителів Херсона й водночас на виправдання окупаційної політики та злочинів Кремля. Вони не мають нічого спільного з реальністю й покликані лише посіяти страх і недовіру.
Тиск через страх і демонстрацію сили
Пропаганда супроводжується силовими практиками: викрадення, обшуки, фільтраційні заходи, примусова мобілізація. Інформаційні повідомлення підкріплюють ці дії. Вони мають показати, що опір «безглуздий і небезпечний».
Це поєднання інформаційного й фізичного контролю формує атмосферу постійного страху.
Рашисти створили базу жителів тимчасово окупованих територій, яких підозрюють у нелояльності. Поширена практика доносів в обмін на соціальні пільги та разові виплати. Маргінальна частина населення стає основною опорою окупаційної влади.
Перевірки на тимчасово окупованих територіях уже стали звичним явищем для місцевих жителів. Окупанти перевіряють телефони на блокпостах, а також системно проводять обшуки й ходять по домівках.
Як зазначають місцеві жителі, коли російські військові заходять до села з метою обшуків, то йдеться про подворові обходи, перевіряють не лише будинки, а й господарчі споруди, доходить навіть до дитячих пісочниць. За допомогою техніки військові перекривають вулиці. Також були випадки, коли під час таких перевірок над селом запускали дрони.
З останнього: у тимчасово окупованому Таврійську Каховського району місцеві жителі змушені постійно остерігатися та жити в страху. Російські військові відкривають вогонь по мирних жителях просто заради розваги. Особливо небезпечно їздити через міст.
Нав’язування нової ідентичності
Через освіту, медіа та «культурні заходи» окупаційна влада просуває російські наративи: переписування історії, витіснення української мови та всього українського, героїзація російської армії.
Особливо це помітно в школах, де змінилися програми й підручники, а 9 травня в школах замість дзвінків будуть лунати радянські пісні.
Дітей змушують зрікатися своєї мови, культури, Батьківщини. Натомість тих, хто навчається дистанційно в українських школах, карають. Дітей забирають до інтернатів, а батьків кидають до катівень. І цей жах відбувається у XXI столітті.
Росіяни застосовують різні методи виселення українців до віддалених регіонів РФ: від примусової депортації до фінансового заохочення. Натомість ворог завозить до ТОТ своїх спеціалістів, які є більш лояльними до Кремля, чим змінює демографічний склад населення, ніби «розмиває» українців світом, позбувається від потенційно нелояльного населення.
Маніпуляція соціальною вразливістю
Виплати, гуманітарна допомога, пільги подаються як заслуга окупаційної влади. Це розраховано на людей у складних умовах, які змушені виживати.
Фактично формується залежність: лояльність в обмін на базові ресурси. Причому лояльність має бути обов’язково підкріплена наявністю російського паспорта, пенсійного чи іншого посвідчення.
Всім відома ситуація у тимчасово окупованому місті Олешки, що перебуває в багатомісячній блокаді, яку організували російські терористи. Люди потерпають від дефіциту продуктів, ліків.
Гуманітарку видають лише пенсіонерам із російським паспортом і російським пенсійним. Іншому населенню, серед яких – люди з інвалідністю всіх категорій, гуманітарку не дають. Станом на середину квітня, коли ситуація в Олешках набула значного резонансу зокрема й через звернення Уповноваженого Верховного Ради з прав людини Дмитра Лубінця, у місто почали раз на тиждень завозити продукти в одну крамницю. Люди стоять у чергах по 5-6 годин.
Імітація легітимності
Псевдореферендуми, «вибори», заяви про «волевиявлення народу», примусова паспортизація населення, яка подається як добровільна – усе це ключові інструменти для зовнішньої аудиторії.
На ТОТ Херсонщини такі процеси проходили та проходять під тиском і без жодних демократичних процедур, але в російських медіа подаються як законні.
Цьогоріч у вересні вперше ТОТ Херсонщини бере участь у виборах до держдуми Росії. Уже зараз відбуваються праймеріз (конкурс кандидатів від партій), результати яких заздалегідь передбачувані, як і електоральна активність на майбутніх виборах.
Російська пропаганда – це не просто інформаційна кампанія, а інструмент окупації. Вона працює разом із військовою силою, формуючи контроль над територією через контроль над свідомістю. Вище ми навели лише декілька прикладів того, як безжально та безпринципно працює ворог.
На прикладі Херсонщини видно, що головна мета – не переконати, а змусити сумніватися, дезорієнтувати й поступово нав’язати нову реальність, у якій окупація виглядає «неминучою» або навіть «нормальною». Саме тому протидія пропаганді, донесення правди через різні джерела світу, внутрішній аудиторії та поневоленим українцям – це питання не лише інформації, а й безпеки, збереження української ідентичності, підтримки земляків, які вимушено опинилися в окупації.
Ілюстрацію згенеровано за допомогою ШІ
Джерело – Гривна
