Катерина Лукомська за місяць до повномасштабного вторгнення пішла служити до ЗСУ. Її батько — кадровий військовий. Разом із ним вона зустріла перший день повномасштабної війни під Олешками на Херсонщині.
Історію Катерини Лукомської розповіло hromadske.
Катерина вже п’ятий рік служить у 59-й окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Її батько, який також служить у цій бригаді, є командиром зенітно-ракетно-артилерійського дивізіону. Він військовий з 2016 року.
Вона навчалася на юристку, проте на другому курсі вирішила піти до війська. Батько спочатку не підтримав це рішення, але згодом порадив навчатися заочно і служити у юридичній службі 59-ї бригади, де й сам проходив службу.
За місяць до повномасштабної війни Катерина приєдналася до бригади, яка тоді перебувала під Олешками. Вона розповіла журналістам, що 24 лютого 2022 року прокинулася від крику в радіостанції — повідомляли про вторгнення росіян.
Російські військові наступали швидко. Батько наполягав, щоб вона виїжджала як цивільна, змінивши військову форму на звичайний одяг, однак дівчина відмовилася.
За її словами, відступали групами: вона, подруга і ще двоє військових ховалися в лісі від російських вертольотів, які обстрілювали територію. Вони відійшли приблизно на десять кілометрів. У точці збору дівчата споряджали магазини набоями й передавали їх побратимам.
“Ми були в сосновому лісі, з пагорба я бачила, як палав Херсон”, — поділилася Катерина.
Згодом знову відступали. На заправках пальне для військових машин наливали безоплатно.
“А потім полетіли винищувачі, один за одним. І ми побігли під єдине дерево в полі. Там зібралося душ двадцять — всі ті, хто виходив з окупації (росіяни окуповували населені пункти в перші години вторгнення. Олешки зайняли 24 лютого — ред.) Добре, що нас не обстріляли”,— розповіла військова.
Катерина зазначила, що російські військові зайняли територію попереду, однак українським танкам вдалося прорвати оборону й розчистити шлях для відходу колони.
Згодом вона зустрілася з батьком, який до того часу командував підрозділом. Він також відступав і наздогнав доньку посеред дороги. Вони виїжджали легковиком: він, його побратим, донька, її посестра та батькова собака.
Дорогою їм назустріч рухалися військові машини з літерами Z на бортах.
“Ми були готові зняти бронежилети й затуляти вікна, щоб нас не застрелили. І тоді тато сказав: “Катю, тільки виживи!” — розповіла дівчина.
За її словами, окупанти, ймовірно, не зрозуміли, що перед ними українські військові.
Джерело – Вгору
Коментарів ще немає