Деснянський районний суд Києва розпочав розгляд справи ексосвітянки з Херсона Юлії Супрун, яку обвинувачують у сприянні незаконному переміщенню семи українських дітей із Херсона на тимчасово окуповану територію Криму, колабораційній діяльності у галузі освіти та заволодінні майном навчального закладу.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного із зали суду.
Супрун — громадянка України, працювала соціальним педагогом, а за окупаційної влади стала заступницею керівника новоствореного “Херсонського професійного училища №2”. За даними слідства, вона добровільно обійняла цю посаду. Сама вона провину не визнає, наголошує, що лишилась працювати “заради дітей”.
Супрун інкримінують злочини за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 (порушенні законів та звичаїв війни за попередньою змовою групою осіб), ч. 3 111-1 (колабораційна діяльність, здійснення пропаганди у закладах освіти), ч. 4 ст. 185 (Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану). Їй загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі. У справі — двоє потерпілих, які на момент скоєння злочину були неповнолітніми, перебували у групі дітей, яких Супрун, за версією обвинувачення, допомагала вивозити з Херсона до окупованого Криму на “оздоровлення”. Один із потерпілих подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 10 млн гривень.
У чому обвинувачують Супрун
На засіданні 26 березня прокурор Офісу генпрокурора Сергій Зузак зачитав короткий виклад обвинувального акту. Згідно з ним, у серпні 2022 року, під час окупації Херсона, Супрун та ще двоє громадян України добровільно почали працювати у “Херсонському професійному училищі №2”, яке окупаційна влада заснувала на базі українського навчального закладу. Супрун стала заступницею керівника в училищі, будучи на той момент уже звільненою з українського навчального закладу. Як йдеться в обвинувальному акті, у вересні жінка отримала контроль над шістьма дітьми віком від п'ятнадцяти до сімнадцяти років, які мали статус “діти-сироти”, “діти, позбавлені батьківського піклування”, та “діти, які опинилися в складних життєвих обставинах”.
Цих дітей Супрун, за версією прокурора, передала під нагляд виконувача обов'язків директора комунального закладу Херсонської обласної ради Центр соціально-психологічної реабілітації.
“Після цього Супрун організувала зарахування зазначених шістьох неповнолітніх на навчання в утворений окупаційною владою навчальний заклад. Крім цього, приблизно в цей час вона забезпечила зарахування в цей же утворений окупаційною владою заклад освіти неповнолітнього Б., який з 2021 року навчався в ДНЗ №2 міста Херсона та проживав в гуртожитку закладу”, — заявив прокурор.
Він наголосив, що на той момент влада РФ із залученням незаконно створених місцевих органів влади на окупованих територіях Херсонщини примусово переміщувала українських дітей на лівобережну частину Херсонської області, а надалі — до окупованої Автономної Республіки Крим. Під виглядом законних дій, при цьому вводячи в оману переміщених дітей, їхніх батьків та законних опікунів, окупаційна влада організувала канікули у так званих навчальних закладах на окупованій частині Херсонщини і відправила дітей на “оздоровлення” до Криму.
“З метою переміщення дітей на територію Автономної Республіки Крим, діючи як співвиконавці Супрун та інші дві особи наказали 6 жовтня 2022 року вказаним дітям зібрати особисті речі та повідомили їм про те, що короткостроково, на час канікул, їх відправили нібито для оздоровлення в дитячі табори на території Автономної Республіки Крим. При цьому К. (один з потерпілих у справі — ред.), який висловився проти виїзду, директор закладу погрожував незаконним позбавленням волі в разі непідкорення розпорядженню. Зранку 7 жовтня 2022 року Супрун та дві інші особи автомобілем відвезли усіх сімох неповнолітніх дітей до річки Дніпро в місті Херсон”, — йдеться в обвинувальному акті.
Далі дітей відправили на лівий берег Херсонської області до річкового порту в місті Олешки. Звідти їх на автобусах доправили до Криму у табір “Дружба” в Євпаторії, попри те, що “підстав з міркувань безпеки й надання медичної допомоги для примусового переміщення з Херсона зазначених дітей на той час не було”. Крім того, це переміщення було організовано без згоди законних представників цих дітей, наголосив Зузак. За два тижні один із сімох дітей Б. повернувся до Херсона з “Дружби” — “через його психічний розвиток і поведінку, які створювали небезпеку для інших дітей”.
Решта неповнолітніх впродовж подальших пів року переміщались окупованою територією, а також “навчалися за освітніми програмами Російської Федерації, проходили підготовку для проходження військової служби, і були примушені до зміни громадянства”. Зрештою за участі міжнародних волонтерських організацій одну дитину вдалося повернути до України. Ще одна виїхала до Німеччини, двоє — до Польщі. Доля ще двох дітей досі невідома, зазначено в обвинувальному акті. Зузак наголосив, що дії Супрун є порушенням Женевської конвенції, відповідно до якої евкуація дітей в іноземну державу за винятком випадків, коли йдеться про тимчасову евакуацію, необхідну з невідкладних причин, є неприпустимою.
“У разі, коли можуть бути знайдені батьки чи законні опікуни, вимагається їхня письмова згода на таку евакуацію. Будь-яка евакуація проводиться під спостереженням держави-покровительки, тобто України, за погодженням із зацікавленими сторонами, тобто стороною, що здійснює евакуацію, стороною, що приймає дітей, і будь-якими сторонами, громадяни яких евакуюються”, — додав Зузак.
Також Супрун звинувачують у колабораційний діяльності, а саме — у співпраці з представниками окупаційної влади щодо впровадження стандартів освіти держави-агресорки у навчальному закладі. За версією обвинувачення, за попередньою змовою з керівником закладу Супрун здійснювала підбір кадрів на посади викладацького та обслуговуючого персоналу новоутвореної установи.
“Обвинувачена довгий час працювала соціальним педагогом в державному навчальному закладі ПУ №2 міста Херсона. А з 25.07.2022 року 25.08.2022 року виконувала обов'язки його директора. Завдяки цьому вона мала вплив на працівників українського навчального закладу та їхні контактні дані”.
Так у серпні 2022, як повідомив прокурор, у Viber-чаті Супрун оголосила про створення окупаційною владою оновленого училища на базі українського навчального закладу. А також влаштовувала на роботу до нової установи своїх родичів — чоловіка, батька та матір.
“Впроваджуючи стандарти освіти Російської Федерації, Супрун та директор закладу забезпечували розташування символіки Російської Федерації в навчальній установі, зокрема [...] вони організували підняття прапора Російської Федерації на флагштоці біля приміщення училища та виконання гімну Російської Федерації 1 вересня 2022 року в його приміщенні, а також розміщення державних символів Російської Федерації - прапора, герба у самому закладі. Також Супрун забезпечила прийняття учнів на навчання до утвореної окупаційною владою установи. [...] Супрун за попередньою домовленістю з директором закладу забезпечила впровадження в навчальному закладі викладання предметів російською мовою та за російськими підручниками”.
Крім того, за даними обвинувачення, Супрун причетна до крадіжки майна училища в період окупації Херсона, зокрема ноутбука "Леново", системного блока, монітора. Після деокупації Херсона у листопаді 2022 року, як оголосив прокурор, “продовжуючи злочинні дії, викрадено комп'ютерну техніку загальною вартістю 25 157 грн.” Згодом це майно Супрун перевезла до свого помешкання у місті Бровари Київської області, де оселилась після виїзду з Херсона після його деокупації. Там згодом і було її затримано.
Що каже сама Супрун
Юлії Супрун 42 роки, вона громадянка України, народилась в Херсоні, заміжня, має двох дітей. Має вищу освіту, за спеціальністю — фахівець із соціальної роботи. На запитання головуючого судді у справі Тараса Салайчука, чи визнає Супрун свою провину, обвинувачена відповіла заперечно. Так само зазначила, що не визнає цивільний позов, поданий у справі одним із потерпілих. На початку судового розгляду суд дозволив Супрун виступити з коротким окресленням своєї позиції. У своєму виступі вона наголосила: добровільно відмовилась від евакуації за кордон для своєї родини, “не покинула роботу і дітей, які позбавлені батьківського піклування, залишилась у місті”.
“Неодноразово дзвонила співробітникам ювенальної поліції, спеціалістам служби у справах дітей з питанням, що робити з дітьми пільгової категорії. Почула відповідь, що “нас в Херсоні вже немає. Бережи себе. Розбиратися будемо, коли все скінчиться”. Упродовж дев'яти місяців зі служби у справах дітей не надійшло жодного наказу, рекомендаційного листа або попереджень щодо дітей-сиріт і, і що з ними робити. З початку повномасштабного вторгнення Служба у справах дітей міста Херсона та обласні служби у справах дітей фактично перестали функціонувати. Будь-який зв'язок з працівниками служби був відсутній”, — зазначила Супрун.
Як наголосила обвинувачена, упродовж періоду окупації на її піклуванні залишався “учень-сирота Б., якого я не залишила напризволяще”. Інші шестеро дітей поступили на навчання в училищі за нового окупаційного директора. А Супрун “як соціальний педагог, мала право лише перевірити їхні особові справи, в яких є підтвердження, що діти мають статус сиріт”. Рішення про зарахування учнів до училища або їхнє виключення із закладу освіти міг ухвалювати виключно директор, стверджує обвинувачена. Так само — й рішення про переміщення дітей до Криму під виглядом “оздоровлення”.
“Була проведена евакуація дітей, про яку ми зрозуміли лише через три-чотири тижні. Б. було повернено з обставин стану здоров'я, за якого я несла відповідальність. Безчуйність керівників державних органів кинула нас напризволяще у жерло війни. Але я до часу деокупації не залишила без нагляду дитину-сироту, який потребував індивідуального догляду. Віддаючи всю себе роботі, піклуванню за дітьми-сиротами, я замість вдячності і підтримки опинилася за ґратами, а мої діти вже більше одного року залишаються без материнської опіки. Мене звинувачують у особливо тяжкому злочині, але якщо б я була винна, то, напевно, виїхала б на окуповану територію тоді, коли виїжджали всі, або залишилася б за кордоном”, — наголосила Супрун.
На запитання Суспільного після завершення судового засідання, чи визнає себе невинною за усіма озвученими в суді епізодами, Супрун коротко відповіла: “Я лишилась працювати заради дітей, я не визнаю свою вину”. Вона відмовилась більше спілкуватися з пресою, пославшись на наслідки для неї після розслідування hromadske від 2024 року, яке розповідає деталі про ймовірну співпрацю Супрун та її родичів з окупаційною владою Херсона та вивезення дітей на “оздоровлення” до Криму. За даними розслідувачів, співучасниками злочину могли бути також свекор Юлії Олександр та її чоловік Денис, із яким вона разом проводжала дітей до окупованого Криму.
Подальший судовий розгляд
На початку засідання прокурор Сергій Зузак наголосив, що попри відсутність потерпілих у залі суду, можна проводити засідання. “Вважаю за можливе, потерпілі та їхні представники ознайомлені з тим, що кримінальне провадження розглядається Деснянським судом. А присутність в залі судових засідань — це їхнє право, тож змусити їх бути присутніми не можемо”. Адвокат обвинуваченої з Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги Віталій Шевчук наполягав, що “проводити судове засідання за відсутності потерпілих неможливо, оскільки в такому разі захист позбавляється законного права допитувати потерпілих”. Утім суд вирішив підтримати обвинувачення.
Також суд ухвалив порядок дослідження доказів. Шевчук попросив викликати на допит також свідків захисту, яких назве обвинувачена. Оскільки свідки не були допитані на етапі досудового розслідування і не було подано відповідного клопотання, суддя попросив Супрун та її захист спершу належним чином поінформувати про цих свідків прокурора. При цьому узяв до уваги прохання обвинуваченої: відповідно до визначеного порядку, спершу суд дослідить письмові й речові докази, потім — допитає потерпілих, свідків, запропонованих прокурором, свідків захисту і наостанок проведе допит обвинуваченої. Вона погодилась давати свідчення наприкінці судового розгляду.
Нагадаємо, 17 березня 2023 року МКС видав ордер на арешт лідера Кремля Володимира Путіна та омбудсменки з питань дітей Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей. За даними українського МЗС, близько 20 тисяч українських дітей були незаконно депортовані або примусово переміщені Росією. У лютому 2026-го президент України Володимир Зеленський повідомив, що 2 тисячі з них вдалося повернути до України.
В українських судах є й інші справи про незаконне переміщення українських дітей: так, до Шевченківського райсуду Києва передано справу щодо Інни Варламової — дружини лідера партії “Справедливая Россия” Сергія Миронова та Яни Лантратової — депутатки Державної думи федеральних зборів РФ, яка є довіреною особою Миронова. За даними слідства, у 2022 році вони приїхали в окупований Херсон та вивезли з Будинку дитини 11-місячну дівчинку і майже дворічного хлопчика до Москви. Миронов та Варламова удочерили вивезену з України дівчинку і змінили її персональні дані.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING "Правосуддя наживо".
Джерело – Суспільне
