За даними ОВА, станом на березень 2026 року через обстріли армії РФ на правобережжі Херсонщини 218 людей мають травматичні ампутації кінцівок. Ми поспілкувались з такими людьми, аби дізнатись, як кожен з них адаптувався до нового життя, як проходила реабілітація та що було найважче. Серед наших героїв – військовий, волонтер та підприємиця.
Вчиться ходити заново й продовжує допомагати людям
Волонтер Дніпровської районної у місті Херсоні організації Товариства Червоного Хреста України Олександр Сенський проходить період адаптації до навчального протезу. Чоловік отримав його у Харкові.
"Було місце у Харкові у Червоному Хресті, і я поїхав туди на реабілітацію та на протезування. Там я займався фізичними вправами: робив гімнастику для однієї ноги, для другої, качав прес. Це було важко, але з часом звик, і потім почав працювати на тренажерах. У Харкові мені зробили навчальний протез. Через три місяці, приблизно через 12 тижнів, я маю знову поїхати туди — вони подивляться, як я ходжу, і зроблять для мене постійний протез", — розповів Олександр.
Російський дрон атакував чоловіка у прибережній частині Херсона у березні 2025-го року. Олесандр хотів подивитись на свій будинок. Поїхати вирішив на велосипеді.
"Був дрон-"ждун", і він різко піднявся і мене помітив. Мені просто не було куди заховатися, там всюди паркани. І я кинув той велосипед і забіг в якесь місце, в яке думав, що можна там заховатися. А там – глухий кут. Став біля паркану, і в той момент був "скид". Я відключився десь на секунди три. Дивлюся – лежу. У мене була аптечка і турнікет. Я з цією ногою, що залишилась, доповз до велосипеда відразу і дістав турнікет", — згадує Олександр.
Ампутація ноги, чотири місяці в одному із медичних закладів Херсона, повторні операції та знову лікарня. Далі процес реабілітації: спочатку – навчився ходити з милицями, потім – з навчальним протезом. Попереду – протезування.
"Я зараз ходжу на навчальному протезі. Після поранення культя поступово зменшується, тому іноді протез стає вільнішим — тоді потрібно переробляти гільзу, щоб вона знову підходила за розміром. Так само робитимуть заміри й перевірятимуть, чи треба щось підганяти. Якщо все буде добре й нога більше не змінюватиметься, то мені зроблять постійну гільзу саме під мій розмір", — розповів волонтер.
Попри травму Олександр вирішив повернутися до роботи. Зараз він знову працює у складі команди Червоного Хреста.
"Надходить допомога з Червоного Хреста, і ми видаємо. Припустимо, коробки з провізією, коробки з хімією. Те, що маємо. Або люди приходять теж похилого віку — треба і милиці, і палиці. По-перше, у мене виходу іншого немає. І треба звикати до того, що маємо, те й маємо. Якось так. Просто треба не опускати руки і триматися", — говорить чоловік.
Поранення, ампутація та повернення до служби
Військовослужбовець 406-ї окремої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Олексія Алмазова Михайло служить на Херсонському напрямку. Він у війську з 2019-го року. Поранення, яке призвело до ампутації ноги, отримав наприкінці грудня 2023-го.
"Я отримав поранення після прильоту снаряда 152 калібру. Я був при свідомості й одразу наклав собі турнікет, але нога була майже повністю відірвана, і йшла сильна артеріальна кровотеча. Я намагався затягнути турнікет, але мені вже не вистачало сил. Тоді підійшов мій побратим Іван і допоміг мені. Можна сказати, він мене врятував", — згадує Михайло.
За рік після отримання поранення та ампутації він став на протез. Після – повернувся до служби. Наразі обіймає посаду командира відділення взводу безпілотних систем.
"Поранення я отримав в кінці 2023 року, і весь 2024 рік в мене була реабілітація і протезування, і з початку 2025-го року я повернувся назад на службу. Тобто від поранення до повернення рік пройшов. Нищити ворога – натхнення. Поки це все, що є", — говорить військовий.
Підготовка до протезування та адаптація у лікарні
Реабілітація до та після протезування – важливі етапи. У Херсоні у обласній лікарні відновного лікування готують людей до протезування, навчають адаптуватись до протезів та пояснюють, як змінити свій побут.
"Наша робота зосереджена на трьох моментах. Перший – це ми максимально готуємо куксу для протезування хворого. Другий – ми навчаємо користуватись хворого цим протезом. І третій – ми максимально наближаємо хворого в побуті для того, щоб він себе міг обслуговувати, звернутись куди йому хочеться і зробити те, що він хоче", — пояснює виконувачка обов'язків директорки Вікторія Бускас.
Перша пацієнтка з ампутацією звернулась до цієї лікарні у травні 2025 року. Це була херсонка Тетяна Заікіна. Працювати з нею почала фізична терапевтка Юлія Тихоненко.
"Для нас – це було викликом. Тому що до цього ми мали тільки якісь теоретичні знання, практики не було зовсім. Але ми паралельно і навчалися. Підготували, надали якісну допротезну реабілітацію. Пацієнтка поїхала в медичний центр і отримала там свій перший протез. І вона навчилась ним користуватися за два місяці", — розповіла лікарка.
Щоденна реабілітація та підготовка до біонічного протеза
Підприємиця Тетяна Заікіна потрапила під удар російського дрона у березні 2025 року. Цей медичний заклад жінка продовжує відвідувати майже рік. Вправи п’ять разів на тиждень – так проходить реабілітація після протезування.
"Я чекала реабілітацію в Superhumans, але так як мені потрібно було декілька місяців чекати, то ми звернулися сюди, в реабілітаційний центр. Мій реабілітолог – Юлія. Вона дуже багато так само готувалася до того, аби зі мною працювати. Тому що до цього в них не було такої практики, а зараз вже вона може приймати таких людей. Звичайно, все змінилося. Не хотілося б, звісно, аби все змінювалося, але по-іншому ніяк. Одяг трошки змінився. Життя, одразу думала, що зміниться, що я здамся. Я не здалася, так само, веду активне своє життя і думаю, надалі буде ще краще", — говорить Тетяна.
Зараз вона готується отримати інший протез.
"Це біонічний протез, електронне коліно. На ньому легше пересуватися, так як мені пояснювали, що це практично заміняє твою ногу. Буду пробувати", — каже жінка.
Побут і безпека: чому адаптація важлива після ампутацій
Адаптація – важливий етап для людей з ампутаціями. Цей процес довготривалий, говорить ерготерапевтка Вікторія Малишева. Мета – допомогти пацієнту досягти максимальної незалежності в побуті, дозвіллі та роботі.
"Ми пацієнта навчаємо самообслуговуванню: як йому одягатися, як йому приймати ванну або душ. Також ми обов'язково його навчаємо адаптуватися у середовищі. Тобто, вдома при ампутації ноги потрібно прибирати пороги, килими для того, щоб він не спіткнувся, щоб знову не було якогось травмування. Також при ампутації ноги пристосовуємо до спеціальних пристроїв для одягання шкарпеток", — пояснює лікарка.
За її словами, при ампутаціях рук використовуються адаптивні пристрої — для приймання їжі, для застібання ґудзиків.
"Також навчаємо пацієнта, щоб він міг максимально повернутися до свого життя. Це адаптація робочого місця, щоб воно було адаптоване саме під нього. Якщо йому потрібні поручні, якісь адаптовані стільці, столи та інше", — розповіла Вікторія.
Загалом станом на березень 2026 року, за даними департаменту здоров'я Херсонської ОДА, через обстріли армії РФ на правобережжі Херсонщини 218 людей мають травматичні ампутації.
Джерело – Суспільне
