Чотири роки тому – 16 березня 2022 року – сталася одна з ключових подій повномасштабного вторгнення: росіяни публічно представили своїх посіпак, які вже за деякий час стали обличчями окупованої Херсонщини.
У вересні 2022 року МОСТ уже розповідав про місцевих колаборантів, російських, кримських і «днрівських» варягів, яких кремлівські та фсбшні куратори засилали в регіон будувати «руский мир».
Відтоді змінилося чимало: хтось і досі продовжує працювати, дехто пішов на підвищення або повернувся додому і розчинився у невідомості, хтось зіграв на високих ставках і отримав реальні терміни, а окремі персонажі виграли квитки на концерт Кобзона. Водночас, про деяких персонажів нам стало відомо тільки з плином часу.
МОСТ розпочинає серію публікацій, у якій ми пропонуємо освіжити пам’ять читачів і, спираючись на нові факти та матеріали, подивитися в обличчя провідників російської окупації Херсонщини – від березня 2022 року і до сьогодні.
“Військово-цивільна адміністрація” Херсонської області (1 (15) квітня 2022 – 24 січня 2023 року)
16 березня 2022 року ми спостерігали як у гарячці та невизначеності майбутнього окупованої Херсонщини російські чекісти поспіхом ліпили щось схоже на нову місцеву владу. У пам’яті ще свіжі перелякані очі Володимира Сальдо, які він ховав від камер та обережні нісенітниці, які ніс того дня на першому та єдиному засіданні «Комітету спасіння за мир і порядок» місцевий проросійський провокатор Кирило Стремоусов.
Ексмер Херсона Володимир Сальдо та ексголова Антонівської селищної ради Ігор Семенчев пояснили свою участь у засіданні «комітету спасіння» тим, що їх змусили. Вже незабаром, майже всі учасники того збіговиська стануть колаборантами й увійдуть до керівництва новоствореної «військово-цивільної адміністрації Херсонської області» – квазіуряду окупованої Херсонщини.
Важливо одне, такими їх зробили російські військові, які юридично оформили окупаційну владу і своїми наказами створили в регіоні ВЦА. Вже зараз відомо, що цим процесом керував «військовий комендант» Херсонської області, полковник Володимир Бедрик. А новою владою себе називали працівники ФСБ з позивними Сабір та Альфа.
Існує припущення, що саме ці двоє збирали учасників засідання в малій залі облради. А ще існує припущення, що на цьому засіданні був присутній діючий мер Херсона Ігор Колихаєв. За словами нашого джерела з оточення Володимира Сальдо, Колихаєв сидів за столом, але в кадр не потрапив.
В новинах, які опублікували російські медіа, йшлося про те, що до складу “Комітету” увійшов діючий мер та його заступник. Сам Колихаєв до свого викрадення нічого про це публічно не казав.
Так це чи ні, ми стверджувати не можемо, адже жодного учасника тих подій зараз спитати можливості у нас немає.
Окупаційна ВЦА розпочала роботу 1 або 15 квітня, принаймні це випливає з датування двох однойменних постанов, підписаних її «главою» – 65-річним херсонцем Володимиром Сальдо.
Володимир Сальдо
Сальдо відомий в Херсоні персонаж. Будівельник. На початку 2000-х був заступником голови ОДА у команді Юрія Кравченка. Саме генерал наполіг, щоб він на місцевих виборах 2002 року висунув свою кандидатуру в мери Херсона. З того часу Сальдо ще двічі обирався міським головою.
Мер Сальдо не приховував своїх російських симпатій, влаштовуючи за бюджетні кошти урочисті святкування дня міста з Потьомкіним та Катериною ІІ. Тоді жартували, що генконсул Росії в Одесі Олександр Грачов прописався в мерському кабінеті.
У 2012 році, на тлі наростаючої неприязні з новим головою ОДА Миколою Костяком, Сальдо висунули кандидатом в нардепи по 182 округу від Партії регіонів. Ті вибори він виграв у висуванця від «Батьківщини» Олексія Урсуленка завдяки адмінресурсу, з відривом менш ніж тисячу голосів.
Під час подій на Майдані 20 лютого 2014 року нардеп Володимир Сальдо виступав в ток-шоу пропагандиста Соловйова у Москві. Пізніше Сальдо заявляв, що у ті дні йому було смішно чути, що він займався антиукраїнською пропагандою.
Крім голосування за диктаторські «закони 16 січня», херсонський нардеп Сальдо став відомим на всю країну після інциденту під Верховною Радою за участі невідомого, який вдаривши його долонею в лоб назвав «чмошником». Під цим прізвиськом Сальдо й увійшов у вітчизняну історію.
З того часу він безуспішно намагався переобиратися до парламенту чи стати мером Херсона.
Влітку 2016 року з’явилося аудіо, на якому людина, з голосом схожим на голос Володимира Сальдо, зізнавалася у співпраці із ФСБ. Одночасно з’явилися фотографії Сальдо разом із біглим екснардепом Олексієм Журавком та російським актором Михайлом Пореченковим. Ці файли були нібито викачані з телефона Сальдо під час його перебування у домініканський в’язниці. Тоді СБУ почала перевірку, але про її результати нічого не повідомлялося.
Однак «російський слід» не завадив Сальдо на місцевих виборах 2020 року очолити виборчий список іменної партії Блок Володимира Сальдо, здобути підтримку понад восьми тисяч херсонців і стати депутатом Херсонської міської ради, забезпечивши депутатськими мандатами ще вісьмох однопартійців. Також під його брендом до різних рад регіону обралися ще 25 висуванців.
Те, що Володимир Сальдо вже на той час мав контакти з кураторами із ФСБ, не викликає сумнівів. Водночас залишається незрозумілим, чому 16 березня він публічно намагався заперечувати співпрацю з окупантами, коли Херсон уже перебував під їхнім контролем.
Припускаємо, що на той момент він ще не мав остаточно визначеної ролі в ієрархії майбутньої окупаційної адміністрації. Схоже, що різні групи впливу просували власних кандидатів на керівні посади в регіоні, а тому не було однозначності щодо персони її очільника.
До «першої команди» Сальдо у “ВЦА” увійшли переважно херсонці. Складно визначити, що саме їх об’єднувало, однак мотиви, які підштовхнули їх до відкритої співпраці з російськими окупантами, були різними. Для одних це була спроба уникнути кримінальної відповідальності за минулі витівки, для інших – можливість зануритися у стихію нової політичної боротьби, а для когось – шанс отримати вплив і ресурси в умовах так званої «нової геополітичної реальності».
Віталій Булюк
До останніх належить 53-річний Віталій Булюк – митний генерал, бізнесмен, чинний депутат Херсонської обласної ради, який у новоствореній “ВЦА” отримав посаду першого заступника з економіки та фінансів.
Віталій Булюк пройшов професійний шлях від інспектора митного поста «Скадовськ» до начальника Херсонської митниці, яку очолював у 2007–2014 роках. На цій посаді він дослужився до «генеральського» звання державного радника митної служби ІІІ рангу, а у серпні 2013 року отримав від тодішнього президента Віктора Януковича орден «За заслуги» III ступеня.
На чолі Херсонської митниці під покровительством кума – голови Державної митної служби Ігоря Калєтніка, – Булюк отримав широкі можливості для капіталізації своєї посади. До речі, у біографії самого Калєтніка є короткий період керівництва Херсонською митницею у 1999–2000 роках.
З подачі Калєтніка Булюк почав політичну кар’єру: у 2006 році його було обрано депутатом Херсонської обласної ради від блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція». У 2010 році він переобирався до облради вже від Комуністичної партії України.
За часів президентства Януковича Булюк намагався отримати посаду голови Херсонської обласної державної адміністрації, однак давня дружба тодішнього очільника області Миколи Костяка з президентом переважила амбіції митника.
Після Революції Гідності питання про звільнення Булюка з посади начальника митниці порушив тодішній голова Херсонської ОДА Юрій Одарченко. У підсумку чиновник потрапив під дію закону про люстрацію. Булюк оскаржив свою люстрацію в суді та у листопаді 2020 році виграв справу, формально поновившись на посаді начальника Чорноморської митниці, яка на той момент перебувала у стані ліквідації. Додатковим бонусом стали понад 800 тисяч гривень компенсації за незаконне звільнення.
У 2015 та 2020 роках Булюк знову був обраний депутатом Херсонської обласної ради – цього разу від партії «Наш край», яку він очолив в області. Його появу в цій політичній силі пов’язують із тодішнім заступником голови Адміністрації президента Віталієм Ковальчуком, який раніше мав відношення до Херсонського нафтопереробного заводу.
Домовившись із провладним головою облради Андрієм Путіловим, у грудні 2015 року Булюк став заступником голови Херсонської обласної ради. На цій посаді він зосередився на посиленні свого впливу, зокрема через просування своїх людей на керівні посади ключових об’єктів обласної комунальної власності – таких як міжнародний аеропорт «Херсон».
Попри демонстративний патріотизм, Булюк неодноразово дозволяв собі антиукраїнські висловлювання. Зокрема, наприкінці 2016 році в стінах обласної ради він публічно ображав пам’ять загиблих українських військових. Але це не заважало йому одягати вишиванку і розмовляти українською мовою, коли було треба.
Про можливу співпрацю Булюка з російськими спецслужбами тривалий час ходили чутки, однак якоїсь реакції на них не було. Окремі депутати обласної ради намагалися привернути увагу правоохоронців до можливих російських зв’язків Булюка, але безуспішно. Так, 8 лютого 2019 року на сесії Херсонської обласної ради депутат Василь Рудик публічно звинуватив його у співпраці з Росією, а також із представниками терористичних угруповань «ЛНР», «ДНР» та окупованого Криму. Для перевірки цих фактів депутати запропонували створити тимчасову депутатську комісію, однак у підсумку ця ініціатива не отримала підтримки більшості.
Не останню роль в цій ситуації відіграла безхребетність голови ОДА Андрія Гордєєва та зв’язки Булюка з силовиками. У 2025 році з’явилася інформація, що він впливав на тодішнього начальника Управління Служби безпеки України в АР Крим Олега Кулініча та нібито «формував думки» про його підлеглих.
Згодом, у березні 2023 року, вже колишній голова ОДА Андрій Гордєєв поклав на Булюка відповідальність за «демонтаж системи територіальної оборони», яку він ніби розвивав будучи губернатором. «Булюк знав усе – про кожен підрозділ, про системи оповіщення», – заявив Гордєєв.
Втім, якщо якась система територіальної оборони й існувала, то переважно в уяві Гордєєва та звітах до АП. Тож, скоріш за все, Булюку не довелося докладати особливих зусиль, щоб щось там «демонтувати».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Булюк спочатку заперечував свою причетність до створення так званої «Херсонської народної республіки». Однак уже у квітні 2022 року його представили як першого заступника голови окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області.
Колабораціонізм Булюка ґрунтується не на ідейних поглядах, а насамперед на прагненні зберегти та примножити власні бізнес-активи в окупованому регіоні, спираючись на підтримку кураторів із російських спецслужб.
Попри перебування у структурах окупаційної влади, Булюк формально й досі залишається депутатом Херсонської обласної ради. Оскільки партія «Наш край» не змогла відкликати його мандат, у грудні 2022 року обласна рада спромоглась лише позбавити Булюка права брати участь у своїх засіданнях, як і інших депутатів-колаборантів.
Ігор Семeнчев–молодший
Іншими були мотиви до співпраці з окупантами у 40-річного Ігоря Семенчева–молодшого, який у “ВЦА” став заступником з паливно-енергетичного комплексу, промисловості та торгівлі.
Кар’єра Семенчева-молодшого починалася в акціонерному товаристві «Сигма», що належало його батькові.
На дострокових виборах 2008 року молодого Семенчева було вперше обрано головою селища Антонівка у передмісті Херсона. Його робота на цій посаді супроводжувалась корупційними скандалами, що у 2012 році фіналізувалися затриманням правоохоронцями його водія під час передачі хабара у 80 тисяч доларів. Сам Семенчев-молодший тоді зник і був затриманий у лютому 2013 року в Молдові. У грудні того ж року сесія Антонівської селищної ради достроково припинила його повноваження.
Після Революції гідності Семенчев повернувся в Україну, поновився на посаді селищного голови та у 2015 році переобрався на неї повторно. Під час цієї каденції навколо нього виникли нові скандали щодо низки підрядів Антонівської селищної ради – від прибирання снігу до ремонту електромереж – які отримувала його цивільна дружина-підприємиця Тетяна Докучаєва.
На місцевих виборах 2020 року Семенчев став депутатом Херсонської міської ради від партії Блок Володимира Сальдо та був заступником голови фракції.
Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Семенчев-молодший недовго думаючи перейшов на бік окупантів, а 16 березня узяв участь у засіданні «Комітету спасіння за мир і порядок», хоча в той же день заявив, що потрапив туди під примусом.
Мотиви стати колаборантом у Семенчева-молодшого були не хитрі. По-перше – це давня і тепла дружба його родини з Володимиром Сальдо, а по друге – на той момент Семенчева-молодшого активно “доганяли” українські правоохоронці на замовлення мера Херсона Ігоря Колихаєва і йому світив реальний термін.
За словами ексначальниці Херсонської міської військової адміністрації Галини Лугової, Семенчев-молодший мав стати главою окупаційної адміністрації Херсона, але зрештою цю посаду отримав колишній співробітник СБУ Олександр Кобець.
В обласній окупаційній адміністрації Семенчев-молодший формально підпорядковувався Сальдо, однак фактично входив до кола осіб, пов’язаних із російськими спецслужбами. Його ім’я згадували у зв’язку із захопленням підприємств, спробами встановити контроль над великими торговельними мережами та іншими схемами перерозподілу майна на окупованій території.
У вересні того ж року Ігор Семенчев-молодший перейшов на роботу до окупаційного уряду Херсонської області.
В окупаційних органах влади Семенчев-молодший відрізнявся вовчою хваткою та працьовитістю.
Сергій Черевко
Ще однією наближеною до Сальдо персоною в окупаційній ВЦА був 46-річний Сергій Черевко, який став відповідальним за освіту, науку, культуру, охорону здоров’я та соціальний захист.
Своїй професійній та політичній кар’єрі Черевко зобов’язаний Володимиру Сальдо, який у 2002 році зробив його депутатом Херсонської міської ради від ГО «Наше місто – наш дім», а наступного року призначив своїм гуманітарним заступником. На цій посаді Черевко пропрацював 13 років, злившись з освітнім та культурним життям міста, над якими здійснював кураторство. Так само Черевко плекав в собі сальдівський пієтет до російського та ватного, через що наражався на неодноразові звинувачення у проросійських симпатіях.
Після зміни влади у 2014 році Черевко зберіг посаду заступника міського голови, хоча й у статусі виконувача обов’язків. Попри неодноразові спроби депутатів міської ради звільнити його, мер Миколаєнко тривалий час залишав Черевка у своїй команді. Остаточно його звільнили з виконавчого комітету міської ради у квітні 2017 року.
У наступні роки Черевко залишався активним у політичному житті регіону у якості радника генерального директора ТОВ «Смарт Мерітайм Груп» Василя Федіна, який представляв у регіоні інтереси олігарха Вадима Новинського. На президентських виборах 2019 року Черевко був довіреною особою Олександра Вілкула, якого підтримував Ахметов та Новинський.
На місцевих виборах 2020 року Черевко балотувався до Херсонської міської ради та Корабельної районної ради від Блоку Володимира Сальдо і був обраний депутатом районної ради.
Після повномасштабного вторгнення Черевко разом з Сальдо став під російський триколор та 16 березня 2022 року узяв участь у засіданні «Комітету спасіння за мир і порядок».
На зустрічі з директорами херсонських шкіл у травні 2022 року Черевка представили заступником глави окупаційної ВЦА з питань освіти, що, однак, не викликало ентузіазму в освітян та масових проявів колабораціонізму серед них.
На цій посаді він пропрацював до листопада того ж року, перейшовши на роботу до окупаційного уряду Херсонської області, де став заступником голови.
Кирило Стремоусов
Заступником Сальдо з питань інформаційної політики став його давній знайомий – 46-річний Кирило Стремоусов, відомий у Херсоні проросійський провокатор і маргінальний політичний активіст. До самої загибелі Стремоусов разом із Сальдо залишалися чи не єдиними «говорючими головами» окупаційної адміністрації, яких добре знали місцеві жителі. Інші колаборанти уникали публічності й не поспішали з’являтися в інформаційному просторі – тенденція, що значною мірою зберігається й сьогодні.
З’явившись у Херсоні приблизно у 2009 році, нікому невідомий рибінспекто з Генічеська, швидко перекваліфікувався у журналіста, створивши разом з місцевим підприємцем Устином Мальцевим інформаційне агентство “ТАВРІЯ NEWS”, на сайт якого рясно викладав відео своїх численних перформансів.
Талант політичного авантюриста у Стремоусова проявився вже 2010 року, коли він обманом підбурив профспілку херсонського заводу ім. Петровського захопити власне ж підприємство. У цьому йому допомагали представники київських лівих організацій на кшталт Андрія Манчука. Згодом частина активістів тих акцій опинилася серед учасників проросійських збройних формувань на Донбасі.
Після повернення з мандрівки по американському континенту Стремоусов захопився езотерикою та долучився до руху «Концепція громадської безпеки» – конспірологічної організації, що поєднувала елементи російського націоналізму, неоязичництва та псевдонаукових теорій. Однією з ключових ідей руху було створення «єдиної східнослов’янської держави».
У Херсоні до місцевого осередку КОБ входило понад 30 осіб. Їхні зустрічі відбувалися у приміщенні однієї з міських бібліотек. На засідання приходили одіозні особи типу Сергія Кириченка та Гоші Тамбовцева. Довгий час ця діяльність залишалася маргінальною, однак під час подій 2014 року активісти КОБ почали брати участь у проросійських акціях під російськими прапорами разом з комуністами та представниками аксьоновської партії «Рускоє єдінство», очолюваної підприємцем Георгієм Кальоновим.
Під час Революції Гідності Стремоусов відкрито підтримував Віктора Януковича, для чого у грудні 2013 року створив громадську організацію «За президента України». Тоді він стверджував, що особисто спілкується з Януковичем.
Після 2014 року Стремоусов став одним із найпомітніших місцевих ньюсмейкерів завдяки серії скандальних акцій та конфліктів. Його ім’я пов’язане з сутичкою з силовиками, стріляниною в охоронця, нападом на ексмера Херсона Володимира Миколаєнка та погрозами журналісту газети «Вгору». І все йому було як з гуски вода.
Непоодинокі факти свідчили, що Стремоусов співпрацював з місцевою поліцією, тому вона так кволо реагувала на вибрики останнього. Сам Стремоусов заявляв, що є мало не помічником начальника обласної поліції Артура Мерікова, і всім козиряв його заступництвом.
У цей час Стремоусов також намагався розпочати політичну кар’єру. Він балотувався до Верховної Ради у 2019 році, а у 2020 році – на посаду міського голови Херсона, однак обидва рази отримав менш як 2% голосів виборців.
На своєму YouTube-каналі Стремоусов активно поширював конспірологічні теорії про «американські біолабораторії» в Україні, «штучність пандемії COVID-19» та «фашизацію України». Його канал згодом був заблокований через поширення дезінформації.
20 серпня 2020 року контррозвідка СБУ заявила про викриття агентурної мережі ФСБ у Херсонській області. Тоді силовики затримали і пред’явили звинувачення у державній зраді Тетяні Кузьміч. Також були проведені обшуки у працівника видання «Медиа-поток» та блогера Кирила Стремоусова, під час якого вилучили його телефон і комп’ютерну техніку.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Стремоусов відкрито підтримав агресію РФ і почав публічно поширювати російську пропаганду.
Ставши заступником Сальдо у “ВЦА”, він фактично виконував роль основного спікера окупаційної влади. У своїх численних заявах він анонсував запровадження рубля, можливу анексію Херсонської області та інші рішення, які часто не відповідали реальним планам Кремля.
Під час роботи у “ВЦА” Стремоусов жалівся, що херсонським колаборантам не вистачає кадрового потенціалу, оскільки немає бажаючих працювати в окупаційній структурі.
Після звільнення Силами оборони України восени 2022 року окупованої частини Харківської області, Стремоусов на своєму каналі запропонував міністру оборони РФ Сергію Шойгу застрелитись. Висловлювання Стремоусова зацікавили навіть російський Радбез.
9 листопада 2022 року російські пропагандистські медіа повідомили про загибель Стремоусова у ДТП поблизу Нової Каховки. У той же день міністр оборони РФ Сергій Шойгу оголосив про відступ російських військ з правобережної частини Херсонщини. А ввечері Путін посмертно нагородив Стремоусов «Орденом мужності».
Обставини загибелі Стремоусова викликали численні питання. Зокрема, відео зі «скорботною заявою» Володимира Сальдо було записане за дві години до появи перших повідомлень про ДТП. Серед можливих пояснень цього факту називалося умисне усунення одіозного «зама». За інформацією джерел МОСТа у правоохоронних органах, вбити Стремоусова могли свої, замітаючи сліди та ліквідувавши одного з погано керованих пропагандистів, «якого давно вже понесло».
Навіть після смерті Стремоусов залишається потрібним окупантам. Російська пропаганда намагається сформувати з нього образ «борця». У тимчасово окупованому Генічеську з’явився мурал із його зображенням, пропагандисти випустили фільми про його діяльність, а один з підрозділів “Юнармії” став носити ім’я Кирила Стремоусова.
Якщо на початковому етапі діяльності окупаційної ВЦА у команді Сальдо заступниками були виключно херсонські колаборанти, то після утвердження у Кремлі думки про необхідність анексії окупованих регіонів, ситуація змінилася. Вже влітку 2022 року до керівництва адміністрації почали кооптовувати «смотрящих» – від «ДНР» та ФСБ.
Катеринина Губарєва
У червні донецькі підсилили Сальдо дружиною сепаратиста Павла Губарєва – 39-річною каховчанкою Катериною Губарєвою, яка стала відповідати за внутрішню та міжнародну політику, соціальний захист та керувала апаратом “ВЦА”.
Губарєва народилася та закінчила школу в Каховці, проте її доросле життя пов’язане з Донецьком. Саме там навесні 2014 року вона разом із чоловіком стала активною учасницею антиукраїнських виступів. Пізніше Губарєва увійшла до керівництва терористичної організації «Донецька народна республіка» і навіть була «міністром закордонних справ» та депутатом місцевого «парламенту».
У березні 2022 році Губарєва з’явилася в окупованому Херсоні та брала участь в організації репресій проти учасників проукраїнських мітингів.
У червні 2022 року Сальдо призначив її своєю заступницею у “ВЦА”. У Херсоні вона проживала у будинку, який окупанти відібрали у ректора Херсонського державного університету Олександра Співаковського.
На посаді вона активно поширювала російську пропаганду, зокрема звинувачувала Україну в тому, що на окупованій території Херсонщини не працюють українські банки, одночасно рекламуючи російський «Промсвязьбанк».
У листопаді 2022 року російські медіа повідомляли про її затримання за підозрою у розкраданні близько 60 млн рублів бюджетних коштів. За даними російських медіа, її спочатку усунули з посади, а пізніше затримали в Москві, де вона намагалася знайти нову роботу. Згодом Губарєву відпустили, але тривалий час вона перебувала під домашнім арештом.
У грудні 2022 року Губарєва заявила, що відмовляється працювати в окупаційній адміністрації. За словами її чоловіка, переслідування Губарєвої могло бути пов’язане з конфліктом із донецьким кримінальним авторитетом Арменом «Горловським» на тлі переділу майна на окупованій Херсонщині.
Після переїзду до Москви подружжя Губарєвих перетворилося на політичних фріків, які час від часу з’являються на мітингах із вимогами звільнити з в’язниці ще одного призабутого «героя Новоросії» – Ігоря Гіркіна (Стрєлкова).
ФСБ теж не забарилось направити на підсилення Сальдо двох своїх співробітників – спочатку 55-річного чеченця Аслана Арсанукаєва, який став куратором ЖКГ та будівництва, а у серпні – 48-річного росіянина Олексія Катеринічева, відповідального за безпеку.
Аслан Арсанукаєв
Кар’єра Арсанукаєва тісно пов’язана з російськими спецслужбами. Впродовж 2003–2014 роках він працював резидентом ФСБ в Україні, зокрема на посаді старшого радника голови правління Сбербанку Росії в Україні. Примітно, що у 2011 році він встиг навіть здобути вищу освіту в Університеті при Мінфіні України.
Після Революції Гідності його відкликали до Росії, де протягом 2014-2021 років від був куратором від ФСБ у державних компаніях.
Після початку повномасштабної війни у липні 2022 року його призначили заступником Сальдо з питань будівництва, житлово-комунального господарства, транспорту та природних ресурсів.
26 грудня 2022 року стало відомо про обшук у його будинку, проведений співробітниками Слідчого комітету РФ. За повідомленнями медіа, під час слідчих дій було вилучено понад 10 млн рублів і 50 тис. доларів. Арсанукаєва затримали за підозрою у розкраданні бюджетних коштів в особливо великих розмірах. Слідчі дії проводилися в межах розслідування справи про розкрадання коштів, виділених на будівництво доріг на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Востаннє російські пропагандистські медіа згадували про Арсанукаєва у червні 2023 року – у контексті ліквідації наслідків підриву Каховської ГЕС.
Олексій Катеринічев
18 серпня 2022 року першим заступником Володимира Сальдо з питань безпеки став ще однин кадровий співробітник ФСБ – Олексій Катеринічев. Його поява в керівництві окупаційної адміністрації була настільки важливою для російських кураторів, що заради нього Віталія Булюка довелося понизити до статусу звичайного заступника, щоб Катеринічев став єдиним першим заступником.
Втім, на цій посаді він пробув трохи більше місяця. 30 вересня 2022 року Катеринічев був ліквідований унаслідок точкового удару Сил оборони України з реактивної системи залпового вогню HIMARS по будинку, де він проживав у Херсоні.
Про Катеринічева відомо небагато. З 1996 року він служив у бойовому підрозділі ФСБ, брав участь у штурмі школи в Беслані у 2004 році. У 2021 році перейшов на службу до МНС Росії. Того ж року він супроводжував федерального міністра з надзвичайних ситуацій Євгена Зінічева під час поїздки на водоспад Кітабо-Орон, але не врятував останнього від трагічної загибелі. Після цього Катеринічева начебто відправили у запас, однак уже в 2022 році він з’явився в окупованому Херсоні.
***
Після анексії окупованих Росією українських територій у жовтні 2022 року система управління регіоном була перебудована відповідно до російської адміністративної моделі. У цій конструкції “військово-цивільним адміністраціям” місця вже не залишилося.
Відтак члени старої команди “ВЦА” почали шукати своє місце в новій окупаційній номенклатурі. Віталій Булюк, Сергій Черевко та Ігор Семенчев-молодший отримали посади заступників у так званому «уряді» області. Натомість Аслан Арсанукаєв та Катерина Губарєва втратили свої позиції та пішли у небуття. Кирило Стремоусов та Олексій Катериничев не витримавши іспиту владою знайшли свій спочинок на кладовищах.
23 січня 2023 року Володимир Сальдо, вже у статусі виконувача обов’язків окупаційного губернатора Херсонської області, своїм указом припинив існування “військово-цивільної адміністрації” Херсонської області.
Джерело – Мост
