Чому справа “херсонської дев’ятки” тріщить по швах

У січні цього року стало відомо, що девятьом херсонцям яких росіяни звинуватили у “міжнародному тероризмі”, винесли незаконні вироки.

Як розповіли онлайн–виданню МОСТ родичі ув’язнених, наразі адвокати бранців подали апеляційні скарги.

30 січня 2026 року у місті Ростові у Південному окружному військовому суді херсонцям оголосили вирок. Підприємця та волонтера Червоного Хреста Юрія Кайова засудили до 14 років позбавлення волі. По 17 років отримали колишні військовослужбовці ЗСУ Денис Лялька та Сергій Ковальський, а також начальник риболовного виробництва Сергій Гейдт і менеджер Сергій Офіцеров. 18 років дали колишньому співробітнику Херсонської міськради Олегу Богданову та начальнику митного поста “Херсон–порт” Юрію Тавожнянському. До 20 років позбавлення волі засудили підприємців Костянтина Резніка та Сергія Кабакова.

На думку українських і російських (не підконтрольних Кремлю) правозахисників, справа “херсонської дев’ятки” є безпрецедентною у зв’язку з чисельністю групи та жорстокістю тортур, яких зазнавали цивільні полонені. Росіяни стверджують, що всіх підсудних затримали 6 жовтня 2022 року. Однак, справді вони були викрадені в Херсоні російськими військовими та співробітниками ФСБ значно раніше: у липні та у серпні. Надалі інсценували їх затримання, сфальсифікували докази і сфабрикували справу.

Раніше МОСТ писав про двох в’язнів – Костянтина Резніка та Сергія Офіцерова.  

У тяжкому стані без медичної допомоги

За словами родичів цивільних полонених з “херсонської дев’ятки”, зараз бранці ймовірно перебувають у слідчому ізоляторі (СІЗО) міста Ростова. Інформацію родичі отримують від російських адвокатів, які представляють інтереси цивільних полонених, або від російських волонтерів, які допомагають українцям.

Втім, спілкуються з родичами не усі адвокати.

“У нас, – каже Марія, падчерка Сергія Гейдта, – немає зв’язку з адвокатом. Про новини дізнаємося від родичів інших полонених. Іноді пише один з волонтерів: повідомляє, що приніс для Сергія передачу, її прийняли, тобто, він – ще у СІЗО”.

Ольга, дружина Юрія Тавожнянського, теж каже, що адвокат, який представляє інтереси її чоловіка, не спілкується з нею: “Я знаю від родичів інших полонених тільки про вирок і про апеляцію. Іншої інформації, на жаль, не маю”.  

У Ростов бранців привезли з Москви, де вони перебували у слідчому ізоляторі “Лефортово”.

“У Ростові, – розповідає Юлія Пугач, сестра Дениса Ляльки, – харчування та побутові умови – значно гірші, ніж у “Лефортово”. Мій брат деякий час перебував у сирій та холодній камері, де сиділи 27 людей, хоча камера розрахована на значно меншу кількість в’язнів. Там люди спали сидячи та розподіляли час на ліжках, щоб спати по черзі”.

Юлія каже, що після вироку російського суду першої інстанції доля бранців стала невизначеною: “За російськими законами, на час апеляційного провадження людина має лишатися у СІЗО, та є ймовірність, що цю вимогу можуть проігнорувати і відправити людей у колонії. А під час етапування людина “зникає”: навіть адвокатам можуть нічого не повідомляти, і вони потім розшукують в’язня, відправляючи запити”.

Саме так бранців за понад три роки їх поневірянь відправляли з Сімферополя (туди у жовтні 2022 року полонених привезли з Херсона) у Москву, а звідти – у Ростов, де у березні 2024 року розпочався суд. Етапували по одному, нікому про це не повідомляючи.

За словами, родичів, стан здоров’я херсонців, яких незаконно утримують у РФ, – дуже поганий.

“Наскільки мені відомо, – розповідає Олександра – дружина Сергія Ковальського, – у мого чоловіка – зовнішня гідроцефалія, тобто, пухлина головного мозку – наслідок тортур. Адекватної медичної допомоги він не отримує. Приймає хіба що знеболювальні та вітаміни, які передає адвокатка. Звісно, це – не лікування. Але адміністрація СІЗО не дозволяє передавати інші ліки, а про нормальне обстеження та спеціалізовану допомогу, на жаль, взагалі не йдеться”.

Олександра Ковальська каже, що у її чоловіка – проблеми з хребтом внаслідок численних побиттів, також даються взнаки переломи ребер.

Ще один херсонський бранець – Сергій Кабаков – просив передати йому ліки, бо має серйозні проблеми зі здоров’ям, але адміністрація СІЗО цього не дозволила. Юлія Ворона, племінниця бранця, каже, що посилки, які отримують її родич та інші цивільні полонені, часто доходять до них з великим запізненням і з не повним вмістом.

“Посилки, – каже Юлія, – тримають у СІЗО тиждень, а то й більше перед тим, як віддати, і люди отримують зіпсовані фрукти, якщо вони були у посилках. Трапляються й випадки, коли з посилок зникають деякі продукти, і адміністрація СІЗО ніяк не пояснює це. З ліків можна передавати лише найпростіші, наприклад, деякі знеболювальні. На скарги адвокатів адміністрація відповідає, що в’язні нібито забезпечені усім необхідним, хоча це неправда”.

За словами Юлії, адміністрація СІЗО відповіла відмовою на прохання адвокатів провести медичне обстеження полонених, бо кожен з них перебуває у тяжкому стані, не отримуючи належної медичної допомоги.

На запитання про стан ще одного бранця, Костянтина Резніка, друга Сергія Кабакова, Юлія відповіла, що 60–річний Резнік – найстарший у “херсонській дев’ятці” – судячи з повідомлень, які вона отримує, має великі проблеми зі здоров’ям, йому непросто психологічно, але чоловік тримається і сподівається на повернення в Україну.

Про апеляцію родичі полонених говорять без оптимізму, бо чітко розуміють, чого можна очікувати від російської судової системи. Дехто навіть побоюється, що рішення апеляційної інстанції може погіршити долю “херсонської дев’ятки”.

“У мене, – каже родичка одного з бранців, – є знайомі – родичі цивільного полоненого, по якому в Росії вже пройшов суд першої інстанції і вже є рішення апеляційного суду. Останній переглянув вирок і замість 20 років присудив людині 29 і шість місяців (в РФ найжорсткіше після довічного ув’язнення покарання – 30 років позбавлення волі, – МОСТ). Тому я зі страхом чекаю, яким буде апеляційне рішення по “херсонській дев’ятці”.

Питання без відповідей

Для чого розігрувалася вистава з “херсонською дев’яткою”? Який у цьому сенс для окупантів? Яку мету вони мали, влаштувавши це судилище? Чому одних людей, викрадених у Херсоні, російські силовики відпускали (причому відомих у місті людей – чиновників, депутатів, журналістів, громадських діячів, волонтерів…), а зробили “міжнародними терористами” простих містян, грубо сфальсифікувавши докази?

З цими питаннями ми зверталися до деяких російських правозахисників, які зараз живуть за межами РФ і які моніторили ситуацію у Херсоні – зокрема, викрадення окупантами місцевих мешканців.

Відповідей правозахисники не надали.

Тому спробуємо без них поміркувати про ситуацію з “херсонською дев’яткою”.

Обвинувальний висновок у цій справі склав слідчий з особливо важливих справ слідчого управління ФСБ Росії Уланов, погодив його перший заступник слідчого управління ФСБ Михайло Савицький, затвердив перший заступник генерального прокурора РФ Анатолій Разінкін. Тобто, участь у підготовці справи брали високопоставлені посадовці.

Потенційними жертвами “міжнародних терористів” росіяни призначили трьох херсонських окупаційних чиновників, яких можна віднести до ТОП–зрадників: колишнього першого заступника голови облради Віталія Булюка (нині заступника окупаційного губернатора), нардепа від партії “Слуга народу” Олексія Ковальова (міністра сільського господарства в окупаційному уряді Херсонської області) і проросійського активіста Кирила Стремоусова (ще одного заступника окупаційного губернатора).

Висвітлювали цю історію провідні російські прокремлівські медіа: ТАСС, телеканал “Росія 24”.

У наявності – усі складові гучної та резонансної справи. Не виключено, що на виході мала бути історія про те, як російські спецслужби дуже добре спрацювати і героїчно врятували від “українських терористів” трьох окупаційних посадовців.  

Та задум окупантів, мабуть, почав “тріщати по швах” ще до того, як росіяни офіційно оголосили про “затримання терористів”. Наприкінці серпня 2022 року, коли бранці з “херсонської дев’ятки” вже перебували у неволі, але росіяни ще не розіграли вистави з їх “затриманнями”, був ліквідований Олексій Ковальов.

Сфабриковану російськими спецслужбами кримінальну справу направили до генпрокуратури РФ 20 листопада 2022 року. А 9 листопада у дуже дивному ДТП загинув Кирило Стремоусов. Невдовзі після цього, 12 грудня 2022 року, стався замах на Віталія Булюка, зрадник отримав тяжкі поранення.

Внаслідок цих подій росіяни втратили чи не головний пропагандистський потенціал історії про “херсонську дев’ятку” – казку про “героїчний порятунок” окупаційних посадовців. Бо двоє з трьох “врятованих” таки загинули, третій став жертвою іншого замаху.

До того ж, восени 2022 року почали відбуватися події, значно гучніші та резонансніші, ніж сфабрикована росіянами справа про “замахи на посадовців”. Почався масштабний контрнаступ ЗСУ, під час якого визволялася від окупантів Херсонська область. Можливо, саме тому російські силовики форсували події та діяли максимально грубо.

Згідно зі звітами не підконтрольних Кремлю російських правозахисних організацій, зокрема, “Меморіалу”, в останні дні вересня 2022 року, під час наступу ЗСУ на Херсон, росіяни по черзі водили людей з “херсонської дев’ятки” до кімнати на другому поверсі будівлі облуправління Нацполіції, де на столах була розкладена різна зброя, гранати, вибухівка, і змушували брати все це в руки, залишати відбитки пальців. Когось змушували залишати відбитки всередині автомобілів.

Розіграні у вересні пропагандистські вистави із “затриманнями” бранців, які перебували у неволі вже понад місяць, виглядали максимально безглуздо. Особливо – сцена затримання Костянтина Резніка та Сергія Кабакова, де у них вилучають пляшку від дитячого харчування “Агуша”, яку вони називають “вибуховий пристрій” та схожу на мильницю пластикову коробку, яку бранці називають “пульт дистанційного керування”. При чому, говорять це під час затримання, не намагаючись вдавати з себе, наприклад, жертв провокації, як, ймовірно, зробили б справжні правопорушники.

До речі, на суді полонені та їх адвокати казали, що на пляшці дитячого харчування вказана дата виготовлення, пізніша за день викрадення Резніка та Кабакова. Але суд проігнорував це.

Напрошується висновок про те, що вистави про “затримання” готувалися поспіхом, і росіяни у тій ситуації не турбувалися, щоб усе виглядало бодай більш–менш переконливо.      

На початку жовтня бранців змусили розписатися на аркушах паперу під текстом, закритим чистим аркушем. Після цього викрадених відвезли до управління ФСБ у Сімферополі. Там їх сфотографували та взяли відбитки пальців.

Як розповів на суді один з бранців, Юрій Кайов, його познайомили з російською адвокаткою, яка сказала, що безпеку затриманим ніхто не гарантує, а методи “дізнання” не відрізнятимуться від херсонських, тобто, застосовуватимуться тортури, тому варто в усьому зізнаватися та усе підписувати. У Сімферополі бранці дізналися про звинувачення у “міжнародному тероризмі”. Їх змушували підписувати “свідчення” не читаючи. Рішення про арешт херсонців, які проходили у кримінальній справі “про міжнародний тероризм”, приймали в окупаційному Київському районному суді Сімферополя.

Згідно із задокументованими російськими правозахисниками під час судових засідань свідченнями бранців, а також судячи з того, що розповідали кореспондентам МОСТа родичі Костянтина Резніка та Сергія Офіцерова, справа про “міжнародний тероризм” фабрикувалася саме у Сімферополі. При чому, робили це дуже швидко. Бо після перевезення полонених у другій половині жовтня 2022 року у московський СІЗО “Лефортово” їх викликали на допити нечасто. Мабуть, тому, що справа була вже готова для передачі до суду.

Але визволення українською армією правобережної частини Херсонщини остаточно позбавило справу “херсонської дев’ятки” пропагандистського потенціалу. Вона почала виглядати вже не як акція із демонстрації можливостей російських спецслужб, не як залякування мешканців окупованих територій, а як ганебний фарс.

Ймовірно, росіяни, мабуть, тому завершили справу вироком, щоб не зганьбитися остаточно, бодай якось зберегти гарну міну при поганій грі. Що вони робитимуть далі? Передбачити це неможливо, і поки що можна тільки сподіватися, що бранці з “херсонської дев’ятки” таки будуть внесені в РФ у списки на обмін, і врешті-решт повернуться в Україну.