На початку березня Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата». «Гривна» вирішила пригадати, хто на початку 90-х років минулого сторіччя представляв Херсонщину у Верховній Раді та може претендувати на цей статус.
Як зазначено на порталі Верховної Ради, цей статус надається депутатам Верховної Ради Української РСР, які проголосували за ухвалення Декларації про державний суверенітет України та/або Акта проголошення незалежності України чи Постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України».
Загалом відлік роботи українського законодавчого органу розпочався 15 травня 1990 року. Тоді почала працювати Верховна Рада УРСР XII скликання, яка пізніше стала Верховною Радою України І скликання.
16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року – Акт проголошення незалежності України.
Перший парламент незалежної України був сформований за мажоритарною системою одномандатних округів на виборах 1990 року. Херсонщину в тодішньому складі Верховної Ради представляли 11 депутатів-мажоритарників.
Народні депутати від Херсонщини
Отже, згідно з даними на офіційному порталі ВР України, у період з 1990 по 1994 роки народними депутатами від Херсонщини були:
1. Анатолій Іванович Касьяненко (1942-2021)
- 1960 – токар Херсонського електромашзаводу, слюсар біофабрики;
- 1961 – служба в радянській армії;
- 1963 – слюсар-електрик Херсонської біофабрики; електрик «Уккрторгбуд»;
- 1964 – тренер з боксу ДСТ «Спартак»;
- 1964 – студент Одеського технологічного інституту харчової і холодильної промисловості;
- 1969 – інструктор; зав. відділом; голова бюро міжнародного молодіжного туризму Херсонського обкому ЛКСМУ;
- 1974 – інструктор; зав. відділом пропаганди та агітації; другий секретар; перший секретар Дніпровського райкому КПУ м. Херсона;
- 1981 – закінчив ВПШ при ЦК КПУ;
- 1984 – зав. відділом оргпартроботи обкому КПУ;
- 1986 – голова Херсонської обласної ради профспілок;
- 1987 – другий секретар Херсонського обкому КПУ.
Був послом України в Грузії. Член КПРС у 1970-91 роках. Висунутий кандидатом у народні депутати конференцією трудового колективу Херсонського індустріального інституту.
- 1998-2001 – голова Херсонської обласної державної адміністрації;
- 2005-2010 – Надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Казахстан.
2. Анатолій Петрович Юрченко (нар. 1948)
- 1966 – студент Української сільськогосподарської академії;
- 1971 – служба в радянській армії;
- 1973 – головний зоотехнік радгоспу ім. Покришева Голопристанського р-ну, головний зоотехнік Херсонського радгоспвинтресту;
- 1977 – інструктор відділу сільського господарства та харчової промисловості Херсонського обкому КПУ;
- 1985 – голова виконкому Голопристанської районної ради, навчання у Київський ВПШ;
- 1988 – перший секретар Голопристанського райкому КПУ;
- 1990 – голова Голопристанської районної ради народних депутатів, голова виконкому;
- 1992 – представник Президента України в Голопристанському районі;
- 1990-1992 – народний депутат (склав повноваження достроково);
- представник Президента в колишньому Голопристанському районі;
- 2002-2004 – голова Херсонської ОДА;
- 2004-2005 – Надзвичайний і повноважний посол України в Азербайджані.
Пізніше працював у природоохоронній сфері (Чорноморський біосферний заповідник).
Цікаво, що саме ці два політики (Касьяненко та Юрченко) досягли значних результатів на державній службі. Обидва очолювали Херсонську обласну державну адміністрацію.
3. Іван Іванович Бокша (нар. 1932)
Економіст, керівник Скадовського морського порту.
- 1993-1994 – народний депутат (обраний на довиборах);
Після роботи в парламенті продовжив працювати у сфері морського транспорту. Заслужений працівник транспорту України.
4. Юрій Іванович Уманець (нар. 1936)
Робітник Херсонського суднобудівного заводу. Після каденції повернувся до виробничої діяльності.
5. Петро Васильович Лебедик (нар. 1950)
Токар Каховського заводу електрозварювального устаткування.
- 1990-1994 – народний депутат.
Після завершення мандата працював у промисловості.
6. Борис Іванович Марков (1949-2025)
Студент Одеського технологічного інституту харчової промисловості.
- 1975 – інженер-нормувальник Херсонського бавовняного комбінату.
- Асистент кафедри економіки та організації виробництва Херсонського філіалу Одеського технологічного інституту.
- Начальник планово-економічного відділу обласного управління хлібопродуктів.
- Заступник завідуючого відділом по праці Херсонського облвиконкому.
- Лектор; консультант ідеологічного відділу Херсонського ОК КПУ.
- 1989 – головний економіст управління по праці і соціальних питаннях виконкому Херсонської обласної ради народних депутатів.
- Заступник голови правління Національного банку України.
- Заступник голови правління комерційного банку «Український кредитний банк».
7. Павло Миколайович Пулінець (нар. 1960)
Служив у радянській армії, був в Афганістані. Працював на Херсонському целюлозно-паперовому заводі (м. Олешки). Був керівником сільськогосподарського підприємства (Білозерський район).
- 1990-1994 – народний депутат.
Після депутатства працював у системі агропромислового комплексу.
8. Борис Іванович Шариков (нар. 1936)
- 1954 – курсант Арзамаського військового училища РРФСР;
- 1957 – командир взводу зв’язку; секретар комсомольської організації полку м. Бернау НДР;
- 1960 – старший інструктор політвідділу армії з комсомольської роботи м. Емберсвальс НДР;
- 1962 – старший інструктор, помічник начальника політвідділу з комсомольської роботи м. Кишинів Молдавська РСР;
- 1969 – заступник командира мотострілецького полку по політичній частині, Червонопрапорний Одеський ВО;
- 1972 – заступник начальника, начальник політвідділу дивізії Червонопрапорний Далекосхідний ВО;
- 1977 – перший заступник, начальник політвідділу армії ЧДВО;
- 1980 – слухач Академії суспільних наук м. Москва;
- 1982 член військової ради, начальник політвідділу армії ЧПрик ВО м. Рівне;
- 1985 – перший заступник начальника політуправління ЧКВО м. Київ;
- 1987 – член військової ради, начальник політуправління групи радянських військ у Німеччині м. Вюнсдорф;
- 1989 – член військової ради, начальник політуправління Центральної групи військ, Чехословаччина;
- 1991 – член військової ради, начальник політуправління ЧКВО м. Київ;
- 1991-1992 – помічник Президента України з військових питань.
9. Аркадій Степанович Чумак (нар. 1929)
- 1948 – слюсар-лекальник Київського машинобудівного заводу ім. Артема;
- 1950 – студент Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка;
- 1955 – стажист, помічник прокурора Бурштинського р-ну Івано-Франківської обл.;
- 1958 – прокурор Городенківського р-ну, Івано-Франківської обл.;
- 1963 – заступник прокурора Івано-Франківської обл.;
- 1968 – прокурор по нагляду за слідством в органах держбезпеки, заст. начальника відділу загального нагляду Прокуратури УРСР;
- 1971 – заст. завідуючого відділом, заст. голови партійної комісії, зав. відділом адміністративних органів; зав. державно-правовим відділом; голова комісії ЦК КПУ з державно-правових питань; голова комісії законодавчих передбачень ВР УРСР;
- 1994 – помічник-консультант народного депутата України.
10. Володимир Миколайович Петін (нар. 1949)
- 1966 – студент Херсонського сільськогосподарського інституту;
- 1971 – агроном колгоспу «Грузія» Генічеського р-ну;
- 1979 – аспірант Українського науково-дослідного інституту зрошувального землеробства; старший науковий співробітник, м. Херсон;
- 1983 – заступник голови колгоспу по кормовиробництву; головний агроном колгоспу «Грузія»;
- 1987 – перший заступник голови РАПО, начальник відділу по виробництву та переробці продуктів рослинництва; голова колгоспу імені ХХII з’їзду КПРС Генічеського району;
11. В’ячеслав Васильович Бичков (нар. 1949)
- 1957 – колгоспник колгоспу ім. Кірова, Братського р-ну Миколаївської обл.;
- 1960 – служба в радянській армії;
- 1963 – навчання в Одеському сільгосп. інституті;
- 1968 – агроном райуправління сільського господарства Гола Пристань, Херсонської обл., головний агроном радгоспів «Новокаховський», «Таврійський» Новотроїцького р-ону;
- 1973 – начальник райуправління сільського господарства; заступник голови Новотроїцького райвиконкому;
- 1975 – голова колгоспу «Росія»;
- 1982 – голова виконкому Новотроїцької районної ради народних депутатів;
- 1985 – перший заступник голови облвиконкому Херсонської Ради народних депутатів, голова обласного агропромкомітету.
Більшість отримають статус посмертно
Як бачимо, серед херсонських нардепів першого скликання були й «парашутисти». Так називали кандидатів, які отримували для себе мажоритарні округи в результаті якихось домовленостей, а насправді не мали до них жодного стосунку ані за пропискою, ані професійно.
Наприклад, Аркадій Чумак, висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом колгоспу «Дружба» Високопільського району, об’єднаними зборами колективів РВВС, позавідомчої охорони, прокуратури, нарсуду, міськюрконсультації, ДАІ Бериславського району Херсонської області.
Та сама історія з Борисом Шариковим, який був висунутий кандидатом у народні депутати виборцями тодішнього Великолепетиського району Херсонської області.
Наразі у відкритих джерелах мало інформації про перших народних депутатів від Херсонщини. Якщо врахувати, що більшість із них народилася у 1930-1940 роки, то зараз деяким із них – за 90 років.
Очевидно, що далеко не всі народні депутати першого скликання зможуть отримати статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата особисто. Більшість матимуть його посмертно.
Без сумніву, ці державні діячи увійшли в історію сучасної України як ті, що створювали законодавче підґрунтя для існування країни. Дякуємо їм за це.
Фото: rada.gov.ua
Джерело – Гривна
