Під час археологічних розкопок на Херсонщині знайшли кам'яну плиту з дивовижним орнаментом. Схожих об'єктів на території країни ще не зустрічалося. За словами очільниці Південної Середньовічної експедиції Інституту археології Національної академії наук України Світлани Біляєвої, - це відкриття світового рівня.
Нагадаємо, археологічні розкопки на острові Велике городище в селі Тягинка проводяться щоліта п’ятий рік поспіль. І щоразу знаходять нові артефакти та загадки. Зокрема, у 2017 році науковці та міжнародна спільнота отримали докази, що на цьому місці могла бути фортеця князя Вітовта, засновника Великого князівства Литовського, Руського (від Київської Русі - прим. авт.), Жемантійського. Хоча на більшості старовинних карт володіння Вітовта позначалися значно вище пониззя Дніпра.
А в цьому році археологи розкопали на острові Велике городище частину фортеці, схожу за архітектурою на Тракайську резиденцію Вітовта. Ось що про це розповідають доктор історичних наук, професор Світлана Біляєва, яка очолює експедицію, та керівниця громадської організації «Культурний центр Україна-Литва» Наталія Бімбірайте:
Авторка відео Ірина Ухваріна
Тракайська резиденція великого князя розташована за 37 км від Вільнюса, на острові в озері Гальве. Замок іноді ще називають «Маленьким Марієнбургом». Після реставрації (1961 рік) він вважається одним із найкращих в Європі.
Так виглядають тепер колишні руїни Тракайської фортеці, сьогодні - популярний туристичний об'єкт.
Ще, як розповів методист Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства Кім Гуленко, під час розкопу залишків муру на території Великого городища, вони знайшли дерев’яний настил у чудовому стані.
Фото зі сторінки Марини Войтенко у Фейсбук
Поки важко сказати, чи то підлога, чи стельове перекриття. Споруду треба ще додатково дослідити. Але в будь-якому разі, просто неймовірно, що дерево збереглося так за більше, ніж 600 років. До цього часу археологи знаходили на городищі лише дерев’яну труху, яку було важко ідентифікувати.
Настил сфотографували, взяли проби на аналіз, і одразу знову засипали - щоб не руйнувався.
До речі, Ким Гуленко стверджує, що пов’язані з Великим городищем у Бериславському районі «перші офіційні згадки про козаків» - подвійна історична містифікація.
У підручниках розповідається, що запорізькі козаки у 1492 році атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею, визволивши українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Автори посилаються на скаргу хана Менґлі I Герая литовському князю. І, спираючись на ці відомості, у 1992 році на території Великого городища під Тягинкою встановлено хрест, пам’ятний знак 400-річчя козацтву.
Отже, перша містифікація стосується назви місця. Річ у тому, що в ті віки Тягином називали сучасне місто Бендери в Молдові на річці Дністер. А наше городище на татарських, турецьких картах позначалося або Тахинька, або Тагинька.
Друга – про мету нападу. Насправді, козаки нікого не визволяли, а взяли на абордаж звичайне торгове судно. Тож хан у листі просив литовського князя повернути награбоване.
Однак в історії є більш цікаві згадки, які можуть стосуватися саме Тягинки. Одна з них - найбільша таємниця часів Вітовта.
Як пояснює Ким Гуленко, у німецького літописця Тевтонського ордена (ордена Тамплієрів) Йогана фон Посільге є згадка, що під час походу на Південь князь Вітовт (з військом з литовців, русів - підданих Київського князівства та тевтонських рицарів-хрестоносців) побудував внизу на ріці Дніпрі замок. Його звели з землі, каменю та дерева в рекордні строки, за 4 тижні, і назвали городом святого Іоана (Johan). Також у нотатках одного французького мандрівника йде мова про безліч підвід, які везли дерево та каміння на будівництво міста святого Іоана на Дніпрі. Більше про це відомостей немає.
- Йоган фон Посільге писав, що місто побудували «за добрих 200 миль поза Вільно» (старовинна назва Вільнюса). Я порахував відстань, вийшло десь у районі острова Хортиця, - каже методист Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства. – Але там залишків міста часів Вітовта не знайдено. Як і далі, вниз по Дніпру, до самої Тягинки. А тут ми виявили не просто литовську фортецю. Замок побудувано саме «з землі, каменю та дерева» - каміння скріплено собою не цементом, а глиною в перемішку з землею. Можливо, кілометри у порівнянні з тодішніми милями суттєво відрізняються від сучасного обчислення. І тому цілком ймовірно, що ми, нарешті, знайшли невідомий та легендарний Сан-Йоханнесбург!
Більш того, надвечір минулої п’ятниці, 31 липня, з-під землі вивільнили несподівано оформлений кут стіни.
Ким Гуленко: «Що це?!». Фото Ірини Ухваріної
Уже в суцільних сутінках з-під земляного та кам'яного осипу звільнили плиту з дивовижним орнаментом.
Фото зі сторінки Марини Елисеєвої у Фейсбук
Очільниця археологічної експедиції професор Світлана Біляєва розхвилювалася майже до сліз:
- Я можу впевнено стверджувати: це відкриття світового рівня! Ми самі ще не знаємо, що це, бо на території України нічого подібного не знаходили. Будемо шукати аналоги в інших країнах.
Постскриптум. Археологічні дослідження в Тягинці на Херсонщині всі п’ять років проводяться за підтримки приватних меценатів, силами та коштом волонтерів. Грошей вистачає лише на оплату дороги, покупку інструментів та на найдешевші продукти.
Жодної копійки з бюджету країни чи з місцевих бюджетів не виділялося.
Більшість волонтерів – із Запоріжжя та Києва. Серед них люди зовсім різного життєвого досвіду та професій, дорослі та школярі: актори, сімейні лікарі, літератори, майбутній програміст та юна талановита скрипачка, досвідчені історики, археологи й краєзнавці- початківці. Їм допомагають херсонські науковці та ентузіасти. У цьому році на розкопки також планували приїхати литовці, але завадив карантин: через коронавірус, їх просто не пустили через кордон.
Праця археологів дуже важка. За тиждень роботи вони перебрали щонайменше тонн 6 землі, крім того, викопували та акуратно складали обабіч безліч каміння, яке осипалося з колишнього фортечного муру.
Живуть дослідники переважно в наметах, побутові умови - теж відповідні. Їжу готують на вогнищі. У меню - найдешевші макарони та тушонка. Тому дуже зраділи справжньому наваристому козацькому кулешу, який у п'ятницю приготував наш земляк Михайло Запорожець.
Та попри все волонтери-археологи кажуть, що експедиція - це неймовірна пригода. Адже вони першими викривають приховану віками справжню історію народів.
${gallery:83bc90d4a4207aa82c0eabb0b050b82d}
Джерело – Вгору
