Під час польового сезону 2018 року учасники Південної Середньовічної експедиції Інституту археології НАН України (начальник експедиції – провідний науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології доктор історичних наук, професор Світлана Біляєва) отримали нові надзвичайно важливі результати дослідження пам’ятки національного значення – фортеці Тягин у Бериславському районі Херсонської області.
Завдяки своєму регіональному розташуванню в Нижньому Подніпров’ї фортеця становить значний інтерес для вивчення маловідомих сторінок доби середньовіччя, а саме – історії Литовсько-Руської державності, Золотої Орди, Кримського ханства, торгівельної діяльності італійських міст (Генуї та Венеції) на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва. Про це йдеться на сайті Національної академії наук України.
Аерофотознімок ділянки фортеці.
У ході розкопок було підтверджено наявність одного з найбільших Золотоординських міст Нижнього Подніпров’я другої половини ХІІІ – середини ХІV ст. Дослідники довели побудову князем Великого князівства Литовського і Руського Вітовтом фортеці й митниці наприкінці XIV ст. та їх функціонування у XV ст. У результаті батиметричних обстежень прилеглої частини р. Тягинки та Дніпра зафіксовано місця розташування переправ і пристані.
Планування фортеці.
Під час топографічних досліджень та аерофотозйомки археологи встановили площу городища та фортеці, планування й систему оборони, які генетично пов’язані з традиціями Київської Русі та репрезентують загальноєвропейський тип, характерний для земель від Балтії до Північного Причорномор’я.
Відкрита частина стіни фортеці.
Надзвичайно важливими вчені вважають знайдені речі литовської матеріальної культури – накладки на шкіряні гаманці, арбалетні болти, елементи прикрас, що засвідчують перебування вихідців із Литви на території фортеці.
У цілому, археологічна колекція з артефактів литовського походження, візантійської та кримської кераміки сграфіто, золотоординської глазурованої кераміки, польських і золотоординських монет (інколи з генуезькою контрамаркою), предметів озброєння (арбалетних болтів, наконечників стріл та кам’яних ядер) уможливлюють реконструкцію синкретичної культури Півдня України й тогочасних міжнародних зв’язків.
Археологічні дослідження дали також змогу простежити важливі особливості існування південного кордону Великого князівства Литовського і Руського, до якого входило й Київське князівство – одне з головних наступників спадщини Київської Русі. Історична місія стратегії та практики фортифікаційної діяльності Великого князя Вітовта щодо захисту кордонів українських земель сприяла становленню нових відносин у багатоетнічному середовищі Півдня, мала принципове значення для зародження умов формування нового стану українського суспільства – козацтва. Розташування фортеці Тягин на південному кордоні із Золотою Ордою дозволяло здійснювати контроль за водним і суходільним торговим шляхом, який прямував із Південного Сходу на Захід – до Києва, Львова, Кракова й далі.
Відкриття, здійснені протягом польового сезону 2018 року, свідчать про необхідність продовження археологічних досліджень, консервацію та музеєфікацію пам’ятки Південного прикордоння Великого князівства Литовського і Руського, а також вивчення культури Південної України, її зв’язків та економічного розвитку часів існування федеративної держави.
Стан збереженості укріплень фортеці потребує консервації, реставрації та музеєфікації оборонних споруд – задля їх подальшого використання в розвитку туристичної діяльності, пропагуванні знань про історичне минуле. Крім того, на думку археологів, необхідно вирішити питання щодо охорони залишків фортеці та створення музею «Тягинська фортеця» як основи майбутнього історико-археологічного заповідника.
З огляду на значення фортеці Тягин в історії України й Литви, пам’ятка набуває не лише національного, а й міжнародного значення. Це місце переплетіння історичних шляхів цивілізацій тюркських народів і народів Балтії та України.
P.S. Археологічні дослідження було проведено завдяки благодійній допомозі в рамках проекту «Захист історичної спадщини України та Литви на території Херсонської області», фінансованого за кошти Програми розвитку співробітництва та підтримки демократії Міністерства закордонних справ Литовської Республіки відповідно до договору про наукове співробітництво з Інститутом археології НАН України (від 1 вересня 2017 року) та Угоди про реалізацію вищеназваного проекту №P2018- VB-UK-58 між Центральним агентством з управління проектами (представниця – заступниця голови агентства Раса Сараучене) і Херсонською міською громадською організацією «Культурний центр Україна-Литва» (представниця – голова правління Наталя-Дануте-Антано Бімбірайте).
Джерело – Вгору
