Дивина: вистава антрепризна, а її організатори чомусь скликають прес-конференцію. Тож 27 вересня перед «Заручниками» театру кіноактора Eurasia Vision Art ми мали змогу поспілкуватися з акторами (було неформально і дуже весело), а трохи пізніше і побачити саму виставу.
До речі, херсонці стали її першими глядачами - справжня всеукраїнська прем'єра!
Про гострі побутові ситуації («інтриги з перцем») розповіли зі сцени весело, тож глядачі насміялися, аплодували стоячи. А загалом, вистава мала важливу для херсонців родзинку - тут грала наша землячка. Але все по порядку.
Про п'єсу
Чому на афіші вона не вказана? Бо від неї залишилися «ріжки та ніжки» - «Граємо в дружну сім'ю, або Гарнір по-французьки» Марка Камолетті значно переробили, переклали на українську, додали українських реалій і музику Армстронга. Вийшло дуже «за мотивами».
Фото Arina Veri
Про акторів
Їх шестеро, усі «кіновідомі». Народна артистка України Ніна Набока, володарка премії «Золота Дзиґа» (2018) найбільш упізнавана за проектами «Наталка Полтавка», «Припутні». Оксана Русіна була ведучою шоу «Світ NOVA» на СТБ, знімалася в серіалах «Мухтар», «Чорна рада», «День народження Буржуя», «П'ять хвилин до метро». Арам Арзуманян відомий як КВН-щик, але і в телепроектах засвітився. Дмитро Булкот знімався в серіалах «Центральна лікарня», «Пес», «Стань мною», «Коли минуле попереду». Євген Рачок теж не сходить з екрану: «Єфросінья», «Мухтар» «Брат за брата», «Опер за викликом». І наша «вишенька», землячка - актриса театру і кіно, модель Анастасія Гергель.
Про виставу
Обрали для першої вистави комедію положень, бо глядачі люблять цей жанр. Готували її десь півроку - бо в кожного зйомки. Репетиції після зйомок до опівночі - то не дивина. «Можливо, ви зараз стали свідками народження нового театру, - наголосила Оксана Русіна. - «Современник» народжувався на кухні, а ми - на кіностудії Довженка». Отаке! Театр на кіностудії! Збираються в кімнаті, п'ють чай, спілкуються - і щось вигадують. «Ми можемо просто за чашкою чаю придумати сцену, - розповідає Євген Рачок. - Ми просто дуже цього хочемо - свою енергію віддати глядачеві».
Про театр і про кіно
Ніна Набока зізнається, що кіно дає заробіток, а для душі існує театр: «Жоден актор, який працює в театрі і знімається в кіно, ніколи не сказав, що краще кіно. Бо театр - це його дім, його самовираження. Я люблю театр більше, ніж кіно, хоча я більше кіноактриса і знімаюся в кіно більше 40 років». Оксана Русіна додає, що театр - це абсолютно містична, метафізична форма спілкування актора і глядача. А Євген Рачок шкодує, що за роботою для телебачення та кіно на театр не вистачає часу, зізнається, що колись у театрі поставили умову: або ти знімаєшся в кіно - або граєш у театрі. Отаке! На зауваження, що режисери та директори театрів в один голос нам розказують, що тільки підтримують кінокар'єру своїх акторів, чуємо гучне: «Брехня!» - теж в один голос.
Про плани
Кажуть, що до Херсона ще хочуть приїхати - і не раз. Що готують ще дві вистави. А найближчим часом «Заручники» вирушать до Одеси, Дніпра, Запоріжжя, Івано-Франківська, Чернівців. Мріють і про закордонні гастролі - про Ізраїль, Італію (бо є елементи комедії дель арте). Але працювати хочуть винятково на українську публіку.
Фото Arina Veri
Про мову та класику
У цьому питанні Ніна Набока має головний голос: «Це моє кредо: все українською, все! Я шукаю українське, навітьі з класики. Що, ми гарно Старицького вивчили? Крутимо «За двома зайцями» - одні вуха зосталися від цих зайців. У Старицького багато чого можна подивитися. Того ж Карпенка-Карого з новим баченням зробити. Там такі сучасні проблеми піднімаються! А я всім продюсерам кажу: «Де Гоголь? Поставте Гоголя! Що з класики не читаєш - думаєш: господи! то воно ж тут у нас, у сьогоденні зарито!» А ще пані Ніну дуже непокоїть, що в Херсоні говорять російською мовою більше, ніж українською. Тож вивчаймо мову, панове!
І наостанок - була нагода поближче познайомитися з Анастасією Гергель.
- Настю, з чого починалася ваша акторська кар'єра?
- Усе дуже просто: я з Цюрупинська, моя сім’я там жила і живе. Колись я прийшла до театру, в студію до Олега Степановича Натяжного - це один із моїх перших учителів, перших режисерів. Не всі можуть бути великими педагогами, але великий педагог може прийти нізвідки. Олег Степанович - один із тих великих викладачів. А я - одна із перших випускниць студії «Пролісок». Потім інститут Карпенка-Карого (курс Богдана Бенюка), у 2014 році я закінчила навчання, виїхала за кордон (так вийшло, що моя сім’я розділена між Україною та Францією) і дуже довго там перебувала. Потім повернулася в Україну і почала робити перші акторські кроки - епізоди, робота з кастинг-директорами. А якось ми познайомилися з Ніною Петрівною, і вона запросила мене в цей проект...
- Чи була альтернатива акторській професії?
- Я вибачаюсь, але я іноді не розумію, чому є інші професії, крім акторів. Це моя професія, це моє повітря, бо за своє коротке або довге життя ти проживаєш дуже багато інших життів. І це настільки класно, настільки заряджає, надихає - це ейфорія, це щастя.
- Що ближче - сучасний матеріал чи класика?
- Сучасне - це твій час, ти живеш, бачиш, відчуваєш і, мабуть, це більш органічно. А класика - це інший час, інше осмислення, інші люди, інший світогляд - і це трішки складніше.
- Чи «прив'язана» ти до якоїсь театральної трупи?
- Я зараз вільний птах, тому що в мене дуже велика повага до кіно. Я себе відчуваю найщасливішою людиною, коли в мене зйомки. Є театри, в яких я хотіла би працювати, може, у майбутньому так і буде. Але зараз я хочу поїздити, подивитися. І вже потім упевнено йти туди, куди я хочу.
- Про що зараз мрії?
- Хочу в авантюрну комедію!
Джерело – Вгору
